АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

Справа № 11-кп/796/105/13 р. Головуючий у 1 інстанції Марцинкевич В.А.

Категорія ст. 186, ч.2 КК Доповідач Журавель О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року місто Київ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого судді Журавля О.О.

Суддів Маліновського О.А., Тютюн Т.М.,

При секретареві Вендоліній А.М.

За участю прокурора Карпука Ю.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в розташуванні суду матеріали кримінального провадження №12012110040000232 відносно ОСОБА_1, за апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 10 січня 2013 року, яким

ОСОБА_1, народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 року у місті Києві, громадянин України, українець, із середньоюосвітою, не працює, не одружений, , мешкає у АДРЕСА_1, судимості не має в силу ст. 89 КК України,

засуджений за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на три роки та звільнений від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком на два роки, -

За вироком, на ОСОБА_1 покладено обов'язки не відлучатися з міста Києва без дозволу суду та повідомляти суд про зміну місця проживання.

Розглянувши справу, судова колегія, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 засуджений за таємне викрадення чужого майна, яке, за вироком, він вчинив 27 грудня 2012 року зі сходового майданчика на восьмому поверсі третього під'їзду будинку АДРЕСА_2 у місті Києві, таємно викравши велосипед ОСОБА_2, вартістю 1560 гривень.

В апеляційній скарзі заступник прокурора міста Києва не ставить під сумнів правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, юридичної кваліфікації вчиненого засудженим за ч.3 ст. 185 КК України та визначеній судом міри покарання.

Водночас, зауважуючи, що, звільнивши ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, суд поклав на нього обов'язки, не передбачені ст. 76 КПК України, прокурор просить в цій частині вирок суду змінити, виключити з нього вказівку на покладені цим судом на ОСОБА_1 обов'язки не відлучатися з міста Києва без дозволу суду та повідомляти суд про зміну місця проживання та покласти на нього обов'язки, передбачені п. п. 2 та 3 ст. 76 КК України, а саме не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора на підтримку апеляційної скарги, провівши судові дебати, перевіривши та обговоривши доводи сторін, судова колегія визнає наступне.

Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 за описаних у вироку обставин злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, а також висновки щодо виду та міри належного йому покарання і можливості звільнення від його відбування з випробуванням ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, ніким не піддаються сумнівам в апеляційному засіданні, а тому ці висновки, розглядаючи справу в межах апеляційних вимог, судова колегія не досліджує та не оцінює.

Що ж стосується доводів прокурора, то вони підлягають задоволенню, оскільки, відповідно до ст. 75 КК України, суд може, у визначених випадках, прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, а ч.2 цієї правової норми застерігає, що у таких випадках суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Перелік обов'язків, які суд може покласти на засудженого у випадку звільнення його від відбування покарання з випробуванням, визначено в ч.1 ст. 76 КК України. Цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню він не підлягає.

Відтак, поклавши на ОСОБА_1 обов'язки, не передбачені в ч.1 ст. 76 КК України, суд вийшов за межі своїх повноважень, і тому апеляція прокурора підлягає задоволенню, а вирок - відповідній зміні.

Після надходження апеляційної скарги прокурора, але до направлення справи до апеляційного суду, суд першої інстанції виніс ухвалу, якою виключив з резолютивної частини вироку щодо ОСОБА_1, кваліфікувавши як описку, текст : «Покласти на ОСОБА_1 обов'язки: не відлучатися з міста Києва без дозволу суду та повідомляти суд про зміну місця проживання».

Цю ухвалу судова колегія, за відсутністю апеляційного приводу, досліджувати та оцінювати не вправі.

Однак, виходячи з того, що ст. 75 КК України не встановлює винятків щодо покладення обов'язків на засуджених , звільнених від відбування покарання, такі обов'язки, хоча й не передбачені ст. 76 КК України, суд першої інстанції дійсно поклав на ОСОБА_1, судова колегія визнає, що у цьому конкретному випадку належить покласти на засудженого такі обов'язки в порядку внесення змін у вирок, а не його скасування та винесення нового вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408 КПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 10 січня 2013 року відносно ОСОБА_1 змінити.

Покласти на ОСОБА_1 обов'язки, передбачені п. п. 2 та 3 ст. ?: КК України, тобто не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.

В решті вирок залишити без змін.

Судді:

[1]