ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"14" травня 2013 р. м. Київ К/9991/1106/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 20 вересня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області, третя особа -Управління праці та соціального захисту населення Макіївської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату підвищення до пенсії ,-
в с т а н о в и л а:
У травні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області, третя особа -Управління праці та соціального захисту населення Макіївської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату підвищення до пенсії.
Постановою Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 20 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є учасником бойових дій і, відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, має право на щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Частиною п'ятою статті 14 Закону № 3551-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що щорічно, до 5 травня, учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Протягом 2010-2011 рр. будь-яких змін до статті 12 Закону № 3551-ХІІ, які б зменшували розмір виплат, не вносилось.
За перевіркою матеріалів справи та доводів, на які посилається відповідач в касаційній скарзі, у 2011 році одноразова грошова допомога до 5-го травня виплачена позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".
Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу.
Відповідно до положень Пленуму Верховного Суду України у пункті 5 своєї постанови від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам при розгляді справи необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відтак, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що при вирішенні цього спору застосуванню підлягає саме Закон № 3551-ХІІ, а не названа постанова Кабінету Міністрів України.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання здійснити підвищення до пенсії у розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо соціального захисту жертв нацистських переслідувань» та виплатити разову щорічну допомогу до 5 травня за період з 2008 року по 2010 рік судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону №2453 від 07 липня 2010 року, який набрав чинності з 30 липня 2010 року, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 100 КАС встановлено, що адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляюється ухвала.
Таким чином, судами попередніх інстанцій зроблено обґрунтований висновок, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами за період з 2008 по 2010 рік та не надано клопотання з відповідними доказами про поновлення строку звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог за вказаний період.
Стосовно позовних вимог про підвищення до пенсії у розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо соціального захисту жертв нацистських переслідувань» за період 2011 року колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» жертвам нацистських переслідувань видаються відповідні посвідчення замість раніше виданого ветерана війни.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовується доводами апелянта, що посвідчення учасника бойових дій позивачу було видано Червоногвардійсько-Гірницьким ОРВК м. Макіївки, посвідчення жертви нацистських переслідувань відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» позивачу не було видано, статус дитини, яка народилася у місці примусового тримання батьків їй Управлінням праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради встановлено не було.
Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи наявне рішення Гірницького районного суду від 21 лютого 2001 року, яким внесені зміни в актовий запис про народження позивача та в графу «народилась» замість ІНФОРМАЦІЯ_1 внесено запис « ІНФОРМАЦІЯ_2» та в графу «місце народження дитини» замість м. Макіївка внесено запис м. Капфенберг, Австрія». Однак, як вірно зазначено судами, в матеріалах справи відсутні дані про встановлення позивачу Управлінням праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» статус дитини, яка народилася у місці примусового тримання батьків.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки з урахуванням надбавки як учаснику бойових дій.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується у розмірі 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» розмір підвищення до пенсії з 01 січня 2011 року складає 187,50 грн., з 01 квітня 2011 року 191 грн.
Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити часткове.
Постанову Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 20 вересня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Макіївської міської ради протиправними та зобов'язати провести перерахунок та виплату позивачу недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику війни, за 2011 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-ХІІ за рахунок коштів Державного бюджету України.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.