№ справа:118/7404/12Головуючий суду першої інстанції:Кулішов Андрій Сергійович

№ провадження:11/190/506/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Корольов М. П.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.,

СуддівКорольова М.П., Кордика С.В.,

За участю прокурораСулейманової Д.Н.,

при секретарі потерпілого засудженогоШемлей І.І., ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією представника потерпілого ОСОБА_9

ВСТАНОВИЛА:

вироком Сімферопольського районного суду АР Крим від 08 січня 2013 року

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Молодіжне Сімферопольського району, громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 не судимий;

визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.122 ч.1 КК України, та йому призначене покарання у виді 1 року обмеження волі.

Згідно зі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_8 покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання чи роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він 24.03.2012 року приблизно о 12 годин 30 хвилин біля приміщення автомайстерні у с. Молодіжне, 9-й км Московського шосе, на ґрунті тривалих неприязних відносин, умисно завдав удар ногами в область лівого колінного суглоба ОСОБА_7, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляції представник потерпілого ОСОБА_9 просить вирок скасувати у зв'язку з м'якістю призначеного покарання і справу направити на новий судовий розгляд.

При цьому вона посилається на те, що у діях ОСОБА_8 є злочин, передбачений ст.122 ч.2 КК України.

На думку апелянта, ОСОБА_8 не усвідомив протиправності своїх дій, не розкаявся у скоєному і, знаходячись на волі, здатний скоїти подібні злочини. Його виправлення без ізоляції від суспільства апелянт вважає неможливим.

У запереченні ОСОБА_8 вважає апеляцію необґрунтованою.

У судовому засіданні апеляційній інстанції засуджений ОСОБА_8 заперечував проти апеляції і заявив, що він не скоював злочин, який йому інкриміновано.

Потерпілий ОСОБА_7 підтримав апеляцію свого представника і просив скасувати вирок з направленням справи на новий судовий розгляд.

Прокурор заперечив проти скарги і вважав, що вирок належить залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, провівши судове слідство, судові дебати, надавши останнє слово засудженому, перевірив доводи апеляції, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції зробив правильний висновок про обсяг і доведеність вини ОСОБА_8, правильно кваліфікував його дії призначив засудженому законне і обґрунтоване покарання.

Висновки суду підтверджені сукупністю наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку.

Потерпілий ОСОБА_7 на досудовому слідстві і в судовому засіданні показав, що саме ОСОБА_8 вдарив його ногою по його, потерпілого, коліну, і пояснив, за яких обставин це відбулося.

Згідно висновку судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_7 була виявлена закрита травма лівого колінного суглоба, розрив заднього рога зовнішнього меніска, посттравматичний синовіїт, що відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_10 підтвердила висновки експертизи і показала, що зазначені у висновку тілесні ушкодження встановлені на підставі даних медичної документації, заподіяння цих ушкоджень за умов, вказаних у протоколі відтворення обстановки та обставин події від 03.10.2012 року, є можливим, вони не виключали можливість потерпілого самостійно пересуватися до розвитку обтяжливих наслідків.

Експерт також показала, що заподіяння такого пошкодження внаслідок падіння з висоти власного росту є малоймовірним.

Суд дав належну оцінку показанням свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, виявив та пояснив причину розбіжності в них і згідно вимог ст.334 КПК України (в ред.1960 року) зазначив мотиви, за яких обставин він прийняв одні і відкинув інші докази.

Також належним чином суд першої інстанції мотивував про необхідність перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч.2 ст.122 на ч.1 ст.122 КК України, оскільки кваліфікуючий признак обвинувачення « примус потерпілого до вчинення певних дій», оскільки це обвинувачення свого підтвердження у судовому засіданні не знайшло.

Суд обґрунтовано, з посиланням на відповідні докази, встановив, що злочин було вчинено на ґрунті тривалих неприязних відносин між підсудним і потерпілим.

При призначенні покарання ОСОБА_8 суд відповідно до вимог ст.65 КК України належним чином врахував характер та ступень тяжкості скоєного злочину, позитивні дані про особу засудженого і дійшов обґрунтованого висновку про звільнення його ввід відбування покарання з випробуванням.

Підстав для скасування вироку доводи апеляції не містять.

Керуючись п. 11 перехідних положень КПК України (в ред. 2012 р.) ст. ст. 365-366 КПК України (в ред.1960 року), колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Вирок Сімферопольського районного суду АР Крим від 08 січня 2013 року у відношенні ОСОБА_8 залишити без зміни, а апеляцію представника потерпілого - без задоволення.

Судді

Трясун Ю.Р. Корольов М.П. Кордик С.В.