Справа № 2а-951/2007 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2007 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський судІвано-Франківської області
в складі: головуючої - судді Перегінець Л.В.
секретаря ВознякЛ.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську адміністративну справу за позовом Григор"євої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пенсійного фонду в м.Івано-Франківську про визнання незаконною відмови підвищити розмір пенсії як дитині війни та зобов"язання провести таке підвищення , суд,-
ВСТАНОВИВ:
Григор"єва К.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про визнання незаконою відмови ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську від 24.09.2007р. № 342/03 про підвищення пенсії згідно ст. б Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та з вимогою зобов'язати відповідача підвищити пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року.
В судове засідання не з"явилася, просила слухати справу у її відсутності, в зв"язку із незадовільним станом здоров"я, що підтверджується висновком ЛКК міської поліклініки від 21.09.2007р. №1.
Позовні вимоги мотивує тим, що вона маючи статус дитини війни, має право на отримання державної соціальної підтримки у підвищеному розмірі, згідно ст. б Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Наявність такого права підтверджена і Рішенням Конституційного суду України від 09.07.07р., яким визнано неконституційною норму Закону України „ Про Державний бюджет України на 2007 рік" , якою було зупинено норму наведеної ст.6 Закону. В зв"язку з цим вона звернулася до УПФ в м. Івано-Франківську, однак листом від 24.09.2007р. № 342/03 їй було безпідставно відмовлено.
Представник відповідача за довіреністю від 11.09.2007р. №1589/06 ОСОБА_3, заявлений позов не визнала, суду пояснила, що Рішення Конституційного суду України від 09.07.07р. неможливо застосувати, оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено механізм такого підвищення, а Кабінетом Міністрів України на виконання цього закону не встановлено величину мінімальної пенсії за віком , з якої підлягає визначенню таке підвищення. Просить в позові відмовити.
Вислухавши пояснення сторіни відповідача, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши таким чином фактичні її обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач наділена статусом дитини війни, відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», про що свідчить посвідчення з відповідним штампом.
Позивачка звернулася до відповідача із заявою про підвищення пенсії до 30% мінімальної пенсії за віком на підставі ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську від 24.09.2007р. №342/03 позивачці відмовлено в підвищенні пенсії на 30% , в зв"язку з відсутністю законодавчого визначення величини мінімальної пенсії за віком, що б могло застосовуватись у даному випадку.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне
2
страхування» у 2007 році мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (ст.62) встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Проте, нормою статті 71 даного Закону дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.
09.07.07р. Рішенням Конституційного Суду України № б-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституціиності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, ЗО, 39, 41, 43, 44, 45,'46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлено, що на 2007 рік зупиняють дію положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», де зазначено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Конституційний Суд України у своєму рішенні дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, частині другій статті б, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Відповідно до ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, позивачка має право на підвищення пенсії на 30 % як дитина війни, в чому відповідач безпідставно відмовив.
Суд не приймає до уваги заперечення останнього щодо відсутності визначення механізму підвищення, оскільки дана обставина не є підставою для невчинення законодавчо передбаченої
дії.
Що ж до відсутності визначення даним законом поняття та базової величини мінімальної пенсії за віком для проведення підвищення, на чому наголошує відповідач, то суд враховує ту обставину, що згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавець дає визначення мінімального розміру пенсії за віком, яка підлягає до застосування в порядку ст.9 КАС України за аналогією.
Тому, відмову відповідача слід визнати неправомірною та зобов'язати його здійснити позивачці підвищення розміру пенсії на 30 відсотків з 09.07.07р.
На підставі наведеного та відповідно до ст.ст. 1,3,6,8 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року та керуючись ст. ст. 8,9, 10, 11, 12, 17, 69, 94,158,160-163,167, 170, 186 КАС України , суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву Григор"євої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пенсійного фонду в м.Івано-Франківську про визнання незаконною відмови підвищити розмір пенсії та зобов"язання провести таке підвищення як дитині війни - задоволити.
Визнати незаконною відмову ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську щодо
3
підвищення пенсії Григор"євій К.О. у розмірі передбаченому ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
Зобов'язати ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську підвищити Григор"євій ОСОБА_1 пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухв|лив оскаржуване рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.