УХВАЛА ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

"6" червня 2006 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Парандюк Т.С. Суддів - Бахметової В.Х., Гірського Б.О. при секретарі - Жовняревич Т.М. з участю   сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі адміністративну справу за апеляційною скаргою Тернопільського обласного військового комісаріату на постанову Тернопільського міськрайсуду від 27 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного військового комісаріату про перерахунок розміру пенсії

Колегія суддів,-

встановила:

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Тернопільського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії, посилаючись на те, що 31 грудня 1998 р. був звільнений зі служби в Збройних силах України. На день звільнення йому виплачувалась премія в розмірі 33,3% грошового забезпечення на підставі Указу Президента України від 14.07.1995 року «Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України», проте, при призначенні йому пенсії вказана премія не була зарахована. В зв»язку з чим розмір пенсії був занижений. Добровільно зробити перерахунок пенсії з врахуванням премії 33,3%, та виплатити компенсацію за весь період заборгованості, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків, їх виплати» від 19.10.2000р. відповідач відмовляється.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 27 квітня 2006 року позов задоволено частково. Зобов»язано Тернопільський обласний військовий комісаріат зарахувати премію в розмірі 33,3% в грошове забезпечення, з якого нараховується пенсія ОСОБА_1 Провести перерахунок розміру пенсії та виплатити донараховану суму пенсії за період з січня 1999р. по 1.01.2005 року. У решті позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі Тернопільський обласний військовий комісаріат просить постанову скасувати і ухвалити нову, якою в позові відмовити, вказуючи на те, що суд дав невірну оцінку зібраним доказам та невірно застосував норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника апелянта , заперечення позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Справа № 22ас-216 Категорія - в/службовці

Головуючий у 1 інстанції - Галіян Л.Є. Доповідач - Парандюк Т.С.

2 Задовольняючи позовні вимоги в частині перерахунку пенсії, суд виходив з того, що ОСОБА_1 на день звільнення одержував премію в розмірі 33,3%, яка є одним з видів додаткового грошового забезпечення, мав право на її зарахування при призначенні пенсії, а тому відмова відповідача зробити перерахунок пенсії до 1 січня 2005 року - є неправомірною.

Колегія суддів з висновком суду погоджується, оскільки він відповідає вимогам закону і ґрунтується на зібраних доказах.

Відповідно до ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», яка була чинною на 17.08.1995р. ( на день звільнення позивача ), пенсії особам, які мають на неї право за цим Законом, обчислюються з урахуванням відповідного окладу за посадою, спеціального звання, процентної надбавки за вислугу років, надбавки за вчене звання й вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби в порядку й розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Сам Закон не встановлює будь-яких обмежень щодо призначення пенсії, а відносить це питання на вирішення Кабміну.

Згідно з п.6 ч.2 постанови Пленуму Верховного Суду України в постанові №4 від 15 квітня 2005 року «Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців ( крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб « вказав, що перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 6.04.1998 року №452 не є вичерпним, оскільки іншими нормативно - правовими актами запроваджені інші щомісячні надбавки, доплати та підвищення, які теж є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення і також мають зараховуватись при нарахуванні пенсій, проте лише тим особам, котрі отримували їх під час проходження служби і були звільнені з неї вже після їх запровадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в зв»язку із звільненням з військової служби в запас, з 1.01.1999р. виплачується пенсія від Міністерства оборони України. До складу грошового забезпечення, з якого позивачу нарахована пенсія, зараховано посадовий оклад, оклад за військове звання, відсоткова надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення.

З грошового атестата ОСОБА_1 вбачається, що на день звільнення він одержував ще й премію в розмірі 33,3% грошового забезпечення, яка була запроваджена Указом Президента України від 14.07.1995 року №615/95 «Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України», але при призначенні йому пенсії не взята до уваги.

Суд 1 інстанції підставно вважає, що вказана щомісячна надбавка відноситься до додаткових видів грошового забезпечення і повинна бути врахована при нарахуванні пенсії позивачу, поскільки він її отримував під час проходження служби аж до звільнення.

з

Безпідставними є твердження апелянта щодо застосування норми Закону, який введений в дію після звільнення зі служби і не мають зворотної дії, оскільки не відповідають дійсності обставинам справи і є голослівними.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10. 2000 року, -компенсація громадянам втрати частини доходів у зв»язку із порушенням строків їх виплати здійснюється у разі затримки виплати нарахованих громадянам доходів.

Як встановлено в суді, що спірна частина пенсії позивачу нарахована взагалі не була. А тому рішення суду в цій частині є вірним.

Постанова суду відповідає вимогам як матеріального, так і процесуального законодавства. Підстав для його скасування, з мотивів, викладених в апеляції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 198,200,206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного військового комісаріату - відхилити.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду від 27.04.2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її проголошення.