Справа № 435/441/13-ц
Провадження № 22ц/782/1398/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2013 року, травня місяця, 20-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі головуючого судді Яреська А.В., суддів: Маляренко І.Б., Борисова Є.А., при секретарі Скоробогатовій Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 01 березня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,
встановила:
У січні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила визнати правочин, укладений у формі договору про спільну сумісну діяльність від 12.07.2004 року між відповідачами - нікчемним, застосувати реституцію - зобов'язати ОСОБА_3 повернути у власність ОСОБА_2 майно набуте за нікчемним договором про спільну діяльність, а саме два нежитлові приміщення за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, визнати об'єктами спільної сумісної власності подружжя позивачки та ОСОБА_2 два нежитлові приміщення за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а також стягнути документально підтверджені судові витрати солідарно з відповідачів на користь позивача. Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 01 березня 2013 року у задоволені позовних вимог було відмовлено за їх необґрунтованістю.
Позивач не погодився із винесеним рішенням суду та надав на нього апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.
Колегія суддів, вислухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, приходить до наступного.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Статтею 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При винесенні рішення по справі суд першої інстанції виходив із того, що існують рішення суду, що набули чинності, якими вже було дано оцінку доводам ОСОБА_1 щодо того, що спірні об'єкти нерухомості не є спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3, дано оцінку вимогам діючого цивільного законодавства договору про спільну діяльність по реалізації спільного проекту із створення торгівельної мережі від 12.07.2004 року та додаткових угод №№1, 2 від 23.07.2004 року та 15.03.2009 року до зазначеного договору.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, адже до них суд дійшов із належним дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і передбачені процесуальним законом підстави для зміни рішення суду чи його скасування є відсутніми. Так, відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільних, господарських або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Так, рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 09.12.2010 року, що набуло чинності /а. с. 43 - 46/, було задоволено позовні вимоги ОСОБА_3: розірвано достроково договір про спільну діяльність по реалізації спільного проекту із створення торгівельної мережі від 12.07.2004 року, що був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; було припинено право власності ОСОБА_2 на вбудовані нежитлові приміщення /магазини/ за адресою: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2; визнано право власності на вказані об'єкти нерухомості за ОСОБА_3. Ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області від 13.07.2011 року /а. с. 40 - 42/ апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено. Рішення Жовтневого райсуду м. Луганська від 09.12.2010 року було залишено без змін. З зазначеного процесуального документа вбачається, що колегія суддів визнала безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо вигаданого, уявного спору між сторонами по справі, спрямованого на незаконне позбавлення апелянта права власності на спірну нерухомість, яке належить їй на підставі договорів купівлі - продажу, та положень ст. ст. 60, 61, 70 СК України, а також про уявність та фальшивість зазначеного договору. Апелянтом не було надано і судом не було добуто доказів, які свідчать про невідповідність вимогам діючого цивільного законодавства договору про спільну діяльність по реалізації спільного проекту із створення торгівельної мережі від 12.07.2004 року та додаткових угод №№1,2 від 23.07.2004 року та 15.03.2009 року до зазначеного договору. Колегія суддів тоді не погодилася з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1, що спірне нерухоме майно є об'єктом спільної власності та належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як подружжю в рівних частках, оскільки ОСОБА_2 є суб'єктом підприємницької діяльності. Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.11.2011 року /а. с. 89/ касаційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, рішення Жовтневого райсуду м. Луганська від 09.12.2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 13.07.2011 року було залишено без змін. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов вірного висновку та обґрунтовано виходив з того, що спірне майно було придбане в рамках договору про спільну діяльність з реалізації спільного проекту за створення торгівельної мережі від 12.07.2004 року, який було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з дотриманням вимог закону, і використовувалося ОСОБА_3 для здійснення підприємницької діяльності, а підстав вважати вказане майно спільною власністю подружжя немає.
Крім того, колегія суддів бере до уваги і ту обставину, що згідно до рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 16 листопада 2011 року (а.с.101,102) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 було задоволено частково. Було анульовано реєстрацію права власності на 1/2 частину нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. зареєстрованих за ОСОБА_3, було визнано право власності по ? частині за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1,та АДРЕСА_2. Визнано спільним сумісним майном позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 як подружжя в рівних частках автомобіль марки «MITSUBISHI» модель «LANCER», номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. Виділено у власність ОСОБА_2 автомобіль марки «MITSUBISHI» модель «LANCER», номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 різницю за сплачений автомобіль в сумі 55320 грн. 31 коп. Згідно ухвали судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області від 09.02.2012 року (а.с.103-104) рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 16 листопада 2011 року було залишено без змін. Згідно ухвали Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 серпня 2012 року (а.с.105-107) ухвала апеляційного суду Луганської області від 09 лютого 2012 року була скасована в частині позовних вимог щодо нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та справу в цій частині передано на новий апеляційний розгляд. Згідно рішення Апеляційного суду Луганської області від 11 грудня 2012 року рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 16 листопада 2011 року змінено, скасовано рішення в частині анулювання реєстрації права власності на 1/2 частину нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 зареєстрованих за ОСОБА_3, визнання права власності по ? частині за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1,та АДРЕСА_2. Ухвалюючи таке рішення колегія суддів виходила з того, що спірні нежитлові приміщення використовувались ОСОБА_3 для здійснення підприємницької діяльності. Наведені у апеляції доводи про нібито невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення конституційних прав позивачки, є надуманими, не їх підтвердження не наведено належних та допустимих доказів, зокрема таких, що могли б спростувати вже встановлені попередніми судовими рішеннями обставини -адже вони не підлягають доказуванню із урахуванням положень ст. 61 ЦПК, судом першої інстанції достатньо повно з'ясовано усі необхідні обставини справи і у цій частині, висновки суду грунтуються на наявних у справі доказах.
Колегія суддів погоджується із висновками суду 1-ї інстанції у рішенні, адже до них він дійшов із належним дотриманням норм процесуального та матеріального права, з врахуванням ч.3 ст.61 ЦПК України, а також наведених вище рішень суду. Доводи апеляційної скарги з огляду на наявні у справі докази висновків суду першої інстанції не спростовують і при встановленні фактів, на яких ґрунтується рішення, суд не припустив таких порушень норм матеріального чи процесуального права, що давали б підстави для скасування рішення суду, судом першої інстанції було достатньо повно з'ясовано необхідні для винесення рішення обставини справи. Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 308, 314, 315 ЦПК колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 01 березня 2013 року відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 01 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня оголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий ____________ Судді _____________________