К О П І Я
Провадження № 11/792/284/13
Справа № 2209/1551/2012 Головуючий в 1-й інстанції Красняк В.І.
Категорія: окрема постанова суду Доповідач Вітюк В.< П >.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 травня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого - судді Вітюка В.Ж.,
суддів Барчука В.М., Козачка С.В.,
з участю прокурора Лугового О.П.,
апелянта ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_1 на окрему постанову Красилівського районного суду від 01 листопада 2012 року, -
в с т а н о в и л а :
Красилівським районним судом 01 листопада 2012 року було винесено окрему постанову щодо ОСОБА_1, якою поставлено до відома Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері для вирішення питання про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1, за ч.2 ст.383, ст.384, ч.5 ст.27, ч.3 ст.191 КК України та організації провадження досудового слідства.
За окремою постановою, 01 листопада 2012 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 визнані винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.191 КК України, і засуджені до покарання у виді обмеження волі за вчинення за попередньою змовою групою осіб закінченого замаху на розтрату чужого майна, яке було ввірене їм і перебувало в їх віданні, але злочин не довели до кінця, з причин, що не залежали від їх волі. Злочин ними був скоєний за наступних обставин.
20 березня 2012 року ОСОБА_3, працюючи у ВП „Локомативне депо Шепетівка" ДТГО „Південно-Західна залізниця на посаді машиніста тепловоза 2М62У та керуючи ним, використовуючи становище особи, якій було ввірено і перебувало у віданні дизельне пальне, яке знаходилось в заправних баках вищевказаного тепловоза, близько 11 год., знаючи, що у його знайомого ОСОБА_1, який раніше працював помічником машиніста і проживає в м.Старокостянтинові Хмельницької області, є в користуванні автомобіль „NISSAN PATROL", який працює на дизельному пальному, зателефонував з власного мобільного телефону на мобільний телефон останнього і запитав, чи не придбає він у нього дизельне паливо. Отримавши згоду ОСОБА_1, ОСОБА_3 домовився з ним про те, що останній доставить на тепловоз вісім порожніх каністр, які потім забере з дизельним пальним. О 14 год. 20 березня 2012 року ОСОБА_3 згідно з графіком передав вказаний тепловоз новій зміні в складі машиніста ОСОБА_4 і помічника машиніста ОСОБА_5, яким запропонував разом з ним викрасти дизельне пальне з секції тепловоза 2 М62У з подальшою його реалізацією ОСОБА_1. Машиніст ОСОБА_4 і помічника машиніста ОСОБА_5, які прийняли у своє відання дизельне пальне, що знаходилось в заправних баках вищевказаного тепловоза, погодилися на пропозицію машиніста ОСОБА_3 Після цього ОСОБА_3 залишився на вказаному тепловозі разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Близько 15 години того ж дня на залізничному переїзді „Заруддя" ОСОБА_1 на автомобілі „NISSAN PATROL" привіз до вказаного тепловоза вісім порожніх каністр ємкістю по 30 літрів кожна, які разом з помічником машиніста ОСОБА_5 забрали з автомобіля і подали ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в кабіну тепловоза. ОСОБА_3 сказав ОСОБА_1 забрати каністри з дизельним пальним на станції Красилів, після чого останній поїхав від тепловоза.
Під час стоянки тепловоза по зупиночній платформі „Заруддя", виконуючи попередню домовленість між собою, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з штуцера, який підходить до фільтрів тонкої очистки в секції 0231 А, за допомогою раніше підготовленого шланга довжиною 70 см з краном злили 240 л дизельного пального загальною вартістю 2403, 41 грн. у вісім каністр ємкістю по 30 л кожна, яке сховали у високовольтній камері тепловоза.
Прибувши близько 19 год. 20 березня 2012 року на станцію Красилів, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали повернути заповнені дизельним паливом каністри ОСОБА_1, який для їх отримання підійшов до тепловоза, однак не змогли цього зробити, так як були всі затримані працівниками лінійного відділу міліції на ст.Хмельницький, які виявили та вилучили у них дизпаливо у загальній кількості 240 л у восьми каністрах, тобто не змогли довести злочин до кінця з причин, що не залежали від їх волі.
В своїй апеляції ОСОБА_1 просить окрему постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 01 листопада 2012 року скасувати.
Апелянт вважає дану постанову суду незаконною, так як місцевий суд виніс судове рішення, яке за своїм змістом і суттю суперечить положенням ст.23-2 КПК України 1960 року, а тому підлягає скасуванню.
Зазначає, що суд першої інстанції не зазначив тих підстав, які відповідно до положень ст.23-2 КПК України 1960 року зумовлювали винесення окремої постанови, натомість, як видно зі змісту постанови, суд фактично поставив перед прокурором питання притягнення його як свідка до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві показання. Вирішення цього питання врегульовано ст.279 КПК України 1960 року, яка передбачає, що одночасно з постановленням вироку суддя своєю постановою вправі поставити перед прокурором питання про притягнення до відповідальності свідка за завідомо неправдиві показання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримку поданої апеляції, прокурора, який вважає апеляцію ОСОБА_1 обґрунтованою, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення в силу наступних підстав.
У відповідності до ст.278 КПК України 1960 року суд, встановивши під час судового слідства, що злочин вчинила будь-яка з осіб, не притягнутих до кримінальної відповідальності, за клопотанням прокурора, потерпілого або його представника виносить мотивовану ухвалу, а суддя - постанову, якими про вчинення цього злочину повідомляє прокурора або направляє все провадження в справі для проведення досудового слідства чи дізнання.
Згідно зі ст.279 КПК України 1960 року одночасно з постановленням вироку суд своєю ухвалою, а суддя постановою вправі поставити перед прокурором питання про притягнення до відповідальності свідка, потерпілого, експерта або перекладача за завідомо неправдиві показання, висновок чи неправильний переклад.
Відповідно до ст.23-2 КПК України 1960 року суд при наявності на те підстав виносить окрему ухвалу (постанову), якою звертає увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені по справі факти порушення закону, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів.
Окрему ухвалу (постанову) може бути також винесено при виявленні судом порушень прав громадян та інших порушень закону, допущених при провадженні дізнання, досудового слідства або при розгляді справи нижчестоящим судом.
Суд може окремою ухвалою (постановою) довести до відома відповідного підприємства, установи або організації про виявлені громадянином високу свідомість, мужність при виконанні громадського обов'язку, які сприяли причиненню чи розкриттю злочину.
Окрема ухвала (постанова) суду також виноситься, коли у засудженого до позбавлення волі є неповнолітні діти, які залишилися без нагляду і потребують влаштування або встановлення над ними опіки чи піклування.
Суд за матеріалами судового розгляду вправі винести окрему ухвалу (постанову) і в інших випадках, якщо визнає це за необхідне.
Не пізніш як у місячний строк по окремій ухвалі (постанові) має бути вжито необхідних заходів і про результати повідомлено суд, що виніс окрему ухвалу (постанову).
У разі залишення посадовою особою окремої ухвали (постанови) суду без розгляду повинно бути вжито заходів, передбачених статтями 254-257 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановляючи окрему постанову щодо ОСОБА_1 місцевий суд вищевказаних вимог закону не дотримався.
Так у оскаржуваний процесуальний документ були включені вимоги, передбачені ст.278 КПК України 1960 року щодо порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.27, ч.3 ст.191 КК України та ст.279 КПК України 1960 року щодо притягнення до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві показання та завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.
При цьому, поза увагою місцевого суду залишилось те, що ОСОБА_1, в ході допиту як свідка, в ході проведення очної ставки з ОСОБА_3 на досудовому слідстві та в суді першої інстанції давав незмінні показання. Зокрема, про те, що 20.03.2012 року близько 14 год. він під'їхав на своєму автомобілі марки „NISSAN PATROL" до локомотиву №2М62У із господарчими вагонами, де до нього вийшов незнайомий чоловік і він віддав йому 8 пустих каністр. Через деякий час того ж дня йому мали повернути заповнені дизельним паливом каністри, однак цього не змогли зробити, так як всі були затримані працівниками лінійного відділу міліції на ст.Хмельницький. Пізніше він дізнався, що дизельне паливо, яке він хотів придбати, привізши вісім пустих каністр засуджені привласнили з тепловоза.
Також, слідчим було прийнято рішення, із яким погодився прокурор, про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за відсутністю в діях останнього ознак злочинів, передбачених ст.ст.185, 191, 198, 384 КК України (том 2 а.с.90).
У зв'язку із наведеним та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України (в ред. 1960 року), п.11 Перехідних положень КПК України, колегія суддів судової палати, -
у х в а л и л а :
Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити.
Окрему постанову Красилівського районного суду від 01 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.Ж. Вітюк