ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"14" травня 2013 р. м. Київ К/9991/25645/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
в с т а н о в и л а:
Постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправними дії та зобов'язано здійснити перерахунок пенсії та додаткової пенсії позивачу, як інваліду 3 групи захворювання, отриманого внаслідок аварії на ЧАЕС, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком та провести виплату недоплаченої пенсії з 28 серпня 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На рішення суду апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга, у якій Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, є інвалідом 3 групи, причина інвалідності пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
За змістом ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком.
Як обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій, положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що дії відповідача, щодо виплати позивачу державної та додаткової пенсії у розмірі меншому, ніж встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є неправомірними.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.