Справа № 11 а-297 Головуюча в 1 інстанції Каліновська В.С.
Ст. 365 ч. 2 КК України Доповідач Матвієнко Н.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 13 червня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Матвієнко Н.В.,
суддів Силки Г.І., Матата О.В.
прокурора Смолюка Б.С. потерпілого ОСОБА_1 засудженого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку справу за апеляцією адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду від 18 квітня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Зазначеним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець м. Білогір'я Хмельницької області, мешканець міста Луцька, АДРЕСА_1, українець, громадянин України, одружений, з вищою освітою, працює ІНФОРМАЦІЯ_2,-
- засуджений: за ст. 365 ч. 2 КК України до позбавлення волі на строк З роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного основного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 рік, покладені обов'язки , передбачені ст. 76 ч. 1 п.п. 2, 3.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_1 1000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, працюючи на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2, будучи службовою особою, 04 лютого 2005 року близько 15-00 год., перебуваючи в кабінеті майстра дільниці даного підприємства ОСОБА_1, що знаходиться в приміщенні котельні по АДРЕСА_2 м. Луцьку, перевищуючи свої службові повноваження, вимагав від останнього виконати розпорядження щодо проведення ремонтних робіт в дитячому закладі № НОМЕР_1, що по АДРЕСА_2 Луцьку, незважаючи на те, що проведення таких робіт не входить до обов'язків потерпілого.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився виконати розпорядження, ОСОБА_2 застосував до нього насильство, завдавши удари рукою в обличчя, спричинивши, тим самим, легкі тілесні ушкодження потерпілому.
В поданій на вирок апеляції адвокат ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 вказує, що вирок побудований лише на суперечливих, на його думку, показаннях потерпілого, висновки суду про зміну показань ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам справи, стверджує, що засуджений лише захищався від протиправних дій потерпілого і тому діяв в межах необхідної оборони, тому просить вирок скасувати а справу закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину.
В запереченні на апеляцію прокурор, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, зазначає, що вина засудженого підтверджується не лише показаннями потерпілого, а й висновком судово-медичної експертизи, просить апеляцію залишити без задоволення а вирок без зміни.
Потерпілий в своєму запереченні вважає, що всі доводи апеляції надумані, просить, як вбачається зі змісту заперечення, залишити вирок без зміни.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, повідомив ким і в якому об'ємі він оскаржений та основні доводи апеляції, заперечення прокурора і потерпілого, пояснення адвоката ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_2, які підтримали апеляцію, потерпілого та міркування прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати приходить до висновку що апеляція до задоволення не підлягає.
Як в ході досудового слідства (а.с.37) так і в суд (а.с.123) потерпілий ОСОБА_1 давав послідовні показання з приводу обставин вчиненого відносно нього злочину, ствердив що ОСОБА_2 наносив йому удари рукою по обличчю, оскільки він відмовився виконати розпорядження засудженого.
Будь-яких суттєвих протиріч в показаннях потерпілого з приводу істотних обставин справи, на що посилається в апеляції захисник, колегія суддів не вбачає.
Окрім того, показання потерпілого підтверджуються висновком експерта № НОМЕР_2(а.с.136-139), який науково обгрунтований і тому підстав піддавати його сумніву немає. Цим ж висновком спростовується показання засудженого.
Даний висновок підтвердив в судовому засіданні і експерт Михалюк В.С, який показав, що тілесні ушкодження у потерпілого виникли саме так, як той вказує (а.с. 166).
Допитаний в ході досудового слідства ОСОБА_2 в присутності свого захисника (а.с. 88) ствердив, що будь-якої сутички між ним та потерпілим не було, штовханини між ними також ніякої не виникало. В ході очної ставки з потерпілим (а.с.37) ОСОБА_2 заперечив показання ОСОБА_1 з приводу того, що мало місце фізичне протистояння.
Проте в суді ОСОБА_2 показав, що таки мала місце штовханина, в ході якої потерпілий сам вдарив себе по обличчю (а.с. 124).
За таких обставин суд першої інстанції вірно розцінив зміну показань ОСОБА_2 як спробу уникнути відповідальності за вчинене.
Вірно встановлено судом і те, що ОСОБА_2 дав розпорядження ОСОБА_1 виконати роботи, які не входять до обов'язків потерпілого, чого не заперечує і сам засуджений.
Враховуючи наведене, а також те, що потерпілий дав логічні і послідовні показання з приводу обставин даної події, і об'єктивність цих показань підтверджується висновком судово-медичного експерта, а засуджений змінював свої показання, до того ж ці показання спростовані вищезазначеним експертом, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов висновку про винність ОСОБА_2 у перевищенні своїх службових повноважень, що супроводжувалось насильством, та дав вірну юридичну оцінку, кваліфікувавши дії засудженого за ст. 365 ч. 2 КК України.
Призначене засудженому ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.
За таких обставин підстав для скасування вироку, про що ставиться питання в апеляції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 18 квітня 2006 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий:
Судді: 1.