Справа № 2601/19484/12

Провадження № 2/752/603/13

РІШЕННЯ

іменем України

17.05.2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Сеніна В.Ю.

при секретарі Распутній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним пункту договору та скасування неустойки, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», у якому, уточнивши в ході розгляду справи позовні вимоги, просить визнати недійсним пункт кредитного договору щодо підвищення відсоткової ставки та скасувати нараховану банком неустойку.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 27.08.2008 між ним та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є відповідач, було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 700/711414-KV (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати йому кредит в розмірі 500000 доларів США з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 15% річних та з кінцевим строком повернення 26.08.2018.

Посилаючись на світову фінансову кризу, внаслідок якої значно підвищився курс гривні до долара США, а отже дана обставина значно ускладнює погашення ним кредиту, від чого він не відмовляється та намагається сумлінно виконувати умови договору, але при цьому банк продовжує нараховувати неустойку, просить, посилаючись на положення ст. 551 ЦК України, скасувати нараховану відповідачем неустойку.

Крім того, зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 Цивільний кодекс України доповнено статтею 1056-1, нормами якої встановлено, що визначений кредитним договором процент не може бути змінений банком в односторонньому порядку, а умови договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемними, а отже пункт 2.7 договору щодо права банку змінити розмір відсоткової ставки є, на його, позивача, думку, незаконним, та просить визнати його недійсним.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та з посиланням на обставини, викладені в уточненому позові, просила його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, пославшись на надані письмові заперечення, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 27.08.2008 між позивачем та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є відповідач, було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 700/711414-KV, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати позивачу кредит в розмірі 500000 доларів США з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 15% річних та з кінцевим строком повернення кредиту 26.08.2018.

Умови договору відповідач виконав, надавши позивачу зазначену суму, що сторонами не заперечується.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що у разі зміни кредитної політики внаслідок рішень законодавчої або виконавчої влади, Національного банку України, а також в разі настання іншої події, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Кредитора та яка не залежить від волі сторін, Кредитор має право змінити (збільшити або зменшити) процентну ставку за користування кредитом, що визначена цим договором.

Судом встановлено, що передбачена договором відсоткова ставка на рівні 15% річних відповідачем для позивача не змінювалася.

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст.ст. 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови підвищення процентної ставки, то вони мають виконуватися і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав.

Як зазначалося вище, при підписанні договору 07.02.2008 сторони досягли згоди щодо умов договору та підписали його, не висловивши при цьому ніяких зауважень, а отже це свідчить про те, що на дату укладання договору сторони досягли домовленостей щодо його виконання.

Стаття 1056-1 ЦК України, на положення якої посилається позивач, в ч. 2 якої зазначено, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку була введена в дію Законом України від 12.12.2008 № 661-VI, який набрав чинності 10.01.2009, в той час як кредитний договір сторонами було укладено 27.08.2008 (досягнуто домовленості).

Після прийняття зазначеної норми закону положення договорів, які містять посилання на право Банку в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки є нікчемними в силу закону (ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України).

Дійсно, згідно статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банками забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами.

Також банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін, відповідно до приписів постанов Правління НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» № 168 від 10 травня 2007 року.

Але, зважаючи на закріплений Конституцією України принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58), всі рішення банку у будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними після 10 січня 2009 року.

Крім того, вказані заборони стосуються дій банків щодо одностороннього підвищення процентної ставки, чого, як зазначено вище, в даному випадку не відбулося та в судовому засіданні не встановлено.

Щодо позовної вимоги про скасування неустойки, суд зазначає наступне.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, а також прострочення строків повернення кредиту, він сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Крім того, право на неустойку визначено нормами ЦК України, зокрема, статтями 550, 611.

Згідно з листом відповідача від 12.04.2013 № 19.301-86/3812 та додатку до нього, станом на 08.04.2013 заборгованість позивача перед банком по пені становить: 16547,51 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та 36122,97 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення відсотків.

Статтею 551 ЦК України, на положення якої посилається позивач, визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За викладених обставин вимога позивача в частині скасування неустойки не може бути задоволена, так як обраний позивачем такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів не передбачений ст. 16 ЦК України, не встановлений договором або законом, а стягнення заборгованості (збитків) не є предметом позову у даній справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд, оцінюючи зібрані по справі докази, дійшов висновку, що позивач не довів тих обставин, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог, натомість відповідач свої заперечення обґрунтував та обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень, довів.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 550, 551, 611, 653, 1056-1 ЦК України та ст.ст. 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним пункту договору та скасування неустойки залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя