УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2838\2006р.                                                        Головуючий в 1-й інстанції-

Швець В.М. Суддя - доповідач - Доценко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ                   УКРАЇНИ

07  червня  2006  року     Колегія  суддів  судової  палати  в  цивільних  справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

· головуючого - судді - Доценко Л.І.,

· суддів - Мартинової К.П., Парапана В.Ф.

· при секретарі - Мазун І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 січня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

11.07.2005р. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та неповнолітній ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, а саме квартирою АДРЕСА_1.

В обгрунтування своїх вимог позивачі зазначали, що вони є власниками вказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1. Відповідач ОСОБА_1 був тимчасово вселений в цю квартиру і без згоди позивачів вселив туди ОСОБА_2. Відповідачі перешкоджають позивачам розпоряджатися вищевказаною квартирою і тому позивачі просили їх виселити з спірної квартири.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов не визнали і разом з ОСОБА_3 подали до суду зустрічний позов, в якому просили визнати угоду купівлі-продажу квартири дійсною та визнати право власності на квартиру за ОСОБА_1. В судовому засіданні відповідачі змінили свої вимоги і просили визнати право власності за ОСОБА_3, вказавши, що ОСОБА_3 передала ОСОБА_5 та ОСОБА_4  4200 доларів США в рахунок придбання спірної квартири згідно усної домовленості в період з 1997р. по 2000р. за умовою, що в квартирі буде проживати ОСОБА_1.

Позивачі по першому позову зустрічний позов не визнали.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 січня 2006 року задоволений позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. Суд вирішив зобов"язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11.01.2006р. скасувати та направити справу на новий розгляд, тому що вважають, що суд неповно з"ясував всі обставини справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю- доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з того, що згідно до свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 власниками цієї квартири є ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Згідно ст. 41 Конституції України, ст.4 Закону України " Про власність" власник за своїм розсудом володіє, користується та розпоряджається майном, що належить йому. Відповідно до ст.48 Закону України " Про власність" та ст.368 ЦК України власник має право вимагати усунення любих перешкод в користуванні власністю. Оскільки ОСОБА_1, ОСОБА_2 проживають в спірній квартирі без згоди власників цієї квартири, порушують їх конституційне право власності, суд зобов;язав ОСОБА_1, ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні квартирою власникам та виселив ОСОБА_1, ОСОБА_2 із спірної квартири.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що згідно до ст. 10 ч.З ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 не надали суду жодного доказу того,

що між сторонами була укладена угода щодо продажу квартири АДРЕСА_1, тому жодних підстав, передбачених законом, для визнання договору купівлі- продажу дійсним в судовому засіданні не встановлено.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 була домовленість про укладання угоди купівлі- продажу спірної квартири і ця угода відповідає вимогам ст.219,ст.220,ст.620 ЦК України не можуть бути прийняті до уваги, тому що вони є не обгрунтованими.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.307 ч.1п.1, ст.308,ст.315, ст.319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 січня 2006року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: підпис

Копія вірна Суддя :

Судді: Копія вірна