УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 106/543/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Куликовська О.М.
№ провадження: 22-ц/190/2981/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Берзіньш В. С.
"15" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Берзіньш В.С.
Суддів:Кірюхіної М.А. Руснак А.П.
При секретарі:Рижих М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК», 3 -тя особа на стороні позивача - ОСОБА_7 про визнання іпотечного договору припиненим,
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» на ухвалу Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2013 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 березня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» про визнання припиненим з 14.02.2008 р. на підставі положень ч.1 ст.559 ЦК України іпотечного договору за реєстровим № 4219 від 07.06. 2007 р., укладеного між нею, як майновим поручителем позичальника ОСОБА_7, та АКБ «Імексбанк».
Ухвалою Євпаторійського міського суду АРК від 15 лютого 2013р. задоволено клопотання ОСОБА_6 про забезпечення позову та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 і заборонено відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби ГУЮ МУУ в АР Крим проводити будь- які виконавчі дії по виконавчому провадженню №31495761 з примусового виконання виконавчого листа № 2-525, виданого Євпаторійським міським судом 16.02. 2012 року.
Рішенням Євпаторійського міського суду АРК від 01 березня 2013 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позовних вимог ОСОБА_6 про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та накладення заборони відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби ГУЮ МУУ в АР Крим, проводити будь- які виконавчі дії по виконавчому провадженню №31495761 з примусового виконання виконавчого листа № 2-525, виданого Євпаторійським міським судом 16.02. 2012 р.
В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» просить ухвалу Євпаторійського міського суду АРК від 15 лютого 2013р. скасувати, посилаючись на сплив позовної давності; не звернення відповідача ОСОБА_7 із зустрічним позовом у рамках справи Євпаторійського міського суду №2-525\2011 за позовом ПАТ «ІМЕКСБАНК» до ОСОБА_6, з-тя особа ОСОБА_7, про звернення стягнення на заставлене майно; позивач не скористався правом визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню; забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили, недопустимо; вжиті види забезпечення позову не є співмірними із заявленими вимогами; такої підстави припинення іпотеки як збільшення процентної ставки за основним зобов'язанням законодавством не передбачено; судом наведено сумнівні мотиви забезпечення позову та не зазначено норму матіріального права, якою суд керувався.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення Євпаторійського міського суду АРК від 01 березня 2013р. скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність рішення суду положенням ст.213 ЦПК України, неналежну оцінку доводів позивача та доказів по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи.
2
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 предстаник ПАТ «ІМЕКСБАНК» вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить рішення суду залишити без змін.
В засіданні апеляційного суду представники ПАТ «ІМЕКСБАНК» підтримали доводи апеляційної скаги ПАТ «ІМЕКСБАНК», проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 заперечували; ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скаги ОСОБА_6, проти доводів апеляційної скарги ПАТ «ІМЕКСБАНК» заперечували.
Обговоривши наведені у скаргах доводи, заперечення на них, перевіривши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга ПАТ «ІМЕКСБАНК» підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.303,308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з необґрунтованості позовних вимог, зазначивши, зокрема, що підвищення розміру процентної ставки не є тією підставою, з якою припиняються обов'язки іпотекодавця; норми що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем.
Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи т ане суперечать положенням законодавства.
Так по справі встановлено, що 07.06.2007 р. між АКБ «Імексбабанк» та позичальником ОСОБА_7 був укладений договір № 4/Л про надання споживчого кредиту у розмірі 650 000 грн. терміном дії до 06.05.2012 р. Згідно п.1.1.1 ст.1 вказаного договору сторонами був визначений процент ставки по кредиту у розмірі 18 % річних.
07.06.2007 р. між АКБ «Імексбанк» та ОСОБА_6 був укладений іпотечний договір, посвідчений у встановленому порядку нотаріусом за реєстровим № 4219. Згідно даного договору, у забезпечення виконання позичальником ОСОБА_7 умов кредитного договору № 4 /Л, було передано в іпотеку належне їй на праві власності майно - квартира АДРЕСА_1 загальною площею 84,3 кв.м.
Додатковою угодою №2 від 14.02.2008р. до договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №4\Л від 07.06.2007р., укладеною між АКБ «Імексбанк» і ОСОБА_7, та підписаною від імені АКБ «Імексбанк» начальником відділення №1 АКБ «Імексбанк» ОСОБА_6 та ОСОБА_7, було встановлено сплату процентної ставки по кредиту у розмірі 19% річних.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням, яке виникає за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
Отже, правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. На відносини з права застави не поширюються норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки, оскільки іпотека за правовою природою є заставою, та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом.
Статтею 575 ЦК України іпотека прямо визначена окремим видом застави.
Підстави припинення права застави визначені статтею 593 ЦК України, а щодо іпотеки, як її окремого виду, також і статтею 17 Закону України "Про іпотеку", серед яких не наведено посилань на зміну зобов'язання, що призводило б до збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця.
3
Оскільки підстави припинення іпотеки, як окремого виду забезпечення виконання зобов'язання, безпосередньо врегульовані окремими нормами цивільного закону, суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання незалежно від ступеня їх подібності в суті відносин чи найменуванні сторін.
Правовий статус майнового поручителя визначений ст.11 Закону України «Про іпотеку», у відповідності з якою майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
При цьому, як роз'яснив Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 23 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», майновий поручитель відповідає перед заставо/іпотекордержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що додаткові угоди до договору іпотеки не змінюють прав і обов'язків позивача, яка не є стороною зазначених правочинів, оскільки за умовами іпотечного договору від 07.06.2007 року відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання визначена виключно в межах вартості предмета іпотеки; зазначеною позивачем додатковою угодою зміни до іпотечного договору не вносились.
Висновок суду першої інстанції у справі ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених фактичних обставин. Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 також не спростовують висновків суду.
Відповідно до ч1ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Спір судом розглянуто в межах заявлених вимог і на підставах наданих особами, які беруть участь у справі, доказів та у відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.
Апеляційна скарга ПАТ «ІМЕКСБАНК» на ухвалу суду від 15.02.2013р. про забезпечення позову ОСОБА_6 підлягає задоволенню частково.
Так п.1,3ч.1ст.312 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм закону.
Пунком 2ч.1ст.312 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд скасовує ухвалу суду і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч.3ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з п.1ч.1ст.152 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_6 заявлено позовні вимоги про визнання припиненим договору іпотеки від 07.06.2007 р., укладеного між АКБ «Імексбанк» та ОСОБА_6, згідно умов якого у забезпечення виконання позичальником ОСОБА_7 умов кредитного договору № 4 /Л ОСОБА_6 було передано в іпотеку належне їй на праві власності майно - квартира АДРЕСА_1.
Рішенням Апеляційного суду АРК від 25.08.2011р., яке набрало законної сили, скасовано рішення Євпаторійського міського суду АРК від 01.07.2011р. та в рахунок погашення заборго-
4
ваності ОСОБА_7 перед ПАТ «Імексбанк» за кредитним договором від 07.06.2007р. у сумі 523 814грн.93коп. звернено стягнення на пердмет іпотеки - АДРЕСА_1.
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову могло утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за даною цивільною справою, у зв'язку з чим висновки суду щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру не суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині.
Разом з тим, ст.14 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до роз'яснень п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Таким чином, оспорювана ухвала суду в частині забезпечення позову шляхом заборони відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби ГУЮ МУУ в АР Крим проводити будь- які виконавчі дії по виконавчому провадженню №31495761 з примусового виконання виконавчого листа № 2-525, виданого Євпаторійським міським судом 16.02. 2012 року, є незаконною і підлягає скасуванню. При цьому без постановлення в цій частині нового рішення, оскільки спір уже розглянуто судом і в задоволенні позову відмовлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303,307,308,312 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Скасувати ухвалу Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2013 року в частині забезпечення позову шляхом заборони відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби ГУЮ МУУ в АР Крим проводити будь- які виконавчі дії по виконавчому провадженню №31495761 з примусового виконання виконавчого листа № 2-525, виданого Євпаторійським міським судом 16.02. 2012 року.
В іншій частині ухвалу Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2013 року - залишити без змін.
Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 березня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.
Судді: Берзіньш В.С. Кірюхіна М.А. Руснак А.П
Судді: