ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"14" травня 2013 р. м. Київ К/9991/9449/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 04 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 09 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації про стягнення допомоги та доплати громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення, -
в с т а н о в и л а:
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 04 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 09 грудня 2011 року, позовні вимоги задоволено частково.
На рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга, у якій Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, яка знаходиться в матеріалах справи.
На виконання положень ст.ст. 37, 39 Закону №796-ХІІ відповідачами нараховувалась доплата у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоактивного контролю - 30% від мінімальної заробітної плати; у зоні добровільного гарантованого відселення - 40% від мінімальної заробітної плати; у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50% від мінімальної заробітної плати.
Відповідно до частини 1 статті 39 вищезгаданого Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищується на дві мінімальні заробітні плати.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення щодо зупинення дії ч. 1 ст. 37, ч.2 ст. 29 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому, починаючи з травня 2008 року , позивач має право на виплати, які передбачені вищевказаним законом.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Олевського районного суду Житомирської області від 04 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 09 грудня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.