Судове рішення #29844
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

"1" червня 2006 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Козака І.О.

Суддів - Демковича Ю.Й., Стефлюк О.Д.

при секретарі - Загайко Л.І.

з участю представника апелянта Станька Б.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Тернополі адміністративну справу за апеляційною скаргою Тернопільського обласного військового комісаріату на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 6 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного військового комісаріату про перерахунок розміру пенсії, -

встановила:

В квітні 2006 року ОСОБА_1 пред»явив позов до Тернопільського обласного військового комісаріату про перерахунок розміру пенсії. Посилався на те, що 9 червня 1997 року був звільнений зі служби в Збройних силах України. На день звільнення йому виплачувалась премія в розмірі 33,3% грошового забезпечення на підставі Указу Президента України від 14 липня 1995 року, проте, при призначенні йому пенсії вказана премія врахована не була, у зв»язку з чим її розмір був занижений. Добровільно зробити перерахунок належної позивачу пенсії, виплатити недоотриману з 9 червня 1997 року суму пенсії та компенсацію за порушення строків виплати недонарахованих коштів - відповідач відмовився.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 6 травня 2006 року позов задоволено частково. Зобов»язано Тернопільський обласний військовий комісаріат зарахувати премію в розмірі 33,3% в грошове забезпечення, з якого нараховується пенсія ОСОБА_1, провести перерахунок розміру пенсії та виплатити донараховану суму пенсії за період з червня 1977 по 1 січня 2005 року. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Тернопільський обласний військовий комісаріат просить постанову скасувати і ухвалити нову, якою в позові ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника апелянта Юрдиги Р.Г., який підтримує доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу позивача ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги в частині перерахунку пенсії, суд виходив з

того, що   ОСОБА_1 на день звільнення одержував премію в розмірі 33,3%, яка є

Справа № 22ас-209                                                      Головуючий у 1 інстанції - Галіян Л.Є.

Категорія - в/службовці                                                                 Доповідач - Стефлюк О.Д.

 

2 одним   з   видів   додаткового   грошового забезпечення, мав право на її зарахування при призначенні пенсії, а тому відмова відповідача зробити перерахунок пенсії до 1 січня 2005 року - є неправомірною.

З таким висновком слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону і грунтується на матеріалах справи.

Відповідно до ч.З ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», яка була чинною станом на 9 червня 1997 року (день звільнення зі служби позивача ОСОБА_1), пенсії особам, які мають на неї право за цим Законом, обчислюються з урахуванням відповідного окладу за посадою, спеціального звання, процентної надбавки за вислугу років, надбавки за вчене звання й вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби в порядку й розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Сам Закон не встановлює будь-яких обмежень щодо призначення пенсії, а відносить це питання на вирішення Кабміну.

Пленум Верховного Суду України в постанові №4 від 15 квітня 2005 року «Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб «вказав, що перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року №452 не є вичерпним, оскільки іншими нормативно- правовими актами запроваджені інші щомісячні надбавки, доплати та підвищення, які теж є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення і також мають зараховуватися при нарахуванні пенсій, проте лише тим особам, котрі отримували їх під час проходження служби і були звільнені з неї вже після їх запровадження.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 у зв»язку зі звільненням з військової служби в запас, з 9 червня 1997 року виплачується пенсія від Міністерства оборони України. До складу грошового забезпечення, з якого позивачу нарахована пенсія, зараховано посадовий оклад, оклад за військове звання, відсоткова надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення.

З розрахункової книжки ОСОБА_1 вбачається, що на день звільнення він одержував ще і премію в розмірі 33,3% грошового забезпечення, яка була запроваджена Указом Президента України від 14 липня 1995 року №615/95 «Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України», але при призначенні йому пенсії до уваги не взята.

Виходячи з наведеного, суд обґрунтовано вважав, що вказана щомісячна надбавка відноситься до додаткових видів грошового забезпечення і повинна прийматись в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримували її під час проходження служби й звільнені після її запровадження. До таких осіб і відноситься позивач ОСОБА_1, який одержував премію з дня її запровадження до дня звільнення, 9 червня 1997 року.

 

з

Доводи апелянта, що суд безпідставно застосував норми Закону, введені в дію після звільнення зі служби позивача ОСОБА_1 і не мають зворотної сили, на увагу не заслуговують, оскільки не відповідають дійсності і є голослівними.

Відповідає вимогам Закону і висновок суду щодо безпідставності позову в частині стягнення компенсації у зв»язку з порушенням строків виплати заборгованої позивачу частини пенсії, оскільки відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року, така компенсація здійснюється у разі затримки виплати нарахованих доходів. Позивачу ж спірна частина пенсії нарахована не була.

Постанову ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 198,200,206 КАС України, колегія судців

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 6 травня 2006 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги

безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її

проголошення.              

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація