Справа № 416/107/13ц

Провадження № 22ц/782/582/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року, травня місяця, 13-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі головуючого судді Яреська А.В., суддів Маляренко І.Б., Борисова Є.А., при секретарі Скоробогатовій Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Лутугинського районного суду Луганської області від 15 січня 2013 року у цивільній справі за поданням головного державного виконавця, погодженого з начальником відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1,

встановила:

У січні 2013 року головний Держаний виконавець звернувся до суду з поданням, в якому просив застосувати до ОСОБА_1 заходи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. В обґрунтування зазначених вимог держаний виконавець зазначив, що на виконанні ВДВС Лутугинського РУЮ знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь фізичних осіб та держави боргів за наступними виконавчими документами: за виконавчим листом Лутугинського районного суду № 2-623 від 24.11.2008 р. на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 234210 грн.(виконавче провадження відкрито 29.09.2009р.); штрафу в розмірі 510,00 грн. за постановою ВДАІ ВВ№154531 від 29.12.2010 р. (виконавче провадження № 1-251 відкрито 30.03.2011 р.); штрафу в розмірі 510,00 грн. за постановою ВДАІ АН № 003245 від 11.08.2011 р. (виконавче провадження відкрито 07.09.2011 р.); про стягнення з ОСОБА_1, за виконавчим листом Лутугинського районного суду « 2-1000 від 13.10.2011 р. на користь ОСОБА_3 аліментів (виконавче провадження № 1-253 відкрито 14.10.2011р.); штрафу в розмірі 510,00 грн. за постановою ВДАІ № 103570 від 18.03.2012 р. Згідно з актами ВДВС Ленінського МУЮ встановлено, що боржник не мешкає за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та на вул. Поштовій будинків з такими номерами не існує. Було винесено постанову про накладення арешту на нерухоме майно боржника - квартиру за адресою: АДРЕСА_3. 12.04.2012 р. було укладено договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна між ВДВС Лутугинського РУЮ та ТОВ «УКРСПЕЦТОРГ ГРУПП». Згідно листа від 31.08.2012 р. за № 115, торговельна організація повідомила, що квартира за адресою: АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_1, продана не була. Згідно з довідкою Управління ДМСУ від 04.10.2012 р. встановлено, що боржник 25.09.2012 р. знявся з реєстраційного обліку на постійне місце проживання до Литви.

Ухвалою Лутугинського районного суду Луганської області від 15 січня 2013 року задоволено подання головного державного виконавця, погодженого з начальником ВДЖВС Лутугинського РУЮ та тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзді за межі України.

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 надав апеляційну скаргу у якій пославшись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні подання.

Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали та обговоривши доводи апеляційних скарг, судова колегія приходить до наступного.

Задовольняючи подання суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 проживає за межами України та що його виїзд за межі України зможе значно ускладнити виконання виконавчих документів.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, адже до них він дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишити територію України може бути обмежене лише законом. Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розірвання спорів у цій сфері є врегульовано Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України". Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема у таких випадках: якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; якщо він ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього судовим рішенням до виконання зобов'язань (пункт 5); якщо до нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (пункт 8). З набранням чинності 09.03.2011 р. Закону України «Про внесення змін до Законц України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Відповідно до правил частини 2 статті 377-1 ЦПК України, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа,стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо налажного виконання зобов'язання. Виходячи з аналізу законодавства, що регулює ці правовідносини ухиленням є дії (бездіяльність), які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні боржником обов'язків по виконанню рішення суду, однак особа, що має невиконання зобов'язання, не може вважатися винною в ухиденні, поки не буде доведено протилежного. Відповідно до положення ч. 2 статті 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'кта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язння".

Враховуючи, що Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, то суду першої інстанції належало з'ясувати, чи надано до клопотання державного виконаця належні та допустимі докази на підтвердження того, що дійсно боржник свідомо не виконував належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково, адже саме самостійне невиконання боржником зобов'язань протягом строку, вказаного державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків та на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Між тим, як вбачається з матеіралів справи суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що боржник свідомо та умисно не виконував належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково. При цьому колегія суддів бере до уваги і ту обставину, що боржник самостійно звернувся до виконавчої служби, повідомивши їх про своє постійне місце проживання у Литовській республіці, працевлаштування там - враховуючи наявність ратифікованого Постановою Верховної Ради України ще 17.12.1993 року договору між Україною та Литовською республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справа, що регулює зокрема і питання визнання та виконання рішень в сімейних та цивільних справах (ст. 42) доводи заявника щодо наявності підстав для обмеження права виїзду на увагу не заслуговують. Згідно ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд зокрема змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляю нову ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

На підставі викладеного вище, та керуючись ст. ст.303 - 304, 307, 312, 314, 315, ЦПК України, судова колегія,-

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Лутугинського районного суду Луганської області від 15 січня 2013 року - скасувати та відмовити у задоволенні подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області про обмеження ОСОБА_1 права виїзду за межі України.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з оголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий ________________ Судді ____________