ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2-39/12

провадження № 2/753/19/13

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"07" лютого 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Кириченко Н.О.,

при секретарі Осколок А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання заповіту, свідоцтва про право на спадщину та договору дарування недійсними, визнання права власності на частину будинку, суд

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції м.Києва про визнання недійсними заповіту від імені ОСОБА_4 складеного 17 жовтня 2002 року на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, заповіту від імені ОСОБА_4 складеного 16 травня 2003 року на користь ОСОБА_3, та посвідченого державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, свідоцтва про право на спадщину, а саме: грошові вклади з відповідними відсотками та компенсаціями, від 9 вересня 2008 року, видане на ім'я ОСОБА_3 державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_7., договору дарування 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 від 02 липня 2004 року, складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 та посвідчений державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_8.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та пояснив, що позивач ОСОБА_2 є онуком ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року його матір ОСОБА_5 померла внаслідок тривалої хвороби, а він був зареєстрований та постійно проживав разом з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. 26.03.2008 року ОСОБА_2 звернувся до Сьомої київської державної нотаріальної контори, для прийняття спадщини за законом, яка належала б його матері, якби вона була жива на час відкриття спадщини за ОСОБА_4. Сьомою київською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу № 666. В січні 2008 року йому стало відомо, що заповітом 16.05.2003 року, що ОСОБА_4, заповіла ОСОБА_3 все своє майно, на підставі якого 9.09.2008 року державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину, а саме: грошові вклади з відповідними відсотками та компенсаціями. 2.07.2004 року ОСОБА_4, подарувала належну їй на праві власності 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_2 на користь тієї ж ОСОБА_3 В березні 2010 року в судовому засіданні ОСОБА_3 надала копію заповіту від 17.10.2002 року, яким ОСОБА_4 заповідала все своє майно його матері - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в рівних долях.

ОСОБА_4 на час складання спірних правочинів була в похилому віці, страждала хронічними хворобами ще з 90-х років та на час підписання спірних заповітів та договору дарування перебувала у 80-річному віці.

В 2000 році його матері - ОСОБА_5 була проведена онкологічна операція, після якої вона до 2002 року продовжувала працювати і ОСОБА_4 заспокоїлася, оскільки вирішила, що ОСОБА_5 вилікувалась. В 2002 році ОСОБА_5, знову почала лікуватися, але не повідомляла про це ОСОБА_4 Літом 2002 року стан здоров'я ОСОБА_5 почав різко погіршуватися, в серпні-вересні 2002 року вона неодноразово зверталася до лікарів з якими вона раніше працювала в КМКЛ №1. У серпні-вересні 2002 року, в зв'язку з погіршенням стану здоров'я ОСОБА_5 надавалася медична допомога на дому в присутності ОСОБА_4 і вона вже не могла це приховувати від неї, що онкологічне захворювання невилікувалось і які можуть бути наслідки. З цього часу ОСОБА_4 почала постійно плакати, не спати, промовляти "що не хоче пережити свою дитину", у неї з'явилась підвищена втомлюваність, головні болі, зниження пам"яті, різка зміна настрою. Коли літом 2002 року ОСОБА_5 надавалась медична допомога, лікарі які надавали їй цю допомогу також надавали медичну допомогу ОСОБА_4 та рекомендували вживати заспокійливі ліки, оскільки вона перебувала в такому стані що постійно плакала, звинувачувала лікарів у хворобі дочки. В листопаді 2002 року стан здоров'я ОСОБА_5 погіршився настільки , що її забрала до лікарні швидка допомога після, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона померла. Після смерті своєї дочки ОСОБА_4 розмовляла з померлою, ніби з живою, в неї почало зникати критичне ставлення до своїх вчинків, мова стала менш виразною, вона почала не стримувати емоції, безпричинно змінювати свої думки та ставлення до поточних подій.

Крім того, представник позивача ОСОБА_2- ОСОБА_9 в ході судового засідання пояснив, що ОСОБА_4 обстежувалася та лікувалася у медичних закладах де лікарями діагностувалися такі захворювання, як церебральний атеросклероз судин головного мозку, гіпертонія, а також інші серцево-судинні захворювання, внаслідок яких у ОСОБА_4 були проблеми з інтелектом і пам'яттю, що також доводиться висновками МСЕК, якими ОСОБА_4 була визнана інвалідом ІІ групи та в подальшому інвалідом І групи. Поведінка ОСОБА_4 стала дивною, вона легко піддавалася маніпулюванню своєю свідомістю з боку сторонніх осіб. ОСОБА_4, як їй не намагалися пояснити, що вона відчужила свою власність на користь ОСОБА_3, вона в це не вірила і стверджувала, що ні заповітів, ні договорів на користь ОСОБА_3 не укладала. У 2007 році ОСОБА_4 через представника звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом про визнання недійсним договору дарування на користь ОСОБА_3 1/3 частини будинку по АДРЕСА_1 По справі була призначена судово-психіатрична експертиза, здійснена оплата по її проведенню. В зв'язку зі смертю ОСОБА_4, провадження у даній справі за позовом до ОСОБА_3, треті особи: ГУ юстиції м.Києва та Відділ опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання недійсним договору дарування було закрито. ОСОБА_3, після того, як маніпулюючи свідомістю ОСОБА_4, позбавила її майна, взагалі забула за ОСОБА_4, в зв'язку з цим навіть звертались до працівників міліції. Вважає, що заповіти складені ОСОБА_4 17.10.2002 року, 16.05.2003 року на користь ОСОБА_3 та договір дарування 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 від 2.07.2004 року, укладений на користь ОСОБА_3 вважає недійсними, оскільки на момент вчинення вищевказаних правочинів ОСОБА_4 не усвідомлювала характер і значення своїх дій.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов ОСОБА_2 не визнала повністю та просила відмовити у його задоволенні.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 пояснила, що позовні вимоги ОСОБА_2 не визнаються нею у повному обсязі, вважає, що коли її мати ОСОБА_4 підписувала заповіти і договір дарування вона була дієздатною, добре розуміла, діяла логічно. Повідомляла, що після того як померла її сестра - ОСОБА_5, вона доглядала матір, приблизно 2 рази в тиждень приїжджала до неї. ОСОБА_2 ОСОБА_4 не допомагав, ОСОБА_4 нормальна орієнтувалася, знала куди їй їхати, що оформляти, наприклад, договори по воді і газу. У ОСОБА_4 була артеріальна гіпертензія, хворе серце, але психіка була нормальною. У 2006 році ОСОБА_4 попросила її терміново приїхати, поскаржилася, що її чоловік ОСОБА_10 напився, влаштував бійку. ОСОБА_2 почув бійку, прибіг і штовхнув ОСОБА_4 Коли вона приїхала, то мати сказала, що б я не віддавала ОСОБА_2 1/3 частину будинку і тоді ж сама написала заповіт. У квітні 2007 року їздила з матір'ю до стоматолога, після чого на протязі 9 місяців знаходилася у Чернігівській області. Сама ставила пам'ятник на могилу матері у 2009 році та доглядає за могилою до цих пір. Стосовно дарування у 2004 році ОСОБА_4 почувала себе нормально, відповідала на питання нотаріуса, ОСОБА_3 перед цим виходила з кімнати нотаріуса і той спілкувався з ОСОБА_4 особисто. Пропонувала ОСОБА_4 жити у неї, але мати відмовлялася. ОСОБА_4 напередодні укладання договору дарування сама їздила у БТІ, писала відповідні заяви. Також у 2002 році ОСОБА_4 склала заповіт на неї і ОСОБА_5, а після смерті сестри у 2003 році склала заповіт на ОСОБА_3 В 2000 роках у ОСОБА_4 з психікою було все нормально, вона читала газети, память у неї була чудова. ОСОБА_4 до моменту смерті сама не ходила, але могла один раз на місяць з дідом поїхати на Дарницький базар. ОСОБА_4 не приймала участь у судових засіданнях по справі з ОСОБА_5 за станом здоров'я, так як їй було необхідно часто ходити в туалет. ОСОБА_4 до самої смерті могла сама себе обслуговувати, сама готувала їжу, а ОСОБА_3 возила їй лише продукти харчування.

Свідок ОСОБА_11 пояснила що знає ОСОБА_3 з 2002 року на її думку ОСОБА_4 була нормальною врівноваженою людиною, могла говорити на будь-яку тему, знала всі ліки, у неї були неприязні стосунки з зятем ОСОБА_5, ОСОБА_3 возила ОСОБА_4 харчі і не брала за це грошей. ОСОБА_4 говорила що напише заповіт, та напише на ОСОБА_3 дарування. ОСОБА_4 орієнтувалася в процедурі написання заповіту. ЇЇ чоловік трохи випивав. В 2005 році у неї стало гірше з серцем. У ОСОБА_4 була вдома з 2002 року приблизно 4 рази на місяць і в такому режимі відвідувала її до 2006 року. В 2006 році ОСОБА_3 кудись далеко поїхала з дітьми.. Після смерті доньки ОСОБА_4 була сумною. Коли вона бачилася з ОСОБА_4 у 2003 році, ОСОБА_4 сама розповідала їй про заповіт, розповідала, що у 2002 році був заповіт на двох дочок, говорила, що збирається зробити дарування на ОСОБА_12 Свідок радила їй зробити дарування, так як по заповіту, якщо є онук, то спадщина ділиться порівну. ОСОБА_4 не розуміла чому ОСОБА_5 погано до неї відносяться. Свідок пояснювала ОСОБА_4 про наслідки дарування. ОСОБА_4 просила дізнатися адресу нотаріуса у зв'язку з даруванням.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що добре знала та постійно зустрічала ОСОБА_4, що у серпні-вересні 2002 року, коли надавала медичну допомогу ОСОБА_5, ОСОБА_4 довідалась про невиліковну хворобу ОСОБА_5. ОСОБА_4 була неврівноваженою, постійно обвинувачувала лікарів, що не вберегли ОСОБА_5 Зовнішній вигляд ОСОБА_4 був неохайним, вона постійно перепитувала одне і те ж.

Як пояснив суду свідок ОСОБА_14, який працює завідувачем реанімаційного відділення, що у 2002 році після того як ОСОБА_4 стало відомо про невиліковне захворювання ОСОБА_5, яку він лікував, він також оглядав ОСОБА_4, яка постійно плакала, переживала, що буде з нею і з дочкою. Він оглядав ОСОБА_4 до 2002 року і у період з серпня-вересня 2002 року, коли спілкувався з нею, коли лікував у ОСОБА_5 і порівняно з попередніми оглядами відмітив у неї зміни у психічному стані, вона повторювала одні і ті ж питання через декілька хвилин, у неї була склеротична "сльозливість", у неї явно погіршилася пам'ять, її психіка була нездоровою, а поведінка відрізнялася від тієї, що була до того, як вона дізналася про невиліковну хворобу дочки. І згідно його думки, у ОСОБА_4 була декомпенсація судинного ураження на тлі стресу.

Як пояснила свідок ОСОБА_15, ОСОБА_4 мала багато хвороб, то впізнавала, то не впізнавала її, у ОСОБА_4 були проблеми з пам'яттю, про дочку ОСОБА_5 ОСОБА_4 говорила наче про живу, а потім згадувала, що та померла.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що ОСОБА_4 інколи стверджувала, що у будинку живе її дитина, а саме ОСОБА_5, яка вже померла.

Як пояснив суду свідок ОСОБА_17, який є двоюрідним братом ОСОБА_3, ОСОБА_4 сильно переживала, коли ОСОБА_5 у 1999 році захворіла і їй поставили онкодіагноз. Коли ОСОБА_5 у 2000 році прооперували, ОСОБА_4 змінилася, стала забудькуватою, у неї були проблеми з памяттю, після смерті ОСОБА_5 розмовляла з нею як з живою. На думку свідка, ОСОБА_4. піддавалась сторонньому впливу.

Свідок ОСОБА_18 повідомив, що возив ОСОБА_4 до стоматолога у 2006 році, вона розповідала про майбутнє протезування, також возив її до нотаріуса у 2004 році, ОСОБА_4 нормально спілкувалася. Також свідок повідомив, що привозив ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на її прохання до нотаріуса, поряд з метро "Дарниця" та повідомив що ОСОБА_3 в цей день оплачувала і відносила до нотаріусу квитанцію по оплаті нотаріальних витрат, а ОСОБА_4 в цей час перебувала в автомобілі.

Свідок ОСОБА_19, який є лікарем-педіатром, постійно лікував дітей ОСОБА_5 з 1993 року і під час відвідувань дітей спілкувався з ОСОБА_4 та коли приходив до них додому його просили надати медичну допомогу ОСОБА_4, ще коли була жива її донька, рекомендував їй звернутися до кардіолога та невролога, оскільки хвороби провокували проблеми пов'язані з здоров'ям доньки. ОСОБА_4 знала про діагноз доньки з 1998 року.. Як зазначив даний свідок, у ОСОБА_4 була ішемічна, гіпертонічна хвороба, церебральний атеросклероз, забудькуватість, запамороченість, розлади психіки, пам'яті, він повідомляв родичам ОСОБА_4, що діагноз може поставити лише лікар психіатр.

Свідок ОСОБА_20, який є колишнім зятем ОСОБА_4, зазначив, що у неї було погане здоров'я, приблизно у 1998-1999 роках у ОСОБА_4 був то відсутній апетит, а то навпаки вона не контролюючи себе вживала занадто багато їжі, у неї було безсоння, проблеми з пам'яттю, особисто на поточні події.

Заслухавши в ході судового засідання пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні до них обставини:

Позивач ОСОБА_2 є онуком ОСОБА_4, а відповідач ОСОБА_3 є її донькою, вказана обставина сторонами не оспорюється.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла, вказана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть .

17.02.2002 року ОСОБА_4 було складено заповіт на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , який був посвідчений державним нотаріусом Сьомої Київської нотаріальної контори ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 2у-3811.

16.05.2003 року ОСОБА_4 було складено заповіт на користь ОСОБА_3 який був посвідчений державним нотаріусом Сьомої Київської нотаріальної контори ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 2у-1528.

9.09.2008 року ОСОБА_3 було отримано Свідоцтво про право на спадщину видане дердавним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_7та зареєстроване в реєстрі за № 4-2084

02 липня 2004 року було укладено договір дарування 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 від 02 липня 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 23 квітня 2007 року договір дарування від 02.07.2004 року, згідно якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла у дар 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 було визнано недійсним у частині дарування 147/1000 його часток. Одночасно вищевказаним рішенням суду за ОСОБА_3 було визнано право власності на 186/1000 часток АДРЕСА_1

Розпорядженням Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, від 20.07.2007 року № 714, ОСОБА_2 був призначений помічником ОСОБА_4 .

Як вбачається з Акту первинної посмертної судово-психіатричної експертизи №1132 який складений 28.10.2010 року ОСОБА_4 в момент складання та підписання заповіту від 17.10.2002 року, була здатною розуміти характер і значення своїх дій, а складаючи заповіт від 16.05.2003 року та договір дарування від 02.07.2004 року страждала на захворювання що спричиняло суттевий вплив на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Як вбачається з Акту додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи № 530 який складений 26.05.2011 року ОСОБА_4 могла розуміти характер і значення своїх дій складаючи заповіт від 17.10.2002 року, та не могла в повній мірі розуміти характер і значення своїх дій складаючи заповіт 16.05.2003 року та договір дарування 2.07.2004 року .

Відповідно до Акту повторної посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_4 №42ц, складеного 2.01.2013 року ОСОБА_4 за життя з серпня 2002 року страждала на органічне ураження головного мозку (внаслідок церебрального атеросклерозу, гіпертонічної хвороби) із афективними розладами (тривожно депресивними, депресивними), вираженими змінами особистості, інтелектуально-мнестичним зниженням. Внаслідок цього психічного розладу ОСОБА_4 не могла розуміти характер і значення своїх дій 17.10.2002 року, 16.05.2003 року, 02.07.2004 року. ОСОБА_4 за своїм психічним станом не могла розуміти характер і значення своїх дій 17.10.2002 року о 14.20 на момент складання та підписання заповіту, ОСОБА_4 внаслідок психічного розладу не могла розуміти характер і значення своїх дій 16.05.2003 року о 10.55 під час складання та підписання заповіту, ОСОБА_4 не могла розуміти характер та значення своїх дій 02.07.2004 року на момент складання і підписання договору дарування .

У відповідності до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У відповідності до ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У відповідності до ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що при складанні заповітів від 17.10.2002 року, від 16.05.2003 року, та договору дарування від 02.07.2004 року, волевиявлення ОСОБА_4 не було вільним і не відповідало її волі, оскільки на момент їх підписання вона не усвідомлювала характер і значення своїх дій та не могла керувати ними, тому, суд приходить до висновку що в цій частині позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Разом з тим позовні вимоги позивача про визнання майна спадковим та визнання права власності задоволенню не підлягають оскільки для оформлення права власності на спадкове майно існує встановлений законом спосіб і право позивача на звернення до нотаріальної контори не порушено, щодо вимог про визнання майна спадковим не вірно обрано спосіб захисту у відповідності до ст. 16 ЦК України.

Керуючись ст. 10, 11,60,61, 79, 88, 208, 209, 212- 218 ЦПК України на підставі ст. 203, 215, 216,225,1257, 1266 1268 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_4 від 17 жовтня 2002 року на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №2у-3811.

Визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_4 від 16 травня 2003 року на користь ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №2у-1528.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 9 вересня 2008 року видане на ім'я ОСОБА_3 державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 та зареєстроване в реєстрі за №4-2084.

Визнати недійсним договір дарування 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 від 02 липня 2004 року, складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та зареєстрованому в реєстрі за № 2у-802.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: