АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 червня 2006 року                                                             м.Луцьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого -          судді Завидовської О.Г.

суддів           -        Данилюк В.А., Мудренко Л.І.

при секретарі-           Лінік Т.В.

з участю позивача ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 представника відповідача Ничепорука Ю.В. третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Любомльської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення Любомльської міської ради та відновлення попередніх меж землекористування за апеляційною скаргою третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3 на постанову Любомльського районного суду від 22 лютого 2006 року,

встановила:

Постановою Любольського районного суду від 22 лютого 2006 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Постановлено рішення сесії Любомльської міської ради Волинської області від 1 листопада 2005 року № НОМЕР_1 про встановлення порядку землекористування заїзду між будинками №НОМЕР_2 та №НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Любомль визнати незаконним і скасувати.

В апеляційній скарзі третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних

вимог,   ОСОБА_3,   покликаючись  на  неповне   з'ясування   обставин   справи  та

невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення та

ухвалити нове рішення._______________________________________________________

Справа № 22 а -101 / Об                                                           Головуючий у 1 інстанції Чишій С.С.

Категорія  27                                                                       Доповідач       Мудренко Л.І.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та представник відповідача Ничепорук Ю.В. апеляційну скаргу підтримали, просили скаргу задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечили, просили скаргу залишити без задоволення.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що у встановленому порядку позивач та третя особа ОСОБА_3 прав на землю не набули, межі земельних ділянок в натурі не встановлені. Міська рада помилково застосувала ст. 107 ЗК України, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не набули статусу власника чи землекористувача.

Висновки суду грунтуються на встановлених обставинах справи, яким суд дав правильну правову оцінку.

Так, з представлених сторонами доказів судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 у місті Любомль, третя особа на стороні відповідача, ОСОБА_3 є власником квартири №НОМЕР_4 в будинку №НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Любомль.

Позивач користується присадибною земельною ділянкою площею 1276 кв.м., що стверджено довідкою виконкому Любомльської міської ради (а.с. 13).

Власникам квартир № НОМЕР_4 та НОМЕР_5 будинку №НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 земельна ділянка не виділялась, її розмір не встановлений, а порядок користування між власниками встановлювався за фактичним використанням (а.с.43).

Встановлено також, що з приводу конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо меж земельних ділянок та користування заїздом до будинків обидві звертались у міську раду і на підставі висновку комісії від 08.09.2005 року рішенням сесії міської ради від 01.11.2005 року № НОМЕР_1 заїзд між будинками №НОМЕР_2 та №НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено спільним на підставі ст. 107 ЗК України. Межі заїзду визначено за фактичним використанням площею 60,16 кв.м.(а.с. 11).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч.1 ст. 125 та ч.1 ст. 126 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Оскільки відповідачем Любомльською міською радою не приймались рішення про передачу земельних ділянок у користування чи у власність позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_3, межі земельних ділянок в натурі не встановлені, то суд дійшов правильного висновку, що міською радою помилково застосовано положення ст. 107 ЗК України і підстав для відновлення меж землекористування між вказаними особами у відповідача не було, а тому оспорюване рішення міської ради судом правильно визнано незаконним.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3 залишити без задоволення. Постанову Любомльського районного суду від 22 лютого 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.