АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа - № 22ц-5675 /07 Головуючий в 1 інстанції - Мозолєва Т.В.
Категорія - 21 Доповідач - Фарятьєв CO.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2007 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого - Фарятьєва С. О.
суддів - Дмитрієвої Л.Д., Медведева A.M.
за участю секретаря - Іщенко О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду ССНВ України в м. Первомайську Луганської області на рішення Первомайського міського суду Луганської області від 14 серпня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду ССНВ України в м. Первомайську про стягнення не донарахованих щомісячних страхових виплат,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2007 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області, посилаючись на те, що відповідачем, починаючи з 1 березня 2002 року, кожний рік при вирішення питання про перерахунок страхових виплат, які йому сплачуються у зв'язку з пошкодженням здоров'я на виробництві, у порушення вимог Закону, який регулює ці перерахунки, неправильно застосовувався коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати, замість коефіцієнту зростання середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, як це передбачено законом, що призвело до зменшення розміру належних йому страхових виплат та недоплаті за період з 1 березня 2002 року по 1 березня 2007 року загальної суми яка складає 1392 грн. 36 коп. Добровільно відповідач не бажає провести належний перерахунок та доплатити йому вказану суму, а також визначити нову суму щомісячних платежів з 1 березня 2007 року , яка повинна складати 169 грн. 15 коп. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача вказану суму одноразово та зобов'язати його сплачувати йому щомісячно до наступного перерахунку по 169 грн. 15 коп..
Рішенням Первомайського міського суду Луганської області від 14 серпня 2007 року позовні вимоги позивача задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач з рішенням суду не згоден, вважає його таким, що не відповідає вимогам закону, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити.
Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість і законність рішення суду першої інстанції та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач у зв'язку з втратою працездатності в розмірі 15% внаслідок пошкодження здоров'я на виробництві одержує щомісячні страхові платежі згідно Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які йому виплачує відповідач.
У відповідності зі ст. 29 цього Закону відповідач повинен проводити перерахування щомісячних страхових виплат у встановлених цією статтею випадках. Таке перерахування
провадиться у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики і з 1 березня наступного року.
Відповідно до ст. ст. 15, 16, 17 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" безпосереднє керівництво Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, який є некомерційною самоврядною організацією, яка здійснює страхування від нещасного випадку на виробництві і профзахворювання, та яка діє на підставі статуту, здійснюють його Правління, рішення якого прийняті у межах компетенції, у тому числі і стосовно коефіцієнтів перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року є обов'язковими для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.
Зі змісту ст. 29 вищезазначеного Закону України, вбачається, що нею визначено лише умову, за настанням якої мають переглядатися щомісячні страхові виплати з 1 березня кожного року, а не механізм їхнього підвищення.
Держкомстат України у зазначений позивачем період кожного року визначав кілька коефіцієнтів зростання заробітної плати, у тому числі номінальний та реальний.
Однак вказана норма Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не містить вказівки про те, який саме коефіцієнт підвищення заробітної плати з визначених Держкомстатом України, слід застосовувати Правлінню Фонду для визначення коефіцієнту, на який підлягають перерахунку щомісячні страхові виплати з 1 березня кожного року.
Тому, якщо за даними Держкомстату України відбулося підвищення середньої заробітної плати в країні у галузях національної економіки, то це є тільки умовою для проведення відповідного перерахунку і Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків зобов'язане у межах своїх повноважень ухвалити рішення про підвищення щомісячних страхових виплат, встановивши відповідний коефіцієнт такого підвищення, який визначається, як з урахуванням даних Держкомстату, так і інших вимог Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" щодо порядку призначення та перерахунку щомісячних страхових виплат
Судом встановлено, що відповідачем, починаючи з 1 березня 2002 року провадилися перерахунки страхових виплат позивачеві кожного року, при цьому відповідач виходив з коефіцієнтів, визначених Правлінням Фонду ССНВ України відповідними постановами та доведених до відповідача для використання при перерахунках щомісячних страхових сум відшкодування шкоди.
Цими постановами Правлінням Фонду ССНВ України визначено вказані коефіцієнти підвищення страхових виплат за даними Державного комітету статистики України у 2002 році -1, 193, у 2003 році - 1, 182, у 2004 році- 1, 152, у 2005 році- 1, 238, у 2006 році - 1, 203, у 2007 році -1, 183.
Судом встановлено, що відповідачем при перерахунку щомісячних страхових виплат позивачеві застосовувалися у зазначені роки саме вказані коефіцієнти.
Таким чином, відповідач правильно керувався постановами Правління Фонду ССНВ України, якими визначено вказані коефіцієнти підвищення страхових виплат, та які були чинними на момент перерахунків, що відповідає вимогам ст. 29 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", і підстав вважати, що відповідачем проведено перерахунки щомісячних страхових виплат з порушенням встановленого порядку, не вбачається, а посилання позивача на те, що відповідачем проведено перерахунки щомісячних страхових виплат без врахування вимог ст. 29 вказаного Закону, є безпідставним.
Та обставина, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року положення постанови Правління Фонду ССНВ України від 1 листопаду 2001 року, яким затверджено Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунків виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та самого цього Положення, на підставі якого приймалися спірні коефіцієнти, починаючи з 1 березня 2002 року та з якими не згоден позивач, визнані недійсними, як прийняті з перевищенням наданих повноважень, що
підтверджується копіями цієї постанови та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 вересня 2006 року, які є у справі, у даному випадку правового значення не має, оскільки на момент провадження перерахунку ці положення були чинними, а в рішенні суду немає вказівки, що вони втрачають чинність з моменту їх прийняття.
Суд задовольняючи позовні вимоги позивача на вказані обставини певної уваги не звернув уваги, а тому помилково дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
За таких обставин є підстави вважати, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, однак неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють виниклі правовідносини, а тому у відповідності зі ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позову позивачеві слід відмовити.
Керуючись ст. . 307, 309, 313, 314. 316 ЦПК України, судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду ССНВ України в м. Первомайську Луганської області задовольнити.
Рішення Первомайського міського суду Луганської області від 14 серпня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду ССНВ України в м. Первомайську Луганської області про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат скасувати.
Ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду ССНВ України в м. Первомайську Луганської області про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат відмовити за необґрунтованістю.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після його проголошення.