ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Справа № 5011-50/11240-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Хандуріна М.І.,

суддів:Міщенка П.К.,

Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційні скаргиПриватного акціонерного товариства "Дніпровська пристань", Приватного акціонерного товариства "Лівобережжяінвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілф"

на ухвалу та постановугосподарського суду м. Києва від 10.09.2012 року Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року

у справі№ 5011-50/11240-2012 господарського суду м. Києва

за заявою боржникаПриватного акціонерного товариства "Дніпровська пристань"

пробанкрутство

за участю представників сторін: Приватного акціонерного товариства "Лівобережжяінвест" - Гоголь Б.М., дов. б/н від 22.02.2013 року; від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілф" - Корнієвський Є.С., дов. б/н від 25.02.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.08.2012 року за заявою боржника Приватного акціонерного товариства "Дніпровська пристань" (далі - ПрАТ "Дніпровська пристань") порушено провадження у справі № 5011-50/11240-2012 на підставі п. 5 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), призначено підготовче засідання суду на 13.09.2012 року та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.09.2012 року у справі № 5011-50/11240-2012 заяву генерального директора ПрАТ "Дніпровська пристань" Коробейнікової А.В. про забезпечення майнових інтересів всіх кредиторів у справі про банкрутство ПрАТ "Дніпровська пристань" задоволено. Накладено арешт на належні ПрАТ "Дніпровська пристань" основні фонди (засоби).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року у справі 5011-50/11240-2012 (головуючий суддя - Сотніков С.В., суддя - Гарник Л.Л., суддя - Ткаченко Б.О.) апеляційні скарги ПрАТ "Дніпровська пристань", Приватного акціонерного товариства "Лівобережжяінвест", (далі - ПрАТ "Лівобережжяінвест"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілф" (далі - ТОВ "Стілф") залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду м. Києва від 10.09.2012 року у справі № 5011-50/11240-2012 залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду м. Києва від 10.09.2012 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року у справі № 5011-50/11240-2012, ПрАТ "Дніпровська пристань" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 10.09.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року у справі № 5011-50/11240-2012 про забезпечення майнових інтересів кредиторів. Прийняти нову ухвалу, якою повернути заяву про забезпечення майнових інтересів кредиторів Корабейніковій Анастасії Владиславівні без розгляду.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 159, 161 Цивільного кодексу України, ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Також, не погоджуючись із ухвалою господарського суду м. Києва від 10.09.2012 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року у справі № 5011-50/11240-2012, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулось ТОВ "Стілф", в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 10.09.2012 року у справі № 5011-50/11240-2012 про забезпечення майнових інтересів кредиторів в частині накладення арешту на об'єкт незавершеного будівництва багаторівневий паркінг, який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Генерала Ватутіна, буд. 2Т, II черга(літ. К1), готовністю 26%, РПВН 37307835, що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8 000 000 000:66:016:003). Прийняти нову ухвалу, якою відмовити в забезпеченні майнових інтересів кредиторів, шляхом накладення арешту на об'єкт незавершеного будівництва багаторівневий паркінг, який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Генерала Ватутіна, буд. 2Т, II черга(літ. К1), готовністю 26%, РПВН 37307835, що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8 000 000 000:66:016:003).

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. 65 ГПК України.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду м. Києва від 10.09.2012 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року у справі № 5011-50/11240-2012, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося ПрАТ "Лівобережжяінвест", в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 10.09.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року у справі № 5011-50/11240-2012 про забезпечення майнових інтересів кредиторів в частині накладення арешту на торгівельне та інше обладнання, устаткування, підстанції, інженерно-технічні мережі для торгівельно-розважальних центрів в Деснянському районі м. Києва по вул. Лаврухина, 3 на 26 мікрорайоні житлового масиву Троєщина. Прийняти нову ухвалу, якою відмовити в забезпеченні майнових інтересів кредиторів, шляхом накладення арешту на торгівельне та інше обладнання, устаткування, підстанції, інженерно-технічні мережі для торгівельно-розважальних центрів в Деснянському районі м. Києва по вул. Лаврухина, 3 на 26 мікрорайоні житлового масиву Троєщина.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме ст. 65 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, до суду першої інстанції звернувся генеральний директор ПрАТ "Дніпровська пристань" Коробейнікова А.В. про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Заява була мотивована тим, що під час тимчасового виконання повноважень генерального директора товариства Донським С.А., ним було вчинено низку дій, направлених на відчуження активів товариства та ініційовано дану справу про банкрутство, що у жодній мірі не відповідає інтересам товариства та першочергово вимагає втручання належних посадових осіб уповноважених здійснювати управління товариством щодо недопущення подальшого погіршення майнового стану товариства та захисту його майнових інтересів та у першу чергу інтересів кредиторів ПрАТ "Дніпровська пристань".

Суд першої інстанції, розглянувши вказану заяву, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, вирішив, що є нагальна необхідність вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у вигляді накладення арешту на належне боржнику майно у вигляді основних засобів (фондів), нерухомого майна, рухомого, об'єктів незавершеного будівництва, обладнання, устаткування, а також вжиття необхідних засобів щодо збереження нематеріальних активів товариства у вигляді права на оренду земельної ділянки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.

Ст. 12 Закону про банкрутство передбачено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до поданої заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржника вбачається, що він володіє основними фондами (засобами) у вигляді нерухомого, рухомого майна (на праві власності), земельних ділянок (на праві оренди).

Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство процедура розпорядження майном боржника являє собою систему заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника.

Господарський суд дійшов висновку, що існують підстави вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів у вигляді накладення арешту на належне боржнику майно.

Як в апеляційних так і в касаційних скаргах ПрАТ "Лівобережжяінвест", ТОВ "Стілф" посилаються на те, що арешт накладений на майно, яке належить скаржникам на праві власності згідно договорів купівлі-продажу, укладених із боржником.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що боржником (продавець) та ПрАТ "Лівобережжяінвест" (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 02.08.2012 року, за умовами якого продавець продає, а покупець купує обладнання РУ-10 кВ в ТП-7705 та ТП-7706 та кабельні лінії КЛ-10кВ (обладнання), побудовані за адресою: м. Київ, вул. Лаврухіна, 4, з характеристиками, в кількості, асортименті та ціною відповідно до наведених в додатках до даного договору (п. 1.1).

Згідно п. 2.2 Договору купівлі-продажу від 02.08.2012 року покупець набуває право власності на обладнання з моменту підписання сторонами видаткової накладної та передачу обладнання.

При цьому, доказів на підтвердження фактичного виконання Договору купівлі-продажу від 02.08.2012 року та набуття права власності на обладнання згідно його умов ПрАТ "Лівобережжяінвест" апеляційному господарському суду не було надано.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що боржником (продавець) ТОВ "Стілф" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 10.08.2012 року, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець - прийняти об'єкт незавершеного будівництва - багаторівневий паркінг, який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Генерала Ватутіна, 2 т, ІІ черга, готовністю 26%.

Відповідно до п. 3.4 Договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 10.08.2012 року та, виходячи з положень ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності та багаторівневий паркінг виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього договору.

Будь-яких доказів на підтвердження виникнення права власності на предмет договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 10.08.2012 року, ТОВ "Стілф" апеляційному господарському суду також не було надано.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з судом апеляційної інстанції про спростування вказаним посилань скаржників, що арешт накладений на майно, яке належить їм на праві власності.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 10.09.2012 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року у справі № 5011-50/11240-2012 ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Дніпровська пристань", Приватного акціонерного товариства "Лівобережжяінвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілф" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 10.09.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року у справі № 5011-50/11240-2012 залишити без змін.

Головуючий М.І.Хандурін

Судді П.К.Міщенко

В.Я.Погребняк