Справа № 22-676 2006 року                      Головуючий суддя у І інстанції- Рожни Ю.М.

Суддя-доповідач в Апеляційному суді - Буцяк З.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

8 червня 2006 року                                                                                   місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі :

головуючого Буцяка 3.І.

суддів Шимківа С.С., Ковалевича С.П.

при секретарі Івановій І.С.

з участю сторін та їх представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рі­шення Гощанського районного суду від 3 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

встановила:

Рішенням Гощанського районного суду від 3 квітня 2006 року ОСОБА_1 від­мовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної зни­щенням дерев і кущів. Окрім цього, з позивачки на користь відповідача стягнено 1000 грн. судових витрат у справі.

Ввважаючи це рішення місцевого суду незаконним, позивачка в поданій апеляцій­ній скарзі просить апеляційний суд його скасувати й ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія су­ддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких під­став.

Відповідно до частини 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відмовляючи позивачці у задоволенні позову, місцевий суд з урахуванням правил ст. ст. 116 і 125 ЗК України вірно виходив з того, що ОСОБА_1 не подала суду допус­тимих доказів, які б підтверджували її право на всю земельну ділянку, щодо користу­вання якою вона просила суд усунути перешкоди з боку відповідача та відшкодувати заподіяну їй цим матеріальну і моральну шкоду.

Як видно зі справи, покійному чоловікові позивачки під забудову житлового бу­динку було виділено земельну ділянку площею всього 0.125 га (а. с. 53-55). Проте фак­тично ОСОБА_1 біля хати користується присадибною земельною ділянкою значно бі­льшого розміру, що стверджується відповідною довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 4 травня 2005 року на а. с. 17. Однак відповідних правовстановлюючих документів на всю цю земельну ділянку позивачка не представила.

За таких обставин, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції об­грунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Твердження апелянта у скарзі про те, що її чоловікові під будівництво житлового будинку була виділена земельна ділянка площею не 0,125, а 0,34 га не підтверджені ма­теріалами справи.

Питання про судові витрати у справі судом вирішені відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Тому з урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Гощанського районного суду від 3 квітня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.