_____________ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ__________
УХВАЛА "
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"7" червня 2006 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді Завидовської О.Г.,
суддів: Карпук А.К., Мудренко Л.І.,
при секретарі Лінік Т.В. з участю:
прокурора Ткачука С.Я.,
позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_12, ОСОБА_13
представників ЗАТ «Лізинг - Нерухомість» - Мацея А.М.,
представника ОСОБА_42, ВАТ «Волиньрембуд» - Ульчака Б.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом прокурора міста Луцька в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_14, ОСОБА_15,ОСОБА_16, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19, ОСОБА_5, ОСОБА_20, ОСОБА_21 , ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 , ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_6, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_7 , ОСОБА_34, ОСОБА_8, ОСОБА_9 , ОСОБА_10, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_43, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41 до Відкритого акціонерного товариства «Волиньрембуд» , Закритого акціонерного товариства «Лізинг-Нерухомість», ОСОБА_42 про визнання недійсним договору міни та купівлі - продажу житлового будинку, -
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі на рішення Луцького міськрайонного суду від 22.03.2006 року в справі за позовом прокурора міста Луцька в інтересах ОСОБА_1 та інших до Відкритого акціонерного товариства «Волиньрембуд» , Закритого
Справа № 22 - 572 Головуючий в 1 інстанції: Савицька Н.В.
Категорія : 9 Доповідач : Завидовська О.Г.
акціонерного товариства «Лізинг-Нерухомість», ОСОБА_42 про визнання недійсним договору міни та купівлі - продажу житлового будинку помічник прокурора міста Луцька просить скасувати рішення суду в зв»язку з невідповідністю висновку суду обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 22 березня 2006 року в позові прокурора міста Луцька в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_14, ОСОБА_15 ,ОСОБА_16, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19, ОСОБА_5, ОСОБА_20, ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 , ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_6, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_7 , ОСОБА_34, ОСОБА_8, ОСОБА_9 , ОСОБА_10, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_43, ОСОБА_13, ОСОБА_3 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40, ОСОБА_41 до Відкритого акціонерного товариства «Волиньрембуд» , Закритого акціонерного товариства «Лізинг-Нерухомість», ОСОБА_42 про визнання недійсним договору міни від 23.10.1996 року, укладеного між ВАТ «Волиньрембуд» та ОСОБА_42 та договору купівлі - продажу житлового будинку від 23.04.1997 року , укладеного між ОСОБА_42 та ТзОВ «Лізинг - Нерухомість» відмовлено.
В даному судовому засіданні прокурор та позивачі,які з»явились в дане судове засідання , кожен зокрема, апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав та просили задовольнити.
Представники відповідачів, кожен зокрема, апеляційну скаргу заперечили та просили рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачі проживають в гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Луцьку. Поселення , їх проживання здійснювалось зі згоди адміністрації тресту «Волиньрембуд», який в 1994 році був перейменований у ВАТ « Волиньрембуд».
23.10.1996 року гуртожиток по АДРЕСА_1 в м. Луцьку , був відчужений
ВАТ «Волиньрембуд» шляхом укладення договору міни з акціонером товариства
ОСОБА_42, згідно з яким останній передав товариству 1009 акцій .
23.04.1997 року ОСОБА_42 продав гуртожиток Товариству з обмеженою
відповідальністю «Лізинг - Нерухомість» , яке реорганізоване в закрите акціонерне
товариство «Лізинг - Нерухомість», (правонаступник ТЗОВ).
Встановлені судом обставини підтверджуються , крім пояснень сторін, належними та дослідженими судом доказами, що маються в матеріалах справи (ах. З, 4, 37, 42, 43, 44,45, 63 - 65,67 - 70,139, 140).
Відповідно до ст. 48 ЦК України ( в ред. 1963 року) недійсною є та угода , що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або немайнові права неповнолітніх дітей.
Оспорюючи договір міни, укладений 23.10.1996 року між ВАТ «Волиньрембуд» та акціонером товариства ОСОБА_42, позивач покликався на невідповідність цієї угоди вимогам ст.. 32 Закону України «Про господарські товариства», яка регулює порядок викупу акціонерним товариством оплачених акціонером акцій, при цьому не надавши суду жодних доказів на підтвердження того, що придбання акціонерним товариством акцій відбулось за рахунок майна в даному випадку, що входить до статутного фонду чи вартість його не перевищує статутний фонд.
Крім цього, зазначена норма Закону регулює правовідносини, які виникають між акціонерним товариством та акціонером з приводу встановлення, зміни чи припинення їхніх прав та обов»язків, а позов про визнання договору міни недійсним прокурором заявлено не в інтересах акціонерів чи самого товариства, а в інтересах фізичних осіб до сторін угоди щодо захисту їх житлових прав , що регулюється нормами житлового законодавства (ст. 127 ЖК України) та законодавства про власність (ст. 4, 26 Закону України «Про власність»).
За таких обставин суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав , передбачених ст. 48 ЦК України, для визнання угод недійсними і підставно відмовив у задоволенні позовних вимог заявлених прокурором.
Оскільки суд відмовив у задоволенні позовних вимог по суті, то покликання суду на пропуск позивачем строку позовної давності є неправильним , а тому з мотивувальної частини рішення суду необхідно виключити вказівку на те, що позивачі пропустили строк позовної давності.
В решті рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування колегія не вбачає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду щодо відмови у визнанні недійсним договору міни з підстав невідповідності її вимогам ст. 32 ЗУ «Про господарські товариства «, а відтак і відмови у визнанні недійсним договору купівлі - продажу.
Керуючись ст. ст. 308, 313, 314,315 , 319 ЦПК України, судова палата
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора міста Луцька в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,ОСОБА_16, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19, ОСОБА_5, ОСОБА_20, ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 , ОСОБА_29, ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_6, ОСОБА_32, ОСОБА_34, ОСОБА_7 , ОСОБА_33, ОСОБА_8, ОСОБА_9 , ОСОБА_10, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12, ОСОБА_43, ОСОБА_13, ОСОБА_3 , ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 22 березня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: