АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа № 22-5758/2013 Головуючий у І інстанції Остапчук Т.В.

Доповідач Побірченко Т.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва

у складі: головуючої судді Побірченко Т.І.

суддів Чобіток А.О., Качана В.Я. при секретарі Коваленко Н.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання кредитного договору недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, посилаючись на те, що 01.02.2007 року він уклав з Банком кредитний договір, за умовами якого отримав грошові кошти в розмірі 80 000 дол. США, проте укладений договір не відповідає чинному законодавству, оскільки кредит надавався у іноземній валюті для розрахунків з резидентами на території України.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання сторони не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними розписками, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11113635000, за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 80 000 дол. США, що еквівалентно 404 000 грн. за курсом НБУ на день укладення договору, ОСОБА_1 у свою чергу зобов'язався повернути кошти в іноземній валюті не пізніше 01.02.2017 року та сплатити відсотки за кредитом, комісії в порядку та на умовах, визначених договором (а.с.5-7).

Ст.1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

ОСОБА_1посилається на те, що при укладенні кредитного договору Банк всупереч чинному законодавству визначив розмір зобов'язань в іноземній валюті, не маючи відповідної індивідуальної ліцензії на проведення валютної операції

Частина 2 ст. 192, ч. 2 ст. 524, ч. 3 ст. 533 ЦК України передбачає, що у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, допускається використання іноземної валюти при виконанні зобов'язань.

Спеціальне банківське законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.

Зокрема ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» містить перелік банківських операцій, які дозволяють здійснювати банкам, в тому числі на підставі банківської ліцензії. До них також належать кредитні операції, зокрема, розміщення залучених коштів (гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент) від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Крім того, відповідно до п.10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних відносин» щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Оскільки обставин, визначених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України при розгляді даної справи судом не встановлено, то і відсутні підстави для визнання угоди недійсною з цих підстав.

Таким чином, підписавши кредитний договір, сторони прийшли згоди стосовно всіх умов, а тому з врахуванням положення ст.215 ЦК України підстави для визнання кредитного договору недійсним відсутні.

Позовні вимоги належним чином розглянуті судом першої інстанції, всім дослідженим доказам дана належна правова оцінка. Підстав для скасування рішення суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,317,319 ЦПК України, колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

В касаційному порядку може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий-

Судді-