У Х В А Л А

Іменем України

з участю: помічника військового прокурора Ковтанюка Ю.Ю., представника позивачаОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 20 серпня 2008 року по справі за позовом військового прокурора Чернігівського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А - 4558 до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, -

                                                         встановив:

           На рішення Ніжинського міськрайонного суду від 20 серпня 2008 року, яким задоволені вимоги військового прокурора Чернігівського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А - 4558, подана апеляційна скарга відповідачем ОСОБА_2, в якій він просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора.

           Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд ухвалив незаконне рішення, оскільки неповно з'ясував і дослідив обставини справи, порушив норми процесуального і матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Так, за доводами відповідача, позивач не надав суду жодного документа, який би свідчив про те, що в/ч А - 4558 у встановленому чинним законодавством порядку у період з 22.10.1997 по 25.10.2001 рік була надана в постійно користування земельна ділянка, розміром 295, 62 га, яка відповідно до акту від 08.10.1976 року була надана виконавчим комітетом Ніжинської міської ради військовому містечку № 1 Міністерства оборони СРСР. Тобто, при розгляді справи не було доведено, що військова частина А - 4558 правомірно користується спірною земельною ділянкою, і що саме вона є належним позивачем у справі. Також апелянт зазначає, що створення автогаражного кооперативу та розміщення на території в/ч гаражів було розпочато ще у 80-х роках минулого століття. І не лише з дозволу в/ч, а й за ініціативою її командування. Тобто, суд повинен був встановити, чи має місце самовільне використання земельної ділянки, чи має місце використання земельної ділянки командуванням в/ч не за цільовим призначенням, всупереч чинного законодавства. Крім того, на думку апелянта, суд повинен був відмовити у позові на підставі ст. 297 ч.4 ЦК України, оскільки позивач пропустив строк позовної давності.

           Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

           Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 20 серпня 2008 року  ОСОБА_2 зобов'язано звільнити земельну ділянку розміром 4 х 6,5 м, на якій розташований металевий гараж під АДРЕСА_1, також зобов'язано привести земельну ділянку до попереднього стану та повернути у користування військової частини А - 4558.

           По справі встановлено, що на земельній ділянці, що перебуває в користуванні військової частини А - 4558 відповідно до акту на право користування землею від 08.10.1976 року, розташований цегляний гараж відповідача ОСОБА_2, який займає земельну ділянку площею 4 х 6,5 м і на який у відповідача відсутні документи про виділення земельної ділянки під забудову гаража та на будівництво гаража.

          Докази про надання земельної ділянки для будівництва гаража згідно з чинним законодавством України ОСОБА_2 суду представлено не було. З цього виходить, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку без належних правових підстав. Посилання відповідача на його членство в Ніжинській міській громадській організації - об'єднанні громадян „Автомобіліст-63”, не спростовують такий висновок, оскільки у вказаної організації будь-яка земельно-облікова документація, в тому числі і на спірну земельну ділянку, відсутня.

          Доводи апеляційної скарги про те, що військова частина А - 4558 є неналежним позивачем по справі, виходячи з того, що земельна ділянка у 1976 році виділялася військовому містечку № 1 Міністерства Оборони СРСР і позивачем не надано суду належних доказів, з яких би вбачалась, яке відношення має військова частина до військового містечка і на яких правових підставах вона користується землею, спростовується матеріалами справи, зокрема, актом про користування землею (а.с.3-4), актом звірки облікових даних по землях Міністерства Оборони України на території м. Ніжина (а.с.11-12), довідкою НОМЕР_1 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 13), свідоцтвом про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарської діяльності у ЗС України (а.с.14).

         Матеріалами перевірок дотримання земельного законодавства, проведених Чернігівським обласним головним управлінням земельних ресурсів (а.с. 9-10), а також відповідно до акту огляду земельної ділянки від 13.03.2008 року, наданої військовою прокуратурою Чернігівського гарнізону (а.с. 20-22), встановлено, що на території військової частини А - 4558 земельна ділянка площею 3,9 га використовується під гаражі, не за цільовим призначенням. Згідно з останнім актом огляду, гараж № 88, який належить відповідачу ОСОБА_2, також розташований на вказаній земельній ділянці.

           Таким чином, по справі доведено, що земельна ділянка під гаражем відповідача ОСОБА_2, знаходиться в межах земельної ділянки військової частини А - 4558. Доказів на спростування зазначеного відповідач суду не надав.

           Законом України „Про використання земель оборони” визначено правові засади і порядок використання таких земель, в тому числі і в господарських цілях, проте можливість використовувати землі оборони під гаражі фізичними особами ст. 4 даного закону не передбачена.

           Оскільки відповідач не набув законних підстав для використання земельної ділянки під гараж, який розташований на земельній ділянці, що перебуває у користуванні позивача, спірна земельна ділянка має бути звільнена та передана військовій частині А - 4558.

          Доводи апелянта стосовно наявності підстав для відмови у задоволенні позову через пропуск позивачем строку позовної давності, не можуть братись до уваги. Судом першої інстанції встановлено, що про порушення земельного законодавства військовому прокурору Чернігівського гарнізону стало відомо 27.10.2006 року (а.с.15-16), а з позовом в інтересах держави в особі військової частини А-4558 прокурор звернувся у березні 2008 року. Крім того, наявність у управненої особи відомостей про порушення її права не розпочинає перебіг строку позовної давності, якщо у цієї особи відсутні відомості про суб'єкта, яким порушено таке право. Отже, строк позовної давності по даній справі не пропущений.

          Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та скасування рішення суду, оскільки воно постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. 

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

           Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

           Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 20 серпня 2008 року - залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :                                              Судді: