№ 2-827/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 лютого 2008 року  м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді      Мазурик О.Ф.

при секретарі  Жигун Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи КП «ЖЕК № 103», ВГІРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в місті Києві, про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

13.12.2006 року позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона є власником особистого рахунку однокімнатної квартири АДРЕСА_1. В 1989 році дала згоду брату, відповідачу по справі, на прописку в квартиру, який став проживати періодично в квартирі з 1994 року. 09 вересня 2004 року, згідно з Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва, відповідача примусово вселили в квартиру, однак в квартирі він не проживає, не несе витрат по утриманню житла, за комунальні послуги не сплачує.

В судовому засіданні позивачка повністю підтримала позовні вимоги, та пояснила, що вона в квартирі мешкає з 1963 року, є власником особового рахунку, відповідач не проживає в квартирі з 2002 року. Аналогічний позов вже розглядався судом. Незважаючи на те, що проживання з відповідачем в однокімнатній квартирі є неможливим, 09.09.2004 року ОСОБА_2, на підставі рішення Голосіївського районного суду був вселений в квартиру. В той же день між ними відбулася сварка, під час якої ОСОБА_2 наніс їй тілесні ушкодження, в зв'язку з чим вона, на наступний день після вселення відповідача в квартиру, змінила замки, ключі відповідачу не давала. На час розгляду справи в суді в спірній квартирі замінені двері, ключі від якої відповідачу також не давала. Вважає, що відповідач не проживає в квартирі понад шість місяців без поважних причин і просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

Відповідач позов не визнав, та пояснив суду, що в спірну квартиру заселився в 1989 році як член сім'ї. Позивачка по справі, його рідна сестра, постійно перешкоджає йому користуватися житловим приміщенням. В вересні 2004 року, на підставі рішення Голосіївського районного суду, у примусовому порядку вселений в квартиру. 09.09.2004 року, в день вселення, його затримано працівниками міліції, в зв'язку з нанесенням ОСОБА_1, під час захисту, тілесних ушкоджень. Поки він знаходився в міліції, відповідачка зі своїм сином змінила замки на вхідних дверях в квартирі, а в подальшому замінили і вхідні двері. Відповідачка ключі від квартири йому не дає, він вимушений знімати житло. Просить в задоволені позову відмовити, тому що він не проживає в квартирі понад шість місяців в зв'язку з тим, що позивачка чинить йому перешкоди.

Суд належним чином повідомив третіх осіб КП «ЖЕК-№103», ВГІРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в місті Києві про час та місце розгляду справу, але від них не надійшло згоди на участь в справі, в зв'язку з чим на підставі ст. 36 ЦПК України суд вважає можливим справу розглядати без їх участі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка та дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 04.02.1989 року ОСОБА_1 видано (обмінний) ордер № 1146 на житлове приміщення - однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1. Разом з ОСОБА_1 до ордеру включено батька - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_4, та брата - ОСОБА_2 (а. с. 26).

Згідно з довідкою форми № 3, наданою КП «ЖЕО № 103», в квартирі зареєстровані ОСОБА_1 - власник особового рахунку, ОСОБА_2 - брат (а.с. 6).

Відповідач поселився в спірну квартиру, як брат наймача, згідно ордеру, а тому відповідно до вимог ст. 64 ЖК України набув право користування зазначеним жилим приміщенням.

Згідно акта державного виконавця від 09.09.2004 року, при виході за адресою АДРЕСА_1 було проведено примусове вселення ОСОБА_2, речі, які належать ОСОБА_2 перенесені в кімнату (а.с. 12).

Судом встановлено, та визнається сторонами, що з 09.09.2004 року ОСОБА_2, відповідач по справі, в квартирі АДРЕСА_1 не проживає. Цей факт підтверджено наявними у справі доказами (актами про відсутність ОСОБА_2 а.с. 6-10, 24, 25, 34-36, 49-51), показами свідка ОСОБА_5

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно зі ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 р. "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Згідно пояснень ОСОБА_2 він неодноразово звертався до різних установ з приводу неправомірної поведінки позивачки, яка перешкоджає йому користуватися квартирою, на підтвердження своїх доводів надав суду копію рішення колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 10.06.2004 року (а.с. 61).

Крім того, факт неправомірної поведінки ОСОБА_1 знайшов підтвердження в листі директора КП «ЖЕО-103» за № 38 від 25.01.2006 року, де зазначено, що ОСОБА_1 добровільно не надає ОСОБА_2 доступу до АДРЕСА_1, для чого часто міняє замки на вхідних дверях (а.с. 60).

Відповідач - ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 57), інвалід IIIгрупи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 58), ветеран праці, за адресою реєстрації перебуває на обліку у відділенні соціальної допомоги територіального центру соціальної допомоги і захисту одиноких пенсіонерів, інвалідів та малозабезпечених мешканців Голосіївського району м. Києва (а.с. 81).

Згідно довідки відділу обліку та розподілу житлової площі ОСОБА_2 з 1994 року перебуває на квартирному обліку в Голосіївській районній у місті Києві державній адміністрації ( а.с 86).

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачка, в судовому засіданні не навела жодних доказів в обґрунтування позовних вимог, не надала суду докази, що відповідач не проживає в спірній квартирі без поважних причин. Навпаки стверджувала, що квартира її, відповідач проживав в квартирі тому, що вона дала на це згоду, а могла і не давати. Крім того підтвердила, що двері та замки в квартирі змінила, а ключі відповідачу не давала. А тому суд критично ставиться до листа директора КП «ЖЕО-103» від 14.11.2007 року, про те, що в період часу з 2006-2007 року, ОСОБА_2 не звертався до КП «ЖЕО-103» з приводу неможливості проживання у АДРЕСА_1.

Згідно з ч.3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Таким чином після всебічного вивчення обставин справи, дослідження доказів, які є об'єктивними, послідовними, та логічно поєднуються один з одним, суд приходить до висновку, що відповідач не проживає в спірному житловому приміщенні понад шість місяців внаслідок неправомірної поведінки позивача, а тому позовні вимоги позивача не ґрунтуються на законі і дають суду всі підстави для відмови в задоволенні позову.

На підставі п. 6 ч. 1 ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 р. "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", ст. ст. 64, 71, 72 ЖК України, керуючись ст.ст.3, 11, 57, 60, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.