ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

Головуючий у 1-й інстанції: Кладько Г.М.

Суддя-доповідач:Хаюк С.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"15" травня 2013 р. Справа № 2-а-738/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Хаюка С.М.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Охрімчук І.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні у м.Житомирі апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "22" липня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрацї Рівненської області і просив зобов"язати відповідача призначити та виплатити йому , як інваліду 2-ї групи, захворювання пов"язане з наслідками аварії на ЧАЕС, одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров"ю та щорічну допомогу на оздоровлення передбачені ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Володимирецького районного суду від 22.07.2011 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії та зобов"язано Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрацї здійснити нарахування і виплату одноразової компенсації ОСОБА_4, що стала інвалідом другої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи у відповідності до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катстрофи" виходячи із розрахунку 45 заробітних плат та щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, з врахуванням фактично виплачених сум.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволені позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка, є інвалідом 2-ї групи, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЄС 1-ї категорії, інвалідність пов"язана з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідними посвідченням, довідкою МСЕК.

Згідно довідки відповідача №141/06-08 від 23.01.2013 року позивачці в 2010 році була виплачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 120 грн.

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(надалі Закон ), щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам ІІ групи у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Відповідач, нараховуючи позивачу допомогу у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та №562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, діяв протиправно.

На час отримання допомоги дія положень ч.4 ст.48 Закону зупинена чи скасована не була , а тому нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачці в розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України є не законною.

В той же час, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції, щодо права позивачки на отримання одноразової компенсації передбаченої ч.1 ст.48 Закону, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.9,10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Вищенаведені положення Закону поділяють осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на : учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи. В послідуючих положеннях Закону визначаються гарантії соціального захисту таких осіб та надання компенсацій відповідно до їх статусу.

Так , відповідно до ч.1 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", одноразова компенсація учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім"ям , які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації аварії на ЧАЕС та смерть яких пов"язана з Чорнобильською катастрофою виплачується в таких розмірах: інвалідам 2-ї групи - 45 мінімальних заробітних плат.

Вказана норма Закону передбачає одноразову компенсацію безпосередньо учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім"ям , які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації аварії на ЧАЕС та смерть яких пов"язана з Чорнобильською катастрофою. При цьому одноразова компенсація потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які стали інвалідами в зв"язку з захворюванням пов"язаним з наслідками аварії на ЧАЕС, Законом не передбачена.

Право на одноразову компенсацію передбачену ч.1 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" мають лише особи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а так як позивач не надав доказів на підтвердження такого статусу , то він не має права на отримання одноразової компенсації.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи підлягають задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині визнання дій неправомірним та зобов"язання здійснити нарахування і виплату одноразової компенсації ОСОБА_4, що стала інвалідом другої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи у відповідності до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катстрофи" виходячи із розрахунку 45 заробітних плат.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 201, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "22" липня 2011 р. в частині визнання дій неправомірним та зобов"язання здійснити нарахування і виплату одноразової компенсації ОСОБА_4, що стала інвалідом другої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи у відповідності до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катстрофи" виходячи із розрахунку 45 заробітних плат - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволені позову.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М.Хаюк

судді: І.Ф.Бондарчук І.Г. Охрімчук

З оригіналом згідно: суддя ________________________________ С.М.Хаюк

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області вул.Соборна, 23,смт.Володимирець,Рівненська область,34300