ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 року Справа № 5011-27/5037-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСаранюка В.І. - доповідача у справі

суддівКролевець О.А. Попікової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій"

на рішення від господарського суду міста Києва 19.11.2012

та на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 04.03.2013

у справі господарського суду№ 5011-27/5037-2012 міста Києва

за первісним позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

доЗакритого акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Арістей Компані"

прозвернення стягнення на предмет іпотеки

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій"

доПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

провизнання недійсним договору іпотеки

за участю представників:

від ТОВ "Банк "Київська Русь" - не з'явились

від ПАТ "Завод будівельних конструкцій" - Кулинич В.П.

від ТОВ "Арістей Компані" - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій" про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 27.01.2006, а саме: на нерухоме майно - майновий комплекс загальною площею 10 394, 30 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Якутська, буд. 10, для задоволення вимог позивача в сумі 8 606 344, 83 грн. за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах та про передання в управління Товариству з обмеженою відповідальністю "Будресурс Капітал" вищевказаного майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2012 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Арістей Компані".

11.06.2012 Закрите акціонерне товариство "Завод будівельних конструкцій" звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про визнання недійсним іпотечного договору від 27.01.2006.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2012 зустрічну позовну заяву Закритого акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій" прийнято для розгляду із первісним позовом.

У процесі провадження у справі позивач за первісним позовом подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 27.01.2006, а саме: на нерухоме майно - майновий комплекс загальною площею 10 394, 30 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Якутська, буд. 10, для задоволення вимог позивача за первісним позовом в сумі 8 606 344, 83 грн. за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах, за початковою ціною, що визначена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент продажу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2012 у справі № 5011-27/5037-2012 (суддя Грєхова О.А.) позовні вимоги за первісним позовом задоволено в повному обсязі. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, яке належить Закритому акціонерному товариству "Завод будівельних конструкцій", а саме: на нерухоме майно: майновий комплекс загальною площею 10 394, 30 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, буд. 10 та складається з: блоку В (літери В, Д, Ж, К) загальною площею 2 755, 60 кв.м.; блоку А столярний цех (літера А) загальною площею 2 538, 30 кв.м.; блоку Б цех М/К (літера Б) загальною площею 2 621, 10 кв.м.; блоку АБК (літера Г) загальною площею 1 978, 40 кв.м.; прохідна (літера Е) загальною площею 35,20 кв.м.; компресорна станція (літера И) загальною площею 100, 40 кв.м.; навіс над сушилкою (літера В) загальною площею 365, 30 кв.м., для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в сумі 8 606 344, 83 грн., за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, що визначена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент продажу. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" витрати по сплаті судового збору в сумі 64 380, 00 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 у справі № 5011-27/5037-2012 (колегія суддів у складі: головуючого судді Сітайло Л.Г., суддів Алданової С.О., Дикунської С.Я.), за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій", рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2012 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Завод будівельних конструкцій", посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 у даній справі та винести постанову, якою у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги Публічне акціонерне товариство "Завод будівельних конструкцій" посилається на ст.ст. 92, 98, ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України.

17.05.2013 від Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" надійшло клопотання про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з перебуванням його представника у відрядженні.

Оскільки чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання позивача за первісним позовом було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду, колегія суддів відмовляє позивачу за первісним позовом у задоволенні заявленого ним клопотання.івненської області від 02.02.2012 р.

Заслухавши пояснення скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.01.2006 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (банк) та Закритим акціонерним товариством "Завод будівельних конструкцій" (позичальник) укладено кредитний договір № 905-20/6-1, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 1 000 000, 00 грн. за процентною ставкою 20, 0 % річних, для поповнення обігових коштів.

У період з 07.06.2007 до 21.11.2008 до кредитного договору № 905-20/6-1 внесено додаткові умови про збільшення суми кредитної лінії та відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Згідно з п. 5.2.3. кредитного договору № 905-20/6-1 позичальник зобов'язаний сплачувати банку належні відсотки за користування кредитом згідно з п. 3.2., п. 3.3. та п. 3.4. цього договору.

Пунктом 5.2.4 кредитного договору № 905-20/6-1 передбачено, що позичальник прийняв на себе зобов'язання у випадку порушення строків повернення кредитних коштів та відсотків сплачувати банку додатково до встановленої відсоткової ставки пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожний день прострочення платежу.

21.11.2005 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арістей Компані" (позичальник) укладено кредитний договір № 17474-20/5-1 про відкриття кредитної лінії з лімітом в розмірі 3 400 000, 00 грн. з відсотковою ставкою 20, 0 % річних для поповнення обігових коштів.

У період з 03.08.2006 по 21.11.2008 до кредитного договору № 17474-20/5-1 внесено додаткові умови про збільшення ліміту кредитування, строку дії кредитного договору та відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Пунктом 5.2.2. кредитного договору № 17474-20/5-1 передбачено, що позичальник зобов'язаний сплачувати банку належні відсотки за користування кредитом на підставі п.п. 3.2., 3.3. та 3.4. цього договору.

Відповідно до п. 5.2.3. кредитного договору № 17474-20/5-1 позичальник прийняв на себе зобов'язання у випадку порушення строків повернення кредитних коштів та відсотків сплачувати банку додатково до встановленої відсоткової ставки пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожний день прострочення платежу.

27.01.2006 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (іпотекодержатель) та Закритим акціонерним товариством "Завод будівельних конструкцій" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: майновий комплекс загальною площею 10 394, 30 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, буд. 10 і складається з: блоку В (літери В, Д, Ж, К) загальною площею 2 755, 60 кв.м.; блоку А столярний цех (літера А) загальною площею 2 538, 30 кв.м.; блоку Б цех М/К (літера Б) загальною площею 2 621, 10 кв.м.; блоку АБК (літера Г) загальною площею 1 978, 40 кв.м.; прохідна (літера Е) загальною площею 35, 20 кв.м.; компресорна станція (літера И) загальною площею 100, 40 кв.м.; навіс над сушилкою (літера В) загальною площею 365, 30 кв.м.

Іпотечним договором забезпечені зобов'язання відповідача за первісним позовом за кредитним договором № 905-20/6-1 від 24.01.2006 та як майнового поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю "Арістей Компані" за кредитним договором № 17474-20/5-1, укладеним між Акціонерним банком "Київська Русь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арістей Компані" від 21.11.2005.

Судами встановлено, що банк виконав зобов'язання за кредитним договором 1 і кредитним договором 2 та надав позичальникам кредитні кошти у повному обсязі.

Пунктом 4.1. іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі настання одного з таких випадків: при невиконанні або неналежному виконанні Закритим акціонерним товариством "Завод будівельних конструкцій" (іпотекодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арістей Компані", умов договорів кредиту (несвоєчасне погашення кредиту та/або частини кредиту); при несплаті сум кредиту, відсотків за користування ним, тощо або при невиконанні умов цього договору, або у випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до п.п. 4.2., 4.2.2. іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватися будь-яким із зазначених способів за вибором іпотекодержателя, а саме: на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У зв'язку з порушенням Закритим акціонерним товариством "Завод будівельних конструкцій" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арістей Компані" зобов'язань за кредитними договорами № 905-20/6-1 та № 17474-20/5-1, 17.08.2011 банком направлено вимогу про повне погашення кредиту та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання вимоги банку.

Строк виконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів згідно з кредитним договором № 905-20/6-1 настав 24.05.2010, а строк виконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів відповідно до кредитного договору № 17474-20/5-1 - 20.11.2009.

Судом першої інстанції встановлено, що заборгованість Закритого акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій" за кредитним договором № 905-20/6-1 становить 3 835 171, 84 грн., з яких 2 375 000,00 грн. основна сума заборгованості за кредитом; 999 727, 79 грн. відсотки за період з 01.06.2009 по 31.12.2011; 277 950, 00 грн. інфляційні нарахування за період з 01.06.2010 по 31.03.2012; 145 077, 27 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 25.05.2010 по 12.04.2012; 37 416, 78 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 13.04.2011 по 12.04.2012. Заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Арістей Компані" за кредитним договором № 17474-20/5-1 становить 4 771 172, 99 грн., з яких: 2 800 000, 00 грн. основна сума заборгованості за кредитом; 1 285 822, 30 грн. відсотки за період з 01.06.2009 по 31.12.2011; 445 200, 00 грн. інфляційні нарахування за період з 01.12.2009 по 31.10.2011; 201 074, 96 грн. 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 21.11.2009 по 12.04.2012; 39 075, 73 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 13.04.2011 по 12.04.2012. Заборгованість, що забезпечена іпотечним договором за вищезазначеними кредитними договорами становить суму в розмірі 8 606 344, 83 грн.

Відповідно до статуту Закритого акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій" голова правління здійснює оперативне керівництво діяльністю товариства та у зв'язку з цим отримує відповідні повноваження. Крім того, останній має право розпоряджатися коштами та майном товариства у межах, що визначені статутом товариства, рішенням загальних зборів та рішенням спостережної ради.

Пунктом 8.4.11 вказаного статуту передбачено, що спостережна рада має право давати згоду на підписання головою правління угод про заставу майна товариства.

Протоколом № 01 від 24.01.2006 спостережна рада Закритого акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій" надала згоду та необхідні повноваження голові правління Закритого акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій" Петькуну Олегу Дмитровичу для підписання з Акціонерним банком "Київська Русь" кредитного договору та договорів іпотеки за зобов'язаннями Закритого акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Арістей Компані".

У зв'язку з порушенням позичальниками грошових зобов'язань за кредитними договорами від 24.01.2006 № 905-20/6-1 та від 21.11.2005 № 17474-20/5-1, Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог позивача за первісним позовом в сумі 8 606 344, 83 грн.

Вважаючи, що іпотечний договір від 27.01.2006 укладений головою правління Публічного акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій" з перевищенням наданих йому повноважень, Публічне акціонерне товариство "Завод будівельних конструкцій" звернулось із зустрічним позовом про визнання вказаного правочину недійсним.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані посиланням на ст.ст. 203, 215, 241, 267, 526, 530, 541, 543, 548, 549, 554, 589, 590, 611, 612, 625, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 196, 227, 346 - 348 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34 Закону України "Про іпотеку". Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, встановив, що банк виконав зобов'язання щодо надання позичальникам кредитних коштів за кредитними договорами від 24.01.2006 № 905-20/6-1 та від 21.11.2005 № 17474-20/5-1 у повному обсязі, однак позичальники не повернули отримані кошти у встановлені договором терміни, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом у розмірі 8 606 344, 83 грн., з яких: 3 835 171, 84 грн. за кредитним договором від 24.01.2006 № 905-20/6-1 та 4 771 172, 99 грн. за кредитним договором від 21.11.2005 № 17474-20/5-1. Також суди виходили з того, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанцій виходив із наступного схвалення Публічним акціонерним товариством "Завод будівельних конструкцій" іпотечного договору від 27.01.2006 та обізнаності позивача за зустрічним позовом про укладення вказаного договору. Крім того, суд першої інстанції також відмовив у задоволенні клопотання позивача за зустрічним позовом про поновлення поважності пропущеного строку позовної давності, оскільки наведені в ньому обставини стосуються особи нового голови правління, а не самого товариства. Апеляційний господарський суд також зазначив про надання спостережною радою товариства (позивача за зустрічним позовом) згоди на підписання оспорюваного правочину голові правління вказаного товариства.

Проте, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків з огляду на таке.

Згідно з п. і) ч. 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) до компетенції загальних зборів належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Судам необхідно враховувати, що цією нормою передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому якщо господарським судом буде з'ясовано, що установчими документами акціонерного товариства право виконавчого органу товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган підписав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не тягне недійсності договору.

Отже, для правильного вирішення спору, господарським судам необхідно було належним чином дослідити та з'ясувати повноваження голови правління на укладення цивільно-правових угод.

Вирішуючи спір по суті заявлених зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції послався на те, що згідно з п. 8.4.11 статуту Закритого акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій" спостережна рада має право давати згоду на підписання головою правління угод про заставу майна та встановив, що така згода та необхідні повноваження на укладення оспорюваного договору були надані відповідно до протоколу спостережної ради № 01 від 24.01.2006 голові правління відповідача за первісним позовом Петькуну О.Д.

Однак, судами залишено поза увагою, не досліджено та не надано належної правової оцінки п. 8.4.2. статуту Закритого акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій", згідно з яким спостережна рада має повноваження давати згоду голові правління на укладання угод в розмірі 10 % активів товариства, тоді як вартість предмету іпотеки за іпотечним договором від 27.01.2006 становить більше 10 % активів вказаного товариства.

Крім того, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Тобто, суди повинні навести зміст усіх доводів сторін та викласти обставини, з огляду на які їх не взято до уваги, адже викладення у судовому акті лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Так, іпотекодавець просив суд визнати поважною причину пропуску строків позовної давності на звернення до суду із зустрічним позовом, про застосування якої було заявлено у спорі іпотекодержателем. При цьому іпотекодавець зазначив, що про оспорюваний договір голова правління відповідача за первісним позовом дізнався лише з ухвали господарського суду міста Києва від 21.05.2012, а також вказав на те, що загальними зборами товариства вказаний правочин не затверджувався.

Проте, у порушення ст.ст. 43, 84 Господарського процесуального кодексу суд першої інстанції не надав належної оцінки, не перевірив та не спростував вказані доводи відповідача, обмежившись лише посиланням на те, в обґрунтування поважності причин пропуску строку позовної давності наведено обставини, які стосуються особи нового голови правління, а не самого підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Визнаючи твердження іпотекодавця про поважність причин пропуску строків позовної давності на звернення до суду із зустрічним позовом у зв'язку з непроведенням процедури затвердження оспорюваного іпотечного договору загальними зборами товариства необґрунтованими, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з п.7.3.8 статуту товариства загальні збори затверджують договори, що вже укладені на суму, що перевищує 50% активів Товариства, а будь-яких доказів, що в разі незатвердження відповідних договорів загальними зборами такі договори вважаються недійсними, позивачем за зустрічним позовом не надано.

Водночас апеляційним господарським судом не враховано п. 40 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику вирішення корпоративних спорів" від 24.10.2008 № 13, у якому зазначається, що в пункті "і" частини п'ятої статті 41 Закону про господарські товариства до компетенції загальних зборів віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, а не їх укладення. У разі, якщо в установчих документах товариства право виконавчого органу товариства на укладення договору не обмежено, факт незатвердження договору після укладення не зумовлює його недійсності.

З цих підстав, касаційна інстанція вважає помилковим загальне посилання апеляційного суду в обґрунтування відхилення доводів скаржника на ненадання доказів недійсності оспорюваного договору внаслідок його незатвердження загальними зборами товариства.

З огляду на наведене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для визнання договору іпотеки від 27.01.2006 недійсним та про застосування позовної давності у спорі за зустрічним позовом.

Крім того, слід мати на увазі, що правила про позовну давність, відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 12.06.2007 у справі № П-9/161-16/165.

Проте при винесенні судових рішень про відмову у задоволенні зустрічного позову господарські суди вимоги ст. 267 ЦК України не врахували, об'єднавши взаємовиключні поняття правил застосування позовної давності, як за спливом строків позовної давності так і необґрунтованістю самої вимоги.

Також відповідно до положень ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Однак резолютивна частина рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2012, яким первісний позов задоволено повністю, не містить усіх складових вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Вищевикладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд справи, оскільки у порушення вимог ст.ст. 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України попередні судові інстанції не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з приписами п. 3 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна інстанція має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для скасування прийнятих у справі рішень з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Зважаючи на те, що первісний позов про звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтується на положеннях іпотечного договору від 24.01.2006, визнання якого недійсним є предметом зустрічного позову, справа підлягає передачі на новий розгляд як в частині первісного, так і в частині зустрічного позову.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, усім доводам сторін надати належну правову оцінку та прийняти законне судове рішення відповідно до вимог процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 у справі № 5011-27/5037-2012 скасувати та справу № 5011-27/5037-2012 направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Саранюк В.І.

Судді Кролевець О.А.

Попікова О.В.