АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/774/839/13 Головуюча у 1 інстанції Бондарьова Г.М.

Категорія ст.186 ч.1 та ін. КК України Доповідач Мудрецький Р.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мудрецького Р.В.

суддів Руських К.Г., Дігтярь Н.В.

при секретарі Матвієнко В.М.

за участю прокурора Заворотної О.В.

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_1 на вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2012 року, яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Першотравенська Дніпропетровської області, громадянина України, раніше судимого 20 квітня 2005 року Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області за ст. 153 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі, 28.07.2006 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 21 день,

засуджено: - за ч.1 ст.186 КК України до 2 років позбавлення волі;

- за ч.3 ст.187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч.1 ст.296 КК України до 2 років обмеження волі;

- за ч.2 ст.296 КК України до 3 років обмеження волі;

- за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі;

- за ч.3 ст.357 КК України до 1 року обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України призначено 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст.71 КК України остаточно призначено 8 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Першотравенська Дніпропетровської області, громадянина України, раніше судимого:

- 12 січня 2006 року Першотравенським районним судом Дніпропетровської області за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 09 березня 2010 року Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області за ст.296 ч.2 КК України до 1 року позбавлення волі на підставі ч.1 ст. 71 КК України частково приєднаний не відбутий строк за вироком Першотравенського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2006 року і остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців,

засуджено: - за ч.2 ст.296 КК України до 2років обмеження волі;

- за ст.198 КК України до 1 року обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України призначено 2 роки обмеження волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України остаточно призначено 4 роки 7 місяців позбавлення волі.

Вирішено питання про речові докази.

В С Т А Н О В И Л А:

Даним вироком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджені за те, що 08 березня 2006 року близько 22.00 години ОСОБА_2, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1 спільно з ОСОБА_3, кримінальну справу стосовно якого припинено у зв'язку з його смертю, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи елементарні правила поведінки, моральності, що супроводжувалося особливою зухвалістю, нанесли потерпілому ОСОБА_4 удари кулаками в область обличчя, лівого передпліччя та грудної клітки, завдавши при цьому потерпілому тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до ступеня легких тілесних ушкоджень.

16 жовтня 2006 року приблизно о 22 годині ОСОБА_1 перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2, маючи умисел на заволодіння чужим майном, перебуваючи у ванній зазначеної квартири з ОСОБА_5, витягнув у останнього з кишені куртки мобільний телефон «Соні Еріксон G230i», вартістю 580 грн., з сім-карткою мобільного оператора «Джинс», вартістю 40.0грн, тобто відкрито викрав у гр. ОСОБА_5 мобільний телефон «Соні Еріксон G 230i», чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 620 грн.

Після чого ОСОБА_1 віддав викрадений мобільний телефон ОСОБА_2, який усвідомлюючи те, що цей мобільний телефон є майном, одержаним злочинним шляхом, взяв його собі для особистого використання, тобто заздалегідь не обіцяно отримав майно, завідомо одержане злочинним шляхом.

29 грудня 2007 року близько 22.00 години ОСОБА_1 зустрівши неповнолітнього ОСОБА_7, який засуджений вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2010 року за ст. 187 ч.3 КК України, розпивали спиртні напої, після чого запропонував йому піти до квартири АДРЕСА_3, яка належить гр. ОСОБА_8, звідки в останнього, викрасти гроші. У цей же день приблизно о 23.00 годині ОСОБА_1 з неповнолітнім ОСОБА_7 шляхом вибивання вхідних дверей, проникли в квартиру АДРЕСА_3, де застосувавши до ОСОБА_8 насильство небезпечне для життя чи здоров'я, викрали у нього картку «Приватбанку» на рахунку якої були кошти в сумі 811,53 грн.. В ході нанесення ударів ОСОБА_1 дізнався «пін-код» картки «Приватбанку», після чого разом з ОСОБА_7 з місця події зникли, розпорядившись чужим майном на свій розсуд.

Також встановлено, що ОСОБА_1 йдучи з квартири АДРЕСА_3 справив природні потреби на ОСОБА_8, тобто грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося винятковим цинізмом.

Крім того, 01 січня 2008 року близько 12.00 години в квартирі АДРЕСА_5 ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_9 кримінальну справу відносно якого припинено у зв'язку з його смертю, і ОСОБА_2, який засуджений за цим епізодом вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2010 року за ст. 296 ч.2 КК України до 1 року позбавлення волі, до призначеного покарання частково приєднана не відбута міра покарання за вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2006 року та остаточна міра покарання призначена у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, безпричинно з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи елементарні правила поведінки, моральності, що супроводжувався особливою зухвалістю, нанесли ОСОБА_11 удари кулаками в область обличчя, завдавши тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до ступеня легких тілесних ушкоджень.

Крім того, 21 лютого 2008 року приблизно о 16 годині ОСОБА_1 разом із ОСОБА_9, кримінальну справу стосовно якого припинено у зв'язку з його смертю, прийшли до житлового будинку гр. ОСОБА_12, розташованого по АДРЕСА_7, де переконавшись що господаря немає вдома, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, виходячи з корисливих мотивів, за попередньою змовою, шляхом пошкодження віконного скла, проникли всередину будинку, звідки таємно викрали болгарку вартістю 400 гривень. Після чого, вийшовши в двір домоволодіння де через незачинені двері проникли у всередину приміщень сараїв, звідки таємно викрали електродвигун потужністю 1кВт на 8000 оборотів вартістю 800 гривень і дві курки вартістю 30 гривень кожна, чим завдали потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 1260 гривень, викраденим розпорядились на власний розсуд.

Крім того, 07 березня 2008 року приблизно о 18.00 годині ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля будинку № 9 розташованого по вул. Комсомольська м. Першотравенська Дніпропетровської області, безпричинно з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи елементарні правила поведінки, моральності, що супроводжувався особливою зухвалістю , завдав один удар рукою в область обличчя та один удар ногою по тулубу гр. ОСОБА_13, чим заподіяв потерпілому тілесні ушкодження, які за які за своїм характером відносяться до ступеня легких тілесних ушкоджень.

Крім того, 10 березня 2008 року, близько 17.00 годині в м. Першотравенську Дніпропетровської області ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у квартирі АДРЕСА_6, що належить гр. ОСОБА_14, де застосувавши до господаря квартири насильство яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито викрав грошові кошти в сумі 0,50 грн. та 10 грн., картку, документи на ім'я ОСОБА_14, а саме: паспорт громадянина України, військовий квиток, трудову книжку, ідентифікаційний код, після чого з місця події зник. Викраденим розпорядився на свій розсуд.

Крім того, ОСОБА_1 органом досудового слідства обвинувачувався в тому, що 29.12.2007р. близько 22.00 години зустрівши неповнолітнього ОСОБА_7, який засуджений вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2010 року за ст. 187 ч.3 КК України, розпивав спиртні напої та запропонував йому піти до квартири АДРЕСА_3, яка належить гр. ОСОБА_8 звідки в останнього, викрасти гроші, тобто попередньо змовившись, зробивши після цього спільно розбійний напад у відношенні потерпілого. Тобто ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що запропонував неповнолітньому ОСОБА_7 здійснити вказаний злочин, чим втягнув неповнолітнього у злочинну діяльність. Вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2012 року. ОСОБА_1 виправданий за ст. 304 КК України в редакції до 24 жовтня 2008 року виправданий за відсутністю в його діях складу злочину.

В апеляціях:

- прокурор, змінивши в судовому засіданні свої апеляційні вимоги, просить вирок суду стосовно ОСОБА_1 змінити, звільнивши останнього від кримінального покарання за скоєння ним злочинів, передбачених ст.ст.186ч.1, 296ч.1, 296ч.2, 357ч.3 КК України у зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, в іншій частині вирок залишити без змін.

- засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, застосувати до нього положення ст. 69 КК України. Просить врахувати визнання провини за більшістю епізодів пред'явленого обвинувачення, часткове відшкодування шкоди потерпілим, відсутність претензій з боку потерпілих, думку потерпілого ОСОБА_5, який просив не позбавляти волі засуджених, а також позитивну характеристику за місцем проживання. Звертає увагу суду на свій стан здоров'я, та його тривале знаходження у місцях позбавлення волі та розкаяння. В своїх доповненнях до апеляції засуджений просить перекваліфікувати його дії з ч.3 ст.187 КК України на ч.1 ст. 187 КК України та призначити більш м'яке покарання. При цьому звертає увагу суду, що він був засуджений вироком від 01.10.2009 року за цими ж обставинами до 7 років 6 місяців позбавлення волі, але ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.06.2010 року вирок був скасований з посиланням про те, якщо при новому судовому розгляді обвинувачення ОСОБА_1 знайде своє підтвердження у попередньому об'ємі, то визначене покарання слід вважати м'яким. Вироком від 12.10.2012 року об'єм обвинувачення зменшено, оскільки ОСОБА_1 виправдано за відсутністю складу злочину за ст. 304 КК України та злочин, передбачений ч.2 ст.187 КК України перекваліфіковано на ч.2 ст.186 КК України.

Вирок стосовно ОСОБА_2 в апеляції не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав змінену апеляцію прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та заперечував проти задоволення апеляцій засудженого ОСОБА_1, який в свою чергу підтримав доводи своїх апеляцій, не заперечував проти звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі за епізодами злочинної діяльності, де закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності; засудженого ОСОБА_2, який також не заперечував проти звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі за епізодами злочинної діяльності, де закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, вивчивши та проаналізувавши доводи, що містяться в апеляціях, надавши сторонам слово у дебатах та засудженому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляції учасників процесу підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винність засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні ними злочинів при наведених у вироку обставинах, відповідає встановленим ним фактичним обставинам справи та підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінальної справи, які суд всебічно та повно дослідив, правильно оцінив і послався на них у вироку.

Щодо кваліфікації злочинної діяльності засудженого ОСОБА_1, останнім оскаржується лише кваліфікація його дій по епізоду вчинення 29 грудня 2007 року розбійного нападу на потерплого потерпілого ОСОБА_8, оскільки вважає, що в його діях відсутня кваліфікаційна ознака проникнення у житло, оскільки за його позицією, викладеною в апеляції, потерпілий сам відкрив двері та до його квартири він та засуджений ОСОБА_7 потрапили шляхом вільного доступу.

Але висновки суду щодо вчинення ОСОБА_1 розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_8 з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, зокрема підтверджуються:

Показами потерпілого ОСОБА_8 в судовому засіданні про те, що 29 грудня 2007 року він повернувся додому, випив вина та ліг відразу спати в куртці. Почув стукіт у двері, він відкрив побачив ОСОБА_1 і ОСОБА_7. ОСОБА_1 відразу штовхнув його на крісло зі словами: «де гроші?», почав бити ногами з розворотами по обличчю, а потім палкою зі словами: «де гроші, а то вб'ємо». ОСОБА_1 став його обшукувати і пішов, потім став питати пін-код, він його сам сказав, так як вони б убили його. Вони все перевернули в квартирі.У нього була черепно-мозкова травма. ОСОБА_1 заліз у кишені, там документи, забрали, помочився на нього, ззаду палицею бив. Все це відбувалося близько 15 хвилин, після чого вони пішли і забрали з собою ключ від вхідних дверей його квартири. На фотографії представленої йому в Першотравенську МВ він упізнав одного з цих хлопців, ним виявився хлопець на прізвище ОСОБА_1. З картки знято 810.

Дані показання потерпілого ОСОБА_8 судом визані логічними і послідовними, такими, що не мають суперечностей, підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів у справі.

Показаннями свідка ОСОБА_16, яка підтвердила дані нею свідчення на досудовому слідстві, оскільки через значний проміжок часу вона деталі не пам'ятає, та пояснила, що в АДРЕСА_3 проживав ОСОБА_8, який в даний час знаходиться на пенсії. 29.12.2007 р. ввечері він постукав до неї в квартиру АДРЕСА_6. Відкривши вхідні двері квартири, вона побачила, що обличчя його було в крові. Зайшовши до неї в квартиру він розповів, що в цей день його побили 2-е хлопців, і забрали пластикову пенсійну картку «Приватбанку». Вона викликала швидку допомогу.

Свідченнями засудженого ОСОБА_7, оголошеними в судовому засіданні, відповідно до яких 29.12.2007р. приблизно о 17.00 годині до нього додому прийшов його знайомий ОСОБА_1, після чого вони випили спиртне та пішли гуляти по місту. ОСОБА_1 запропонував йому піти до ОСОБА_8 і розпити у нього в квартирі ще спиртного, на що він погодився. Так само ОСОБА_1 йому сказав, що ОСОБА_8 отримує пенсію і у нього повинні бути гроші, які він так само хотів забрати. Вони підійшли до вхідних дверей квартири АДРЕСА_3, постукали, але їм її ніхто не відкрив. ОСОБА_1 вдарив кілька разів ногою по дверях, в наслідок чого вона відкрилася. Увійшовши до квартири, він побачив ОСОБА_8, якого ОСОБА_1 штовхнув руками в груди, після чого він впав на підлогу. Потім він підняв потерпілого і штовхнув на крісло, яке було розташоване в зальної кімнаті квартири. ОСОБА_1 почав лазити по кишенях одягу ОСОБА_8, а він в цей час намагався відштовхнути його від себе і просив його не бити. Він у цей час стояв поруч і дивився на те, що відбувається. З носа ОСОБА_8 текла кров. У час, коли ОСОБА_1 бив ОСОБА_8, то він справив на нього природні потреби, помочився. У внутрішній кишені жилетки, ОСОБА_1 знайшов паспорт гр-на України та дві пластикові картки «Приватбанку». ОСОБА_1 забрав пластикові картки, а паспорт і папір, в якому вони лежали, кинув на підлогу в зальній кімнаті. Потім ОСОБА_1 став питати пін - код карток, для того, щоб зняти гроші. Після нанесення ударів, ОСОБА_8 сказав пін-код картки « 0375». Після цього ОСОБА_1 став шукати у квартирі пляшку шампанського, викидаючи при цьому на підлогу вміст шифоньєра, розташованого в зальної кімнаті квартири, але шампанського він так і не знайшов. Потім він сказав ОСОБА_1, що потрібно йти з квартири, на що він погодився. Вони вийшли з квартири, і пішли до банкомату, який розташований в магазині «Хімтовари»по вул. Леніна м. Першотравенська, де зняли гроші в сумі 810 грн.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 166 від 13 березня 2008 року у потерпілого ОСОБА_8 виявлено тілесне ушкодження у вигляді рубця волосистої частини голови в тім'яній області, який є наслідком загоєння забитої рани, і за ознакою розладу здоров'я тривалістю понад шести днів, але не більше трьох неділь/21 дня /, відноситься до ступеня легких тілесних ушкоджень що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Крім того, у нього виявлено синець на верхньому віці правого ока який за своїм характером відноситься до ступеня легких тілесних ушкоджень. Всі вищеописані тілесні ушкодження утворилися по ударному механізму від дії тупих твердих предметів або при ударі об такі і час їх заподіяння може відповідати даті, зазначеній в постанові про призначення судово-медичної експертизи, тобто 29.12.2007 року. (том 7 а.с. 85,86);

Довідкою Першотравенського відділення КБ «Приватбанку» про те, що 29.12.2007 року по карті № НОМЕР_1 в банкоматі по вулиці Леніна, 40 міста Першотравенська магазин «Хімтовари» в короткий проміжок часу було знято гроші в 23 годин 03 хвилини-200грн, в 23.04. 24-600грн, в 23.05.46 -10,00 грн., залишок на карті на початок періоду становив 811,53 грн., після проведення транзакцій-1, 53грн. З фотографією біля банкомату, на яких відображені ОСОБА_1 і ОСОБА_7, що підтверджено ОСОБА_1 в суді (том 7. а.с.11-13);

При цьому судом були ретельно досліджені та проаналізовані всі показання засудженого ОСОБА_1, який в судовому засіданні за фактами розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_8 винним себе не визнав та зазначив, що до квартири ОСОБА_8 проник шляхом вільного доступу, а гроші з пластикової картки знімав на прохання потерпілого, на останнього не мочився. Зазначені показання в частині викладених обставин суд обґрунтовано не прийняв до уваги та розцінив їх як обраний засудженим спосіб захисту, баханням уникнути відповідальності за скоєне, оскільки вказані пояснення не відповідають викладеним вище доказам. Показання потерпілого, засудженого ОСОБА_7 послідовні та не містять протиріч щодо обставин розбійного нападу на ОСОБА_8, який впізнав ОСОБА_1, як особу, що скоїла відносно нього інкриміновані йому злочини. Судом вірно зроблено висновок щодо кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1, як розбійний напад, вчинений з проникненням до житла, оскільки з викладених вище фактичних даних, судом достовірно встановлено, що умисел у засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на розбійний напад виник заздалегідь до проникнення до житла потерпілого ОСОБА_8 і саме з вказаною метою вони і вчинили проникнення до житла потерпілого, про що свідчить і саме характер дій засуджених. Тому апеляція засудженого в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, відсутності кваліфікуючої ознаки - проникнення до житла, не зайшли свого підтвердження.

Досліджені судом і пояснення засудженого ОСОБА_1, які він давав під час досудового слідства (т.8 а.с.24-25, т.10 а.с.40-41), які приведені у вироку та обґрунтовано покладено в його основу щодо винності ОСОБА_1 Відповідно зазначених пояснень засуджений ОСОБА_1 в ході досудового слідства повністю визнавав себе винним у вчинені вказаних злочинів та надавав пояснення, які відповідають поясненням інших учасників процесу. Зазначив, що 29 грудня 2007 року приблизно в 18-30 ч., за його пропозицією щоб знайти пляшку шампанського та, можливо, гроші, прийшли по АДРЕСА_3, де проживає потерпілий ОСОБА_8. Він ударив кілька разів по дверях, в наслідок чого вони відкрилися. Увійшовши до квартири. Він штовхнув руками в груди потерпілого, після чого він впав на підлогу. Потім внаслідок нанесення тілесних ушкоджень, забрав банківські картки, потерпілий сказав їм пін-код, після чого пішли до банкомату, який розташований в магазині «Хімтовари» по вул. Леніна м. Першотравенська, де зняли гроші.

Судом вірно зроблено висновок про відсутність застосування щодо ОСОБА_1 недозволених методів слідства, оскільки такі заяви засудженого були ретельно перевірені та не знайшли свого підтвердження. Постановою слідчого прокуратури міста Першотравенська від 23 лютого 2011 року за фактом неправомірності дій співробітників міліції було відмовлено у порушенні кримінальної справи / том.11 а.с. 30 /.

Судом першої інстанції були досліджені всі надані сторонами докази в повному обсязі та дана їм належна оцінка. Неповноти та однобічності при проведенні досудового та судового слідства не встановлено. Висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, не містять протиріччя.

Порушень процесуального закону, що тягнуть за собою скасування вироку, судом 1-ї інстанції допущено не було. Всі докази по справі як в ході досудового слідства, так і в суді зібрані в межах діючого кримінально-процесуального кодексу та є належними та допустимими доказами по справі.

При встановлених судом фактичних обставинах справи, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.3 ст.187 КК України та за ч.1 ст.186, ч.1 ст.296, ч.2 ст.296, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч. 3 ст.357 КК України, що не оскаржується в апеляціях. Також з викладених у вироку підстав, ОСОБА_1 обґрунтовано виправдано за ст.304 КК України, що також в апеляціях учасників процесу не оскаржується.

Разом з цим, заслуговують на увагу доводи апеляції прокурора щодо спливу строків притягнення засудженого ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності по окремим епізодам його злочинної діяльності та в цій частині вона підлягає частковому задоволенню.

Так, відповідно до ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; 3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються за кожний злочин окремо.

Відповідно до ст.376 КПК України, апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені ст.11-1 КПК України - закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, скасовує обвинувальний вирок і закриває справу.

Як встановлено в судовому за сіданні, засуджений ОСОБА_1, останній за часом злочин вчинив 10.03.2008 р. та з цього часу закінчився строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності до дня набрання вироком законної сили за наступними епізодами його злочинної діяльності: за ч.1 ст.186 КК України - по епізоду вчинення 16.10.2006 року відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_5; за ч.1 ст.296 КК України - по епізоду вчинення 29.12.2007 року хуліганських дій відносно потерпілого ОСОБА_8 та по епізоду вчинення 07.03.2008 року хуліганських дій відносно потерпілого ОСОБА_13; за ч.2 ст.296 КК України - по епізоду вчинення 01.01.2008 року хуліганських дій відносно потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_18; за ч.3 ст.357 КК України - по епізоду вчинення 10.03.2008 року незаконного заволодіння паспортом та іншими важливими особистими документами потерпілого ОСОБА_14 Оскільки засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував проти звільнення його за вказаними епізодами від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, колегія суддів вважає, що з вказаних підстав, він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальна справа в цій частині підлягає закриттю на підставі ст.376 КПК України.

Оскільки відповідно до положень ч.2 ст.365 КПК України, розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на користь засудженого ОСОБА_2 щодо якого апеляція не надійшла в частині звільнення його від кримінальної відповідальності за епізодами злочинної діяльності, де закінчився строк давності, колегія суддів вважає за необхідне прийняти таке рішення.

Так, останній за часом злочин, засуджений ОСОБА_2 вчинив 01.01.2008 року та з цього часу закінчився строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності до дня набрання вироком законної сили, з врахуванням часу перебування його у розшуку в період з 08.06.2006 року по 22.10.2006 року (т.2 а.с.28-29), за епізодом його злочинної діяльності за ст.198 КК України - вчинення 16 жовтня 2006 року заздалегідь не обіцяного отримання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, вчиненого відносно потерпілого ОСОБА_5 Засуджений ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти звільнення його за вказаним епізодом від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, тому колегія суддів вважає, що з вказаних підстав, він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальна справа в цій частині підлягає закриттю на підставі ст.376 КПК України.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то при визначенні такої міри, суд, як вбачається з вироку, врахував ступінь тяжкості, скоєних ним злочинів, які відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких злочинів, дані про особу засудженого, який раніше судимий та звільнений від відбування покарання умовно-достроково, а також, обставини, що пом'якшують покарання, а саме, визнання своєї вини і щире каяття за більшістю епізодів злочинної діяльності та обставини, що обтяжують покарання у вигляді вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів. Враховуючи зазначені обставини, призначене судом засудженому ОСОБА_1 покарання за кожне із скоєних злочинів є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст.65 КК України.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для застосування положень ст.69 КК України при пом'якшенні покарання, призначеного засудженому ОСОБА_1

Разом з цим, оскільки в зв'язку з виправданням ОСОБА_1 за ст.304 КК України, перекваліфікацією його дій з ч.2 ст.187 КК України на ч.2 ст.186 КК України, закриттю кримінальної справи за частиною обвинувачення у зв'язку з закінченням строків давності і відповідно зменшенням обсягу обвинувачення, колегія суддів вважає, що останньому слід призначити покарання за сукупністю злочинів за ст.70 ч.1 КК України, застосувавши принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим, зменшивши при цьому покарання, призначене судом першої інстанції за сукупністю злочинів.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України (у редакції 1960 року), колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, - змінити.

Вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_1 в частині, що стосується його засудження за ч.1 ст.186 КК України - по епізоду вчинення 16.10.2006 року відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_5; за ч.1 ст.296 КК України - по епізоду вчинення 29.12.2007 року хуліганських дій відносно потерпілого ОСОБА_8 та по епізоду вчинення 07.03.2008 року хуліганських дій відносно потерпілого ОСОБА_13; за ч.2 ст.296 КК України - по епізоду вчинення 01.01.2008 року хуліганських дій відносно потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_18; за ч.3 ст.357 КК України - по епізоду вчинення 10.03.2008 року незаконного заволодіння паспортом та іншими важливими особистими документами потерпілого ОСОБА_14, - скасувати.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.186, ч.1 ст.296, ч.2 ст.296, ч.3 ст.357 КК України, а справу в цій частині закрити у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_2 в частині, що стосується його засудження за ст.198 КК України - вчинення 16 жовтня 2006 року заздалегідь не обіцяного отримання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом відносно потерпілого ОСОБА_5, - скасувати.

Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ст.198 КК України, а справу в цій частині закрити у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Призначити ОСОБА_1 покарання: за ч.3 ст.187 КК України у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого; за ч.3 ст.185 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі; за ч.2 ст.186 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначити покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої міри покарання за попереднім вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2005 року, ОСОБА_1 призначити остаточну міру покарання у вигляді 7 (семи) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.296 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового приєднання міри покарання за вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 9 березня 2010 остаточну міру покарання ОСОБА_2 призначити у вигляді 4 (чотирьох) років 7 (семи) місяців позбавлення волі.

В решті вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2,- залишити без змін.

Судді: