АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження №11-кп/774/105/13 Головуючий в I інстанції - суддя Дружинін К.М.
Справа 1кп/0202/70/13 Доповідач суддя апеляційного суду - Дрибас Л.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 травня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Дрибаса Л.І.
суддів - Коваленко В.Д., Бровченко Л.В
за участю секретаря - Грищенко І.М.
прокурора - Заворотної О.В.
адвоката, захисника - ОСОБА_1
потерпілої - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника, адвоката ОСОБА_3, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2013 року, -
В с т а н о в и л а :
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2013 року
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Новомиргорода Кіровоградської області, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий, проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстро-ваний за адресою: АДРЕСА_2, -
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.
Вироком суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він 15 вересня 2012 року, близько 00 годин, прибув до складу ВАТ «Українські технологічні системи», розташованого по вул. Тверській, 1 у м. Дніпропетровську, та упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, переліз через огорожу, тобто проник у сховище, звідки таємно викрав майно ОСОБА_2 - 7 металевих труб з перемичками із арматури від будівельних лісів, загальною вартістю 1 500 гривень. Викраденим майном розпорядився на свій розсуд.
В апеляції захисник просить вирок суду змінити та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що суд, при призначенні покарання, не врахував ряд пом'якшуючих обставин і прийшов до помилкового висновку, що виправлення засудженого можливе тільки за умови ізоляції його від суспільства. Вказує, що суд не врахував належним чином, що ОСОБА_4 вину свою визнав повністю, скоїв крадіжку з даного підприємства через те, що він на ньому працював і йому не виплачували заробітну плату, відшкодував матеріальні збитки, має на утриманні малолітню дитину, думку потерпілої, яка просила обвинуваченого суворо не карати. У зв'язку з чим просить застосувати до ОСОБА_4 положення ст.ст. 75, 76 КК України і призначити йому покарання з випробуванням.
Розглянувши апеляцію, вислухавши думку прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляцію такою, що задоволенню не підлягає, пояснення захисника та потерпілої, які підтримали подану апеляцію та просили вирок суду змінити, дослідивши матеріали справи в межах апеляції, обговоривши доводи, викладені в апеляції та в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляція адвоката підлягає задоволенню.
Фактичні обставини скоєння злочину судом встановлені вірно, вина обвинуваченого у його вчиненні доказана, кваліфікація дій обвинуваченого є правильною і не оспорювалися учасниками кримінального провадження як в суді першої інстанції так і не оскаржуються в апеляцї.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді… позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочин, щиро розкаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки.
Аналізуючи обставини справи щодо призначеного ОСОБА_4 покарання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, однак, при цьому, не врахував належним чином характер суспільно шкідливих наслідків, які настали в наслідок неправомірних дій засудженого, а також особу обвинуваченого ОСОБА_4 та його посткримінальну поведінку. Зокрема, у вироку зазначено, що ОСОБА_4 характеризується задовільно, вину визнав повністю, і ці обставини суд відніс до пом'якшуючих покарання. Обтяжуючих обставин судом не встановлено.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_4 на момент скоєння злочину працював (кп.а.с. 85), за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, має сім'ю, виховує сина віком три роки (кп.а.с.86), на обліку у лікаря нарколога не перебуває (кп.а.с.80), розкаюється в скоєному, про що свідчить наявна в матеріалах справи явка з повинною (кп.а.с. 14), повністю відшкодував завдані злочином збитки (а.с.19), що підтвердила в судовому засіданні потерпіла, раніше, відповідно до ст. 89 КК України, не судимий. Ці обставини, які відповідно до п.1,2 ст. 66 КК України визнаються такими, що пом'якшують покарання, судом першої інстанції враховані не були.
Не взята судом до уваги і думка потерпілої в судовому засіданні щодо призначення покарання. Разом з тим, як випливає із змісту ст. 2 КПК України завданнями кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження…
Враховуючи думку потерпілої, яка просила не позбавляти обвинуваченого волі, повне відшкодування матеріальної шкоди, колегія суддів приходить до висновку, що під час здійснення кримінального судочинства, охоронювані права та законні інтереси потерпілої поновлені обвинуваченим в повному обсязі, а тому, враховуючи наведене, а також щиросердне каяття засудженого, те, що він має на утриманні малолітнью дитину, знаходиться під вартою близько 3 місяців, колегія суддів вважає можливим застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 75 КК України і звільнити його від відбуття призначеного судом покарання з випробуванням, яке, на думку колегії суддів, буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
У зв'язку з вищенаведеним, доводи апеляції захисника слід вважати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 404, 407, 408 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію захисника, адвоката ОСОБА_3, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.
Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2013 року щодо ОСОБА_4, в частині призначеного покарання, змінити.
Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням на 2 роки.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 скасувати, звільнити його з-під варти.
В решті вирок суду залишити без змін.
Судді апеляційного суду: