Справа № 1905                             Головуючий в суді і інстанції Кулешова Л.В.

Доповідач: Карайван Т.Д.

РІШЕННЯ

Іменем України

8 червня 2006 року Апеляційний суд Луганської області в складі:

Головуючого: Карайван Т.Д.

Суддів: Парінової І.К., Дмитрієвої Л.Д.

При секретарі: Кагадій І.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Лутугінського районного суду від 20 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним,-

Встановив:

В лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся з зазначеним позовом до суду. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що йому на підставі договору купівлі-продажу належала квартира АДРЕСА_1, яку вони з дружиною купили бажаючи зберегти свої заощадження.

Після укладення договору купівлі-продажу їх син - відповідач по справі та його дружина переконали їх переоформити цю квартиру на ім."я відповідача, та запевнили, що будуть за життя допомагати батькам та доглядати їх.

До вересня 2004 року відповідач постійно надавав допомогу позивачам, провідував їх, оскільки позивач є інвалідом ПІ групи, а його дружина хворіє у зв"язку з чим вони потребують як фізичної так і матеріальної допомоги.

З вересня 2004 року відносини з сином змінилися, він не став підтримувати з позивачем стосунки, перестав навіщати батьків та надавати допомогу, а в травні 2005 року залишив свою родину, забрав з квартири особисті речі і мешкає за невідомою адресою.

На даний момент відповідач намагається продати квартиру, про що повідомив свою родину, та запропонував їй покинути квартиру.

Посилаючись на дані обставини, позивач просив визнати договір дарування недійсним, оскільки він при його укладенні помилявся відносно істотних умов договору і не уклав договір довічного утримання.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги залишені без задоволення. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, осіб , які приймають участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивач усвідомлено уклав договір дарування, оскільки не мав можливості, як інвалід 3 групи укласти договір довічного утримання.

Але ж к такому висновку суд прийшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст..56 ЦК України (1963 року, який діяв на момент виникнення правовідносин) угода, яка укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, що діяла під впливом помилки.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень свідків та сторін , позивач,

укладаючи угоду, мав намір отримувати за передану відповідачу у власність квартиру

відповідний догляд та допомогу за життя, оскільки на момент укладення угоди він був

непрацездатним.          Саме      на  умовах   довічного   утримання   він   укладав   угоду,   а

відображення його волевиявлення у форму договору дарування свідчить про невідповідність внутрішній його волі і зовнішньому прояву, яке сформоване під впливом помилки . Тому апеляційний суд вважає, що угода, яка укладена відповідачем повинна бути визнана недійсною.

Окрім того, відповідно до ст..ст..243 ЦК України (1963 р.) за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування завжди є безоплатним. Любе зустрічне майнове надання стороною, що набуває майно у власність, свідчить про відсутність дарування.

Як видно з матеріалів справи, відповідач до вересня 2004 року виконував умови договору, надавав батькам допомогу, доглядав їх. Що свідчить про наявність таких умов та підтверджує обгрунтованість вимог позивача.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності. З пояснень позивача, його представників та самого відповідача видно, що останній з вересня 2004 року припинив спілкування з батьками, покинув сім"ю, припинив надавати позивачеві фізичну та матеріальну допомогу.

Згідно закону перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що позивач про порушення своїх прав довідався тільки у вересні 2004 року, апеляційний суд вважає, що він не пропустив строк для звернення до суду з позовом.

Як встановлено судом, позивач та його дружина є пенсіонерами. Позивач хворіє на онкологічне захворювання і постійно знаходиться в лікарні, потребує матеріальної допомоги, оскільки отримує пенсію в розмірі 700 грн., що недостатньо для якісного та дієвого лікування. Позивач та його дружина не мають сторонньої підтримки та допомоги. Спірна квартира, яку відповідач намагається продати, є єдиним надбанням, яке позивач міг би використати для забезпечення більш менш гідного життя.

За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1

Керуючись    ст..56 ЦК України (1963 р.), ст..ст..307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд,-

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Лутугінського районного суду від 20 квітня 2006 року скасувати.

Ухвалити нове рішення. Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір дарування, квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 28 лютого 1997 року, посвідчений приватним нотаріусом Лутугінського нотаріального округу Луганської області за реєстром НОМЕР_1.

Повернути квартиру АДРЕСА_1 на праві власності ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату держмита в сумі 51 грн., та на користь держави держмито в сумі 12 грн.

Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.