Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2008 року                                                                              справа № 22-а-6396/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів:                       Білак С.В.

ВСТАНОВИЛА:  

            Постановою Будьонівського районного суду Донецької області від 08 травня 2008 року позов ОСОБА_1 м. Донецьк до Управління праці та соціального захисту населення Будьонівської районної у м. Донецьку ради був задоволений частково, внаслідок чого зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Будьонівської районної у м. Донецьку ради виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» за період 2002-2005рр., 2007р. в розмірі 6668,20грн. В частині задоволення позову про стягнення неотриманих сум на оздоровлення за 2006р. в сумі 1750,00грн. було відмовлено.         

            В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

            Позивач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

            Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.

            Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.           

            Позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1від 16.10.92р. (арк. справи 3), та йому встановлена 2 група інвалідності.

            Відповідачем 20.08.04р., 23.03.04р., 27.12.04р., 10.08.05р., 14.07.06р., 31.10.06р., 24.01.07р. позивачу була виплачена допомога на оздоровлення за 2002-2005р. в сумі 26,70грн. за кожен рік, за 2006-2007рр. в сумі 120грн. за кожен рік, розмір якої встановлений постановами Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»                   № 562 від 12.07.05р., «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 836 від 26.07.1996р.

            Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

            Порядок надання щорічної допомоги регулюється статтею 48 зазначеного Закону, якою передбачена виплата інвалідам 2 групи допомоги у розміри п'яти   мінімальних заробітних плат.

            Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги за  2003р.- 205грн., 2004р. - 237грн., за 2005р. - 310грн., за 2007р. - 400грн. Таким чином, розмір допомоги, з урахуванням виплаченої позивачеві сум, становить: за 2003р. - 998,30грн., за 2004р. - 1158,30грн., за 2005р. - 1523,30грн., за 2007р. - 1880грн.

            Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку відносно правомірності дій при нарахуванні позивачеві допомоги на оздоровлення в 2006 році, оскільки дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV  від 20.12.2005р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України. Зазначена норма протягом 2002-2005 років була чинною і підлягає застосуванню. 

            Колегія суддів зазначає, що пунктом 1 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення пункту 30 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким була зупинена дія, у том числі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внаслідок чого положення статті 48 підлягають застосуванню і у 2007 році.

            Колегія суддів не приймає посилання відповідача і вважає безпідставним виплату допомоги позивачу відповідно до постанов Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.05р., «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 836 від 26.07.1996р., оскільки, ніякого обмеження стосовно зазначеного у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розміру компенсації ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України не застосовував.

            Проте, суд першої інстанції допустив помилку щодо зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Будьонівської районної у м. Донецьку ради провести перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2002 рік. Ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення  хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256 (із змінами та доповненнями). Таким чином, в цій частині позивач пред'явив позовні вимоги до неналежного відповідача у справі. Тому в частині стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2002 рік, колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу.

В решті постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 24, 94, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Будьонівської районної у м. Донецьку ради на постанову Будьонівського районного суду Донецької області від 08 травня 2008 року у справі № 2-а-74/08- задовольнити частково.

            Скасувати постанову Будьонівського районного суду Донецької області від 08 травня 2008 року у справі № 2-а-74/08.

Позов ОСОБА_1 м. Донецьк до Управління праці та соціального захисту населення Будьонівської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002-2007рр. задовольнити частково.

            Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Будьонівської районної у м. Донецьку ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 м. Донецьк недоотримані кошти на оздоровлення за 2003-2005рр., 2007р. в розмірі 5559,9 грн.

            У інший частині позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 червня 2008 року. Постанова у повному обсязі виготовлена  20 червня 2008 року. 

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

            Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.    

 Головуючий:                                                                                       Т.Г. Гаврищук

 Судді:                                                                                                    С.В. Білак

                                                                                                                М.Г. Сухарьок