Справа № 2-3673/10 Головуючий у І інстанції Кашперська Т.Ц.

Провадження № 22-ц/780/2396/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.

Категорія 26 23.05.2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 травня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Корзаченко І.Ф., Коцюрби О.П.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 листопада 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2010 року позивач ПАТ «Кредитпромбанк» звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що 14 лютого 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» і відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав позичальнику кредит на придбання автомобіля в розмірі 71400 грн. строком на 5 років із сплатою 13,2 % річних. Поручителем позичальника є співвідповідач ОСОБА_2, яка за договором поруки від 14 лютого 2008 року зобов'язалася відповідати перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором. Зазначав, що за умовами кредитного договору ОСОБА_3 мав повертати кредит щомісячними платежами, однак не виконує цих обов'язків має прострочену заборгованість по кредиту і відсоткам. Письмова вимога банку від 20 січня 2010 року про дострокове погашення боргу до 22 лютого 2010 року відповідачами не виконана. У зв'язку з наведеним, посилаючись на ч.2 ст.1050 ЦК України та умови кредитного договору, просив достроково стягнути солідарно із відповідачів на користь банку борг за кредитом станом на 29 вересня 2010 року в розмірі 71385,63 грн., з яких 52020 грн. - тіло кредиту, 12584,78 грн. - відсотки, 6780,85 грн. - пеня та судові витрати.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 25 листопада 2010 року позов задоволено. Ухвалено стягнути із відповідачів солідарно на користь ПАТ «Кредитпромбанк» борг за кредитним договором в розмірі 71385,63 грн. та судові витрати в сумі 416,93 грн. з кожного.

Відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права.

- 2 -

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 14 лютого 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є позивач, і відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір, на підставі якого відповідач отримав в банку для придбання автомобіля кредит готівкою в розмірі 71400 грн. строком на 5 років із сплатою за користування коштами 13,2 % річних. Повернення кредиту згідно п.п.3.1-3.3 кредитного договору було передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів за кредитом і відсотками (а.с.8-10). Згідно п.5.2 кредитного договору у випадку прострочення платежів банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі, при цьому зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту повинно бути виконане боржником у термін, визначений у письмовому повідомленні-вимозі, направлення якого змінює визначений п.1.1 договору термін повернення кредиту (а.с.9 зворот).

Поручителем позичальника є співвідповідач ОСОБА_2, яка за договором поруки від 14 лютого 2008 року зобов'язалася відповідати перед банком за виконання позичальником зобов'язань по кредитниму договору (а.с.12-13).

Також судом встановлено, що позичальник ОСОБА_3 порушив обов'язки по поверненню кредиту, погашав кредит нерегулярно, а з жовтня 2009 року припинив погашення кредиту, має прострочену заборгованість (а.с.6-7). Письмова вимога банку про необхідність дострокового поверенння кредиту до 22 лютого 2010 року, направлена банком відповідачам 20 січня 2010 року рекомендованим листом, останніми не виконана (а.с.22-27).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позичальник ОСОБА_3 не виконує передбачених кредитним договором обов'язків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів і має прострочену заборгованість, що у свою чергу відповідно до закону та умов кредитного договору є підставою для захисту прав кредитора і дострокового стягнення боргу на користь банку в повному обсязі.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

- 3 -

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Проте, задовольняючи позов і стягуючи борг за кредитним договором солідарно з обох відповідачів, як боржника і поручителя, суд допустив порушення норм матеріального права. Так, покладаючи на відповідачів солідарний обов'язок по поверненню банківського кредиту, суд не врахував приписи ч.4 ст.559 ЦК України, відповідно до положень якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами кредитного договору строк остаточного повернення кредиту визначений 13 лютого 2013 року. Однак узв'язку із непогашенням кредиту банк відповідно до вимог закону (ч.2 ст.1050 ЦК України) та п.5.2 кредитного договору змінив строк остаточного виконання основного зобов'язання, направивши 20 січня 2010 року відповідачам вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту у строк до 22 лютого 2010 року.

Ухвалючи рішення, суд не звернув уваги, що від дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто від 22 лютого 2010 року, банк протягом шести місяців не пред'явив вимогу до поручителя про повернення боргу і такі докази у справі відсутні, що свідчить про припинення договору поруки і відсутність у відповідачки обов'язку повертати кредитні кошти.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з таких міркувань.

Судом встановлено, що у зв'язку із невиконням позичальником ОСОБА_3 умов кредитного договору і наявністю простроченої заборгованості, банк відповідно до п.5.2 кредитного договору 20 січня 2010 року направив позичальнику і поручителю вимогу про дострокове повернення кредиту до 22 лютого 2010 року. Тобто банк відповідно до вимог закону та умов кредитного договору змінив строк виконання основного зобов'язання, а саме строк повернення кредитних коштів в повному обсязі. Вказана вимога банку про дострокове повернення кредитних коштів відповідачами не виконана. В той же час позов до суду пред'явлений новим кредитором лише у жовтні 2010 року.

З огляду на приписи ч.4 ст.559 ЦК України, а також беручи до уваги те, що встановлений банком строк виконання основного зобов'язання сплив 22 лютого 2010 року і банк не пред'явив вимогу до поручителя протягом шести місяців від цього строку, колегія суддів прийшла до висновку, що порука ОСОБА_2 припинилася, а відтак у неї відсутній обов'язок по поверненню кредиту солідарно із боржником.

Поскільки порука припинилася і відсутні правові підстави для покладення відповідальності на поручителя, колегія суддів вважає за необхідне позов ПАТ «Кредитпромбанк» задоволити частково, стягнувши всю суму боргу за кредитним договором і судові витрати з позичальника ОСОБА_3

- 4 -

Доводи ПАТ «Кредитпромбанк» у письмових запереченнях, про те, що договір поруки не припинив свою дію і борг за кредитом підлягає стягненню з обох відповідачів солідарно не грунтуються на вимогах закону і матеріалах справи.

Відповідно до роз'яснень викладених у п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо припинення договорів поруки суд має враховувати, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

За змістом наведених вище роз'яснень Пленуму ВССУ у випадку зміни строку виконання зобов'язання та пред'явлення вимоги до поручителя про дострокове повернення кредиту, банк може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, вказаного у такій вимозі.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 23 травня 2012 року при розгляді справи № 6-33цс 12, предметом якої був спір про припинення договору поруки у зв'язку із зміною кредитором строку виконання основного зобов'язання. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого у разі зміни банком відповідно до умов кредитного договору строку виконання основного зобов'язання, шляхом пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, то відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України вимоги до поручителів можуть бути заявлені у межах шести місяців від дня настання цього строку. У випадку незаявлення такої вимоги порука припиняється відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 листопада 2010 року скасувати і ухвалити нове.

Позов задоволити частково. Стягнути із ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» борг за кредитним договором в розмірі 71385 гривень 63 коп. та судові витрати в сумі 833 гривні 86 коп. В решті позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий :

Судді :