Справа № 22-5482-2007 Головуюча у першій інстанції Черткова Н.І.
Категорія 40 Доповідач: Молчанов С.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючої Стельмах Н.С.
Суддів: Молчанова С.І.
Денисенко Л.Л.
при секретарі Шилкової Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до підприємства легкої промисловості „Ватні вироби" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про поновлення на попереднє місце роботи, про стягнення заборгованості по заробітній платі, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 22.05.2007 року.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, які просили скасувати рішення суду, задовольнити позовні вимоги, або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами спрага
ВСТАНОВИВ
В апеляційному порядку позивачка ОСОБА_1 оскаржила рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 22.05.2007 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Позивачка ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не розглянув позовні вимоги, продублював попереднє рішення суду, не з,ясував фактичні обставини справи, не надав доказам по справі належної оцінки, ухвалив рішення поспіхом, не прийняв до уваги доводи позивачки, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 22 травня 2007 року у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до підприємства легкої промисловості „Ватні вироби" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про поновленні на роботі, про стягнення заборгованості по заробітній платі, зобов,язання видати трудову книжку, довести до служби зайнятості населення про звільнення працівника, надати довідку про розмір зарплати - відмовлено.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав:
2
Порушуючи вимоги ст. 311 ч. 1 п. 5 ЦПК України, суд першої інстанції не розглянув всі позовні вимоги і цей недолік не був і не мін бути усунений ухваленням додаткового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 28.03.2005 року звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі з 1 липня 2004 року у розмірі 13950 гривен, компенсації за невикористані відпустки у розмірі 3100 гривен, , вихідну допомогу 4650 гривен, борг за роботу у неробочі та святкові дня 3100 гривен. \ а.с. 3-4 том 1 \, посилаючись на те, що з 25.02.2003 року вона фактично працює на посаді бухгалтера, та по сумісництву комірником та прибиральницею без балансового регіонального представництва ПЛП „Ватні вироби". Відповідач не виплачував їй зарплату з 1.07.2004 по 1.04.2005 року, тому просила стягнути зарплату 13950 гривен.
Крім того, вона не користувалася відпусткою з 25.02.2003 року по 1.04.2005 року, відповідач повинен компенсувати їй 3100 гривен за 48 днів відпустки.
22.03.2005 року вона направила до відповідача заяву про звільнення з підстав порушення адміністрацією підприємства законодавства про працю, тому відповідач повинен сплатити їй вихідну допомогу 4650 гривен. \ а.с. 4 то.л 1 \. Ці вимоги відносяться до звільнення позивачки з її ініціативи, які судом взагалі не розглянуті.
Декілька разів позивачка змінювала свої вимоги. Так 3.08.2005 та 4.10.2005 року позивачка збільшила вимоги по зарплаті \ а.с. 1- 22 т. 2 \, просила стягнути борг по зарплаті у розмірі 38750 гривен.
Уточнюючи вимоги, позивачка 11.10.2006 року \ а.с. 1 - 8 том 3 \, просила поновити її на попереднє місце роботи з 1.03..2003 року по день повного розрахунку, зобов,язати відповідача видати їй довідку про зарплату з розрахунку 1550 гривень щомісячно, зобов,язати відповідача видати їй оформлену трудову книжку, повідомити службу зайнятості населення про звільнення працівника, повністю розрахуватися з нею на момент рішення суду, на підставі ст. 117 КЗпП України, стягнути з відповідача належні суми за затримку розрахунку.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що 4.02.1998 року зареєстроване Приморською районною адміністрацією Одеського міського виконавчого комітету підприємство легкої промисловості „Ватні вироби" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, яке розташовано за адресою: м. Одеса, пр. Шевченко 31.
Наказом директора ПЛП „Ватні вироби" у вигляді ТОВ - Кекляк В.М. від 20.02.2003 року за № 1д створене без балансове регіональне представництво ПЛП „Ватні вироби" у м. Донецьку. Наказом директора ПЛП „Ватні вироби" Кекляк В.М. від 25 лютого 2003 року ОСОБА_2 прийнято з 3.03.2003 року на посаду директора без балансового регіонального представництва в м. Донецьку. Наказом № 2 від 20 жовтня 2003 року відповідальність за використання та зберігання печатки ПЛП „Ватні вироби" ТОВ - № 1 покладено на директора підрозділу ОСОБА_2.
Згідно із посадовою інструкцією керівника структурного без балансового підрозділу в Донецькому регіоні ПЛП „Ватні вироби" у вигляді ТОВ, затвердженою директором ПЛП „Ватні вироби", керівник структурного без балансового підрозділу у Донецькому регіоні здійснює підбір та розташування кадрів. оцінку та стимулювання якості праці. Забезпечує своєчасну виплату заробітної плати робітникам та службовцям.
3
Відповідно до посадових інструкцій торгового комірника та бухгалтера структурного без балансового підрозділу у Донецькому регіоні ПЛП „Ватні вироби", особи на ці посади призначаються та звільняються з посади наказом керівництва структурного без балансового підрозділу у Донецькому регіоні.
Посилаючись на дії посадових інструкцій суд прийшов до висновку, що саме директор підприємства Кекляк В.М. займається прийомом на роботу у тому числі і бухгалтера. Такий висновок відповідає фактичним обставина справи
Позивачка посилалася у позовах та у судовому насіданні на ті обставини, що на роботу її приймав керівник відповідача Кекляк В.М., заяву про прийом її на роботу вона писала на його ім,я, відділ кадрів підприємства знаходиться у м. Одесі, там же знаходяться її трудова книжка і інші документи.
При цьому позивачка наполягає у одній частині вимог на звільненні з роботи і виплати їй тих сум, які належать при звільненні, у іншій частині позовів просить поновити її на попереднє місце роботи, та сплатити суми за вимушений прогул.
Суд встановив, що фактично ОСОБА_2 працював керівником підрозділу „ Ватні вироби „ він повинен був оформити свою дружину ОСОБА_1 на роботу. Фактично позивачка виконувала вказані у позові обов,язки, допомагала чоловіку підтримувати нормальне функціювання підрозділу, але при цьому ніколи не заявляла про свій намір оформити правовідносини відповідно до норм трудового законодавства.
Суд встановив, що між сторонами існували цивільно-правові відносини, до моменту виконання ОСОБА_2 обов,язків керівника підприємства сторони не заперечували проти таких відносин, а після закінчення керівництва ОСОБА_2 підрозділом, позивачка почала наполягати на тому, що правовідносини між сторонами носили трудовий характер.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 виконував обов,язки покладені на нього відповідною інструкцією, підтримував нормальну роботу підрозділу, який складався з нього як керівника та осіб, яких він залучав на свій розсуд до виконання робот на підставі цивільних відносин. \ а.с. 153-160 т. 3 \. ОСОБА_2, як керівник не оформляв працівників на посади відповідно норм трудового законодавства, ніяких доказів про це сторони суду не надали.
Суд першої інстанції не розглянув позовні вимоги про звільнення позивачки з роботи, не надав доказам у справі належної оцінки.
Суд першої інстанції вирішив справу з порушенням вимог матеріального і процесуального законодавства, прийшов до поспішного висновку про наявність між позивачкою та підрозділом відносин, які регулюються нормами цивільного законодавства, що відповідно до вимог ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно вимог ст. 311 ч. 2 ЦПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляду справи. води скарги обгрунтованими, рішення суду є правильним, законним і підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 311, 313, 315 ЦПК України
4
УХВАЛИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 22 травня 2007 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд у іншому складі суддів.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної
сили.