Судове рішення #29943
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-18 98   2006 року                              Головуючий у справі в суді першої

Категорія 2                                                                інстанції Бондаренко Л..І.

Доповідач Свинцова Л.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2006 року                               Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Луганської області в складі:

Головуючого судді Свинцової Л.М.,

Суддів                      Савченко В.О., Карташова О.Ю.,

При секретарі           Малошонок О.О.,

Розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   в   приміщенні   апеляційного   суду

Луганської   області   в   місті   Луганську   апеляційну   скаргу      начальника   Троїцького

районного відділу освіти на рішення місцевого Троїцького районного суду Луганської

області від 11.04.2006 року ку цивільній справі за позовом ОСОБА_1

до Троїцького районного відділу освіти про поновлення на роботі та стягнення заробітної

плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням місцевого Троїцького районного суду Луганської області від 11 квітня 2006

року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі: ОСОБА_1 була

поновлена на роботі на посаді педагога-психолога та вчителя російської мови ІНФОРМАЦІЯ_1. З відповідача на користь позивачки стягнуто середній заробіток      за      час вимушеного прогулу у сумі 4966,5грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах одного місяця піддано негайному виконанню.

Начальник відділу освіти Троїцької районної державної адміністрації не погодився з таким рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

У доводах апеляційної скарги апелянт посилався на наступне.

Так, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, порушив положення ст..233 КЗпП України та необгрунтовано поновив позивачці строк для звернення до суду з позовом. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не прийняв до уваги, що позивачка неодноразово заявляла про свій намір звільнитися з роботи. Коли вона лікувалася у ЛОКПНЛ, то відмовилася від лікарняного, що також свідчить про її намір звільнитися.

Позивачка звільнилася за власним бажанням, після чого на вільне місце була прийнята інша особа.

Суд неправильно урахував суму заробітної плати за час вимушеного прогулу. Така сума складає 4502,96грн., а не 4066,5 грн., як вказано в оскаржуваному рішенні.

Заперечення на апеляційну скаргу позивачка не надавала.

 

Суд першої інстанції встановив при розгляді справи, що відповідно до наказу Троїцького відділу освіти від 31.08.1976 року № НОМЕР_1 позивачка була прийнята на посаду вчителя російської мови та літератури й вихователем шкільного інтернату ІНФОРМАЦІЯ_1 з 30.08.2976 року. 01 вересня 2005 року позивачку було звільнено з посади вчителя російської мови та літератури, а також з посади психолога за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

Заяву про звільнення за власним бажанням позивачка керівництву учбового закладу, де працювала, не надавала. Таку заяву від імені позивачки, але без відому та згоди останньої, було написано її чоловіком та передано директору ІНФОРМАЦІЯ_1. В цей час позивачка знаходилася на лікуванні в Луганській обласній лікарні. Дата написання заяви та підпис позивачки на цій заяві відсутні. З 16.08.2005 року до 26.09.2005 року позивачці відповідачем виплачені гроші за лікарняним.

Враховуючи ці обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку про незаконність наказу про звільнення позивачки.

Суд першої інстанції встановив також, що директор ІНФОРМАЦІЯ_1 власноручно передала чоловікові позивачки трудову книжки ОСОБА_1 20.09.2005 року, а 28.09.2005 року ОСОБА_1 зверталася із заявою про незгоду із своїм звільненням до керівництва Троїцького районного відділу освіти, 20.10.2005 року - в Троїцьку районну державну адміністрацію з цього ж приводу. До суду позивачка звернулася з позовом про поновлення на роботі 30.10.2005 року. Причину пропуску строку для звернення з позовом про поновлення на роботі ОСОБА_1 суд розцінив поважною та поновив цей строк.

За 92 дні вимушеного прогулу суд першої інстанції нарахував позивачці заробітну плату у розмірі 4966,5грн.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку про часткову обгрунтованість апеляційної скарги, необхідність зміни рішення суду в частині стягнутої суми заробітної плати за дні вимушеного прогулу.

Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та вказав в оскаржуваному рішенні, що позивачка була прийнята на роботу вчителем російської мови та літератури, вихователем шкільного інтернату ІНФОРМАЦІЯ_1 30.08.1976 року.

Згідно із наказом № НОМЕР_2 від 01.09.2000 року позивачка призначена за переводом психологом ІНФОРМАЦІЯ_1.

Наказом від 01.09.2005 року ОСОБА_1 звільнено з посад вчителя російської мови, психолога за власним бажанням за ст.38 КЗпП України з 01.09.2005 року.

Відповідно до листка непрацездатності позивачка у період часу з 16.08.2005 року до 26.09.2005 року знаходилася на лікуванні у лікарні.

Позивачка не надавала керівництву ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про звільнення за власним бажанням. Таку заяву було надано чоловіком позивачки без відома та згоди останньої.

Позивачка була звільнена з роботи у період її знаходження на лікуванні та без власного бажання.

За таких обставин суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про незаконність звільнення позивачки та необхідність її поновлення на роботі на підставі ст.235 КЗпП України.

Виходячи з цього, довід апеляційної скарги щодо неврахування судом факту прийняття на роботу на місце позивачки іншої особи відповідно до ч.2 ст. 38 КЗпП України, не може бути судом прийнятий як обгрунтований.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта щодо необґрунтованості рішення суду в частині поновлення строків для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, безпідставні.

Суд першої інстанції обгрунтовано визнав поважними причинами пропуску строку для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про поновлення на роботі ті обставини, що коли вона 20.09.2005 року дізналася про звільнення з роботи ( у цей день їй була надана трудова книжка із записом про звільнення), то спочатку зверталася із скаргами на незаконне звільнення до керівництва Троїцького відділу освіти, у Троїцьку районну державну адміністрацію, де їй було надане роз'яснення про необхідність звертатися з позовом до суду. Після цього позивачка 30.10.2005 року звернулася з вказаним вище позовом до суду.

Тому суд першої інстанції мав рацію поновити строк для звернення позивачки до суду з позовом про поновлення на роботі.

Колегія суддів вважає, що довід апеляційної скарги відносно невірно нарахованої суми заробітної плати за час вимушеного прогулу є обґрунтованим.

Так, враховуючи середньоденний заробіток позивачки 33,11грн. та кількість робочих днів у період з 2 вересня 2005 року до 10 квітня 2006 року, що становила 154 робочих дні, сума заробітної плати за час вимушеного прогулу повинна складати 5098,94грн. З цієї суми потрібно видалити суму грошей, що виплачені позивачці за лікарняним , тобто 595,98грн. Тому до виплати позивачці підлягає сума - 5098,94грн. - 595,98грн. 4502,96грн. Виходячи з цього, з відповідача в дохід держави повинно бути стягнуто державне мито у сумі 51 грн.

Це не є арифметичною помилкою при ухваленні оскаржуваного рішення суду, а тому не може бути вирішено через ухвалення додаткового рішення згідно із ст.219 ЦПК України.

У частині стягнення суми заробітку за час вимушеного прогулу рішення підлягає зміні згідно із п. 1 ч.1 ст. 309 ЦПК України, тому що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, зокрема кількість робочих днів за час вимушеного прогулу позивачки, що потягнуло за собою неправильне нарахування суми заробітної плати.

На підставі ч.2 ст. 235 КЗпП України, керуючись ст.ст. 307, 309. 313. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу начальника Троїцького районного відділу освіти Троїцької районної державної адміністрації задовольнити частково.

Рішення місцевого Троїцького районного суду Луганської області від 11 квітня 2006 року змінити в частині стягнення суми заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 та стягнути з Троїцького районного відділу освіти Троїцької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 4502, 96 грн., в дохід держави державне мито у сумі 51 грн.

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення набуває законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання їм законної сили.

Головуючий суддя         

Судді

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація