А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
23.04.2013 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів
головуючого: Машкаринця І.М.
суддів: Дацківа В.В., Дідика В.М.
з участю прокурора: Сирохман Л.І.
захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2
засуджених : ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційними скаргами засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5, прокурора прокуратури м. Ужгорода на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця АДРЕСА_1 з середньо-спеціальною
освітою, не працюючого, не одруженого,
судимого:
-14.12.2000 року військовим судом Західного регіону України за ст.140 ч.ч.2, 3 ст.2 52 п. «а», ст. 17 ч.2-ст.93 п.п. «а», «г» ст. 142 ч.3, ст. 223 ч.2, ст. 222 ч.1 ст.1 9 ч.5-ст.252 п. «в», ст.241 п. «а», ст. 17 ч.2-ст.140 ч.2, ст. 193 ч.3, ст. 239 п. «а» КК України на 8 років позбавлення волі;
- 5.11.2005 року звільнений від відбування покарання згідно Указу Президента України від 28.10.2005 року «Про помилування» з іспитовим строком на 2 роки,
засуджено за п.п. 6, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.4 ст.187 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.3 ст.289 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.1 ст.263 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч.3 ст.187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, п.п. 6, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.4 ст.187 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.2 ст.15-ч.3 ст.289 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст.71 КК України шляхом поглинання невідбутої частини покарання за вироком військового суду Західного регіону України від 14.12.2000 року остаточно ОСОБА_4 призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
та
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
уродженця смт. В.Рогачин Херсонської області,
мешканця АДРЕСА_2 з неповною середньою
освітою, не одруженого, не працюючого,
в порядку ст.89 КК України не судимого,
засуджено за п.п. 6, 12 ч.2 ст.115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.4 ст.187 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.3 ст.289 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.1 ст.263 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч.3 ст.187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, п.п. 6, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.4 ст.187 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.2 ст.15-ч.3 ст.289 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Запобіжний захід засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено взяття під варту.
Строк відбуття покарання обом засудженим визначено з 5 квітня 2007 року.
Цивільний позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь потерпілих ОСОБА_6 2500 грн. матеріальної шкоди та 60000 грн. моральної та на користь ОСОБА_7 120000 грн. моральної шкоди.
Вирішено питання про судові витрати та речові докази.
За вироком суду ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнані винуватими у вчиненні в березні-квітні 2007 року розбійних нападів, умисного позбавлення життя потерпілого ОСОБА_8 та незаконного заволодіння його транспортного засобу, умисного позбавлення життя потерпілого ОСОБА_9 та наміром заволодіти його транспортним засобом, розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_10 та незаконного придбання, виготовлення, носіння, передачі й зберігання ними вогнепальної зброї і бойових припасів за наступних обставин:
31 березня 2007 року ОСОБА_4 в с.Горішнє Горохівського району Волинської області незаконно придбав мисливську одноствольну рушницю та шість патронів до неї, разом з ОСОБА_3 незаконно виготовив з неї обріз, який з патронами незаконно зберігали, носили, передаючи один одному до 4 квітня 2007 року до вилучення рушниці з боєприпасами працівниками міліції.
В проміжок часу між 23 год. 28 березня та 1 годиною ночі 29 березня 2007 року ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_3 на автодорозі Луцьк-Львів біля с.Рованці Луцького району Волинської області, знаходячись в якості пасажирів в салоні належного потерпілому ОСОБА_11 автомобілі марки «ВАЗ -21140», р.н.з. НОМЕР_1, за кермом якого був потерпілий ОСОБА_8, вчинили розбійний напад на останнього, позбавивши його життя шляхом здавлення органокомплексу шиї тупим предметом та заволоділи його майном - грошовими коштами в сумі 400 грн., мобільним телефоном марки «Соні-Еріксон» вартістю біля 100 грн., документи та вказаним транспортним засобом вартістю 39900 грн.
Заволодівши вказаним автомобілем, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з метою приховання слідів злочину направились в с.Бакорин Рівненської області, де на полі в скирті соломи заховали труп ОСОБА_8, з пальця руки якого ОСОБА_4 зняв золоту каблучку вартістю 500 грн., яку та вказаним автомобіль в подальшому спільно продали відповідно за 100 грн. та 500 доларів США.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 4 квітня 2007 року біля 10 год. ОСОБА_4 та ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою між собою, з метою заволодінням чужим майном, у приміщенні торгового кіоску «ІНФОРМАЦІЯ_4» по АДРЕСА_3 вчинили розбійний напад на потерпілу ОСОБА_10 погрожуючи останній застосування обрізу та заволоділи майном потерпілого ОСОБА_12, який є власником вищевказаного павільйону, продовольчими товарами та спиртними напоями на загальну суму 75,90 грн.
4 квітня 2007 року з 19 год. до 20 год. ОСОБА_4 і ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в мікрорайоні «Східний» на земельній ділянці, яка знаходиться на території Баранської сільської ради Ужгородського району, вчинили розбійний напад на потерпілого ОСОБА_9, якого протиправно позбавили життя, заволодівши його коштами в сумі 400 грн. та намагались заволодіти його транспортним засобом марки «ВАЗ-21013» р.н.з. НОМЕР_2, вартістю 6208 грн., однак злочин не довели до кінця з незалежних від них причин.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_3 посилаючись на однобічність, неповноту та упередженість судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушує питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд або ж зміну вироку з визнанням його винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 263 ч.1 та 396 КК України та його виправдання в інших інкримінованих злочинах.
Засуджений ОСОБА_3 стверджує, що під час досудового слідства внаслідок застосованих до нього незаконних методів слідства обмовив себе у вчиненні вбивства потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9, хоча цих злочинів не вчиняв і був лише присутнім при їх вчиненні ОСОБА_4, якому як старшому за віком та фізично сильнішому, не міг завадити. Вважає, що висновок суду про його винуватість у вчиненні цих злочинів ґрунтується на маніпуляції його первісними показами під час досудового слідства, де його захист незаконно здійснював адвокат, який одночасно був захисником ОСОБА_4, інтереси якого суперечили його інтересам, що й слугувало підставою для скасування попереднього вироку в справі.
Проведене в справі судове слідство засуджений ОСОБА_3 вважає поверховим, однобічним і упередженим, його ж клопотання перед судовими дебатами про більш детальне дослідження обставин справи та з'ясування обсягу конкретних дій кожного з співучасників судом проігноровані, в основу вироку про його винуватість покладені докази, які були зібрані під час досудового слідства незаконним шляхом.
В доповненні до апеляції засуджений ОСОБА_3 вказує на порушення його права на захист, так як призначений йому судом захисник - адвокат ОСОБА_1 неналежно виконував свої професійні обов'язки, оскільки під час судових дебатах фактично зайняв позицію обвинувачення, вважаючи доведеною його вину у злочинах, в яких він не визнавав себе винним.
Засуджений ОСОБА_4 в апеляції та доповненнях до неї вирок щодо нього просить скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.
Вважає, що висновки суду про його причетність до розбійних нападів та вбивства потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються виключно на непослідовних показаннях засудженого ОСОБА_3, який в такий спосіб намагається уникнути відповідальності за скоєне. Стверджує, що сам являвся тільки очевидцем спонтанного вчинення цих злочинів ОСОБА_3, при цьому жодної домовленості на вчинення розбійних нападів та вбивства потерпілих між ними не було.
Вважаючи, що в діях засудженого ОСОБА_3 під час вбивства потерпілих ОСОБА_13 і ОСОБА_9 мав місце ексцес виконавця, захисник засудженого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в апеляції просить вирок суду змінити та кваліфікувати дії ОСОБА_4 за ч.2 ст.185, ч.1 ст.263, ч.3 ст. 289, ч.2 ст.15-ч.3 ст. 289 КК України з призначенням йому мінімального покарання за сукупністю цих злочинів, виправдавши його по епізодах обвинувачення, кваліфікованих досудовим слідством за п.п. 6,12,13 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.289, ч.1 ст.263, ч.3 ст.187, п.п.6,12,13 ч.2 ст.115 та ч.4 ст.187 КК України за відсутністю в діях ОСОБА_4. складу цих злочинів.
В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, порушує питання про скасування вироку як незаконного з направленням справи на новий судовий розгляд.
На обґрунтування своїх вимог вказує на порушення права обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на захист, так як їх захисники в судовому засіданні не в повній мірі використали свої повноваження по захисту підсудних, що обмежило реалізацію їх права на захист від висунутого обвинувачення. Окрім того апелянт вважає, що судом безпідставно залишено без розгляду цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 без її виклику та її участі в судовому засіданні.
Заслухавши доповідача, пояснення засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх захисників на підтримку поданих апеляцій, пояснення прокурора на підтримку поданої апеляції та часткове задоволення апеляцій засуджених, промови учасників апеляційного розгляду під час судових дебатів та останнє слово засуджених, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги засуджених та захисника підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга прокурора задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити аналіз та оцінку доказів, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.
Ці вимоги кримінально-процесуального закону судом першої інстанції при постановлені щодо ОСОБА_3. і ОСОБА_4 обвинувального вироку не дотримані.
Зокрема, з викладених у вироку показань підсудних вбачається, що ОСОБА_3 впродовж судового слідства визнавав, що сам, без участі підсудного ОСОБА_4 винив розбійний напад та позбавив життя потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9, в свою чергу ОСОБА_4 винним себе у вчиненні цих злочинів не визнавав, стверджуючи, що ці злочини вчинені ОСОБА_3 без жодної домовленості між ними.
Між тим, як зазначено у вироку, підсудний ОСОБА_3 наприкінці судового слідства відмовився від своїх показів під час досудового і судового слідства, заявивши, що до вбивства ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не причетний, ці злочини вчив без його участі ОСОБА_4, який шляхом залякування змусив його взяти на себе вчинення цих злочинів.
Про те, що підсудний ОСОБА_3 при закінченні судового слідства відмовився від своїх попередніх визнавальних показів і став стверджувати про вчинення розбійних нападів та вбивства потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 саме підсудним ОСОБА_4, зазначено і в протоколі судового засідання ( т.11, а.с.-9).
Між тим, обмежившись у вироку викладом цим показань підсудного ОСОБА_3, суд зміненим показам підсудного не дав жодної оцінки та не проаналізував фактичні дані, які містяться в цих показаннях ОСОБА_3 щодо обставин вчинення вбивства потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 саме підсудним ОСОБА_4
Не наведено у вироку і мотивів, з яких суд відкидає незмінні під час досудового і судового слідства покази підсудного ОСОБА_4 про його непричетність до вчинення цих злочинів.
Водночас, поклавши в основу обвинувального вироку по епізодах розбою та вбивства потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 показання обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового слідства щодо його та ОСОБА_4 причетності до вчинення цих злочинів, суд у вироку не зазначив, чому взяв до уваги ці покази ОСОБА_3 і відкинув інші його покази під час досудового і судового слідства, в яких той заперечував участь ОСОБА_4 в цих злочинах.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 29.06.1990 року «про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку суду належало дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто не тільки тих, що стверджують, а і тих, що спростовують обвинувачення ОСОБА_3 і ОСОБА_4, чого в справі зроблено не було.
Крім того, показанням обвинуваченого ОСОБА_3, які покладено в основу обвинувального вироку по цих епізодах обвинувачення, судом не дана оцінка і з точки зору достовірності та допустимості цих доказів, враховуючи, що ці показання отримані на досудовому слідстві з грубим порушенням вимог кримінально-процесуального закону, про що зазначено в ухвалі колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 21.01.2010 року при скасуванні попереднього вироку в справі ( т.8, а.с.192-196).
Суперечливість формулювань і висновків, викладених у мотивувальній частині вироку свідчать про те, що судом не з'ясовані з достатньою повнотою обставини скоєння злочинів обома засудженими, їх конкретна роль та конкретні дії кожного з них, а у зв'язку з цим у вироку недостатньо мотивоване рішення про необхідність призначення їм обом однакового і неможливості призначення іншого покарання, ніж довічного позбавлення волі.
Колегія суддів знаходить обгрунтованими і доводи апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_3 про порушення його прав на захист під час судового розгляду справи .
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що під час судового розгляду інтереси підсудного ОСОБА_3, захищав призначений судом ОСОБА_1, який призначений судом, зайнявши пасивну позицію під час судового слідства, в судових дебатах фактично вступив у правову колізію зі своїм підзахисним, стверджуючи про доведеність його вини у злочинах, в яких ОСОБА_3 не визнавав своєї вини ( т.11,а.с.24).
Цей вирок, яким ОСОБА_3 засуджений до довічного позбавлення волі за сукупністю інкримінованих йому особливо тяжких злочинів, в який засуджений не визнавав себе винним, захисником не оскаржений, апеляційна скарга подана самим засудженим без надання йому юридичної допомоги захисником при її складанні.
Зазначене свідчить про те, що призначений судом захисник внаслідок неналежного виконання своїх професійних обов'язків не забезпечив ефективного захисту підсудного ОСОБА_3, чого вимагали інтереси правосуддя, що є порушенням п.п. «с» п.3 ст. 6 Міжнародної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», згода на обов'язковість виконання якої дана Україною.
Колегія суддів приходить до висновку, що допущене судом порушення права підсудного ОСОБА_3 на захист при призначенні цій особі захисника, який не забезпечив ефективного захисту особи, яка засуджена до довічного позбавлення волі за вчинення особливо тяжких злочинів, відповідно до п.3 ч.1 ст.370 КПК України є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, що є безумовною підставою для скасування вироку з поверненням справи згідно з ч.2 ст.374 КПК України на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Обгрунтованими є і апеляції прокурора щодо порушення вимог закону при вирішенні заявленого в справі потерпілою ОСОБА_11 цивільного позову.
Мають місце і необумовлені розбіжності щодо колегіального складу суду, який розглядав справу в суді першої інстанції, позаяк зазначений у вступній частині вироку склад суду не відповідає даним протоколу судового засідання щодо колегіального складу суду ( т.11, а.с.1-24, 25-48), що є порушенням передбаченого ст. 258 КПК України принципу незмінності складу суду і є передбаченою п.13 ч.2 ст.370 КПК України безумовною підставою для скасування вироку у випадку порушення судом цих вимог кримінально - процесуального закону.
З зазначених підстав постановлений у справі вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, під час якого суду необхідно, з дотримання прав підсудних на захист, всебічно, повно і об'єктивно дослідити обставини справи та постановити законний і обґрунтований вирок у відповідності з вимогами ст.ст. 323 та 324 КПК України.
Керуючись ст.ст. 365, 366 та 379 КПК України ( 1960 року) п.11 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково, апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2012 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, справу повернути на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому колегіальному складі.
Запобіжний захід підсудним ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити взяття під варту.
Судді: