УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 2/121/155/13 Головуючий суду першої інстанції:Берещанський Ю.В.
№ провадження: 22-ц/190/3047/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Берзіньш В. С.
"15" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Берзіньш В.С
Суддів:Кірюхіної М.А. Руснак А.П.
При секретарі:Рижих М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, Автогосподарства при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим про стягнення суми,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2013 року
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2012р. ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезазначеним позовом та просив стягнути з Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим на свою користь 10 750грн. - його особисті грошові кошти, які були потрачені ним на ремонт закріпленого за ним службового транспорту. В ході розгляду справи до участі в ній в якості співвідповідачів було залучено Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, Автогосподарство при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим.
Рішенням Ялтинського міського суду АРК від 04 березня 2013 року ОСОБА_6 у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, неналежну оцінку доказів по справі, постановлення з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст.509,526,529,1159,1160 ЦК України, ст.160 ЦПК України.
В засіданні апеляційного суду представники Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим і Автогосподарства при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим проти доводів апеляційної скарги заперечували.
Інші особи, які беруть участь у справі, в засідання апеляційного суду не з'явились, повідомлені налженим чином, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень(а.с.86-89).
Обговоривши наведені у скарзі доводи, заперечення на них, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив із необгрунтованості та недоведеності позовних вимог.
Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи та не суперечать положенням законодавства.
2
Так по справі встановлено, що наказом №48 від 02.08.1995р. позивач ОСОБА_6 був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим.
Розпорядженням №464р від 26.10.2009р. за капітаном міліції ОСОБА_6, оперуповноваженим Ялтинського ВБОЗ УБОЗ ГУ МВС України в АР Крим закріплено службовий автомобіль Опель «Астра» держ.номер НОМЕР_1. Наказом №601 від 23.12.2009р. за капітаном міліції ОСОБА_6, старшим оперуповноваженим ВДСБЕЗ Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим, закріплено службовий автомобіль ОPEL «АSTRA» держ.номер НОМЕР_1.
Наказом №306 від 26.07.2011р. ОСОБА_6 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ.
Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що закріплений за ним автомобіль знаходився в несправному стані та з метою забезпечення безперервності виконання службових обов'язків і зі згоди керівництва, він використав свої особисті грошові кошти у сумі 10 750грн. для відновлення закріпленого за ним автомобіля. Зазначає, що між ним та відповідачем виникли правовідносини, які регулюються ст.ст.1159,1160 ЦК України, він здійснив дії в інтересах іншої особи - відповідача по справі, після проведення ремонтних робіт довів до відома Ялтинського МУ ГУ МВС України в АРК та надав звіт про витрачені кошти, проте відповідач, всупереч положенням ст.ст.509,526,529 ЦК України, не виконав свій обов'язок по відшкодуванню затрачених ним грошових коштів.
Між тим, ч.1ст.1158 ЦК України встановлено, що якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення.
Тобто, основною визначальною ознакою зобов'язань, які регулюються нормами глави 79 ЦК України, є те, що дії однієї особи здійснюються на користь іншої особи за власною ініціативною, а не у зв'язку з укладенням договору доручення чи іншого цивільно-правового договору, а також взагалі без будь-якої попередньої вказівки.
Частиною другою ст.1158 ЦК України передбачено обов'язок особи, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо така можливість відсутня, така особа продовжує вчиняти необхідні дії і набуває всіх обов'язків, що пов'язані з вчиненням цих дій.
Невиконання цього обов'язку тягне за собою втрату особою, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, права на відшкодування зроблених витрат (ч.2ст.1160 ЦК України).
Згідно зі ст.1159 ЦК України особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.
Зобов'язання з відшкодування особі, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, витрат припиняється у випадку схвалення її дій особою, в інтересах якої вони вчинялись. З цього моменту згідно ч.2ст.1158 ЦК України зазначене зобов'язання трансформується в договірне, а відтак вирішення питання про відшкодування збитків здійснюється за правилами про відповідний договір.
Позивач також не надав доказів надання звіту про проведені ремонтні роботи автомашини після їх виконання, оскільки надані ним товарні чеки датовані 02.12.2009р., а заява щодо відшкодування витрат датована 13.09.2012р.(а.с.13,15).
Не наведено апелянтом обставин та не надано доказів, які б спростовували висновки суду щодо відсутності можливості ідентифікувати за вищезазначеними товарними чеками здійснення позивачем витрат саме для ремонту автомобіля ОPEL «АSTRA» держ.номер НОМЕР_1, 1995 року випуску.
3
Статтями 10,11,60 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Виходячи із зазначених норм закону, суд правильно прийшов до висновку щодо того, що позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема, факт знаходження закріпленої за ним автомашини в несправному стані, необхідність проведення щодо неї ремонтних робіт і яких саме, проведення ним цих робіт, їх обсяг і вартість.
Згідно зі ст.ст.58,59,143 ЦПК України докази повинні бути належними і допустимими. Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Доводи апелянта про порушення судом ст.160 ЦПК України неспроможні в силу положень ч.3ст.309 ЦПК України та спростовуються матеріалами справи, які містять акт приймання-передачі та акт закріплення (передачі) транспортного засобу (а.с.36,50-51); із повідомлення Ялтинського МУ ГУ МВС України в АРК від 18.02.2013р. слідує, що за період з 20.08.2009р. по 30.12.2011р. рапорти ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не зареєстровані; рапорти за номерами 33\2-346 і 33\2-347 (без дат) в Ялтинському МУ ГУ МВС України в АРК не зареєстровані. Документи представник ОСОБА_6 просив витребувати у ГУ МВС України в АРК, що і зробив суд (а.с.41,42), інших заяв до суду першої інстанції про витребування доказів матеріали справи не містять. Самі по собі записи в зазначеному апелянтом акті приймання-передачі, журналах в'їзду і виїзду із автогаража ЯМУ ГУ МВС України в АРК та огляду технічного стану транспортних засобів не є, в розумінні ст.ст.58-59 УПК України, належними і допустимими доказами понесення позивачем витрат на ремонт автомобіля та їх розміру.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.
Відповідно до ч.1ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Спір судом розглянуто в межах заявлених вимог і на підставах наданих особами, які беруть участь у справі, доказів та у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.303,307,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.
Судді: Берзіньш В.С. Кірюхіна М.А. Руснак А.П.
Судді: