УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/676/13Головуючий суду першої інстанції:Григор`євська І.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.

"14" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіПриходченко А.П.,

СуддівАвраміді Т.С., Самойлової О.В.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за клопотанням ОСОБА_6 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу судді Керченського міського суду АР Крим від 10 квітня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ОСОБА_6 подала клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, посилаючись на те, що рішенням мирового судді судової ділянки № 372 Таганського району м. Москви від 24.12.2012 року з ОСОБА_7 на її користь стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 4191,00 рублів, що відповідає 1/2 частці прожиткового мінімуму для дитини у м. Москві, починаючи з 15.10.2012 року і до повноліття дитини. Відповідач добровільно рішення суду не виконує, тому вона вимушена звернутись з відповідним клопотанням.

Ухвалою судді Керченського міського суду АР Крим від 10.04.2013 року залишено без розгляду клопотання ОСОБА_9 про надання дозволу на примусове виконання вказаного рішення на підставі ст.ст. 390, 394 ЦПК України.

В апеляційній скарзі, поданій адвокатом ОСОБА_10, заявниця просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою надати дозвіл на примусове виконання рішення іноземного суду, посилаючись на те, що суд прийшов до помилкового висновку стосовно того, що нею не були надані усі необхідні документи, оскільки рішення судової ділянки № 372 Таганського району м. Москви від 24 грудня 2012 року набрало законної сили і в самому тексті рішення зазначено, що відповідач не тільки був повідомлений про час та місце розгляду справи, а й надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності. Таким чином, вважає, що документом, який підтверджує належне повідомлення відповідача про час розгляду справи є саме рішення суду. На думку апелянта суд неправильно застосував пункт 4 ч. 3 ст. 394 ЦПК України, оскільки зазначене рішення раніше не виконувалось. Вважає, що суд повинен був відповідно до Закону України від 11.01.2013 року, яким була ратифікована Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання від 23.11.2007 року прийняти заяву та розглянути питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на підставі представленого рішення.

Перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням мирового судді судової ділянки № 373 Таганського району м. Москви, в.о. мирового судді ділянки № 372 Таганського району м. Москви від 24.12.2012 року стягнуто з ОСОБА_7 аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно у твердій грошовій сумі у розмірі 4191,00 рублів, що відповідає 1/2 частці величини прожиткового мінімуму у м. Москві для дітей, починаючи з 15.10.2012 року і до повноліття дитини (а.с.3,4).

Завірену копію цього рішення з відміткою про набрання ним законної сили з 25.01.2013 року було приєднано до клопотанням ОСОБА_6 про надання дозволу на примусове виконання рішення (а.с.1,2).

Залишаючи без розгляду клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, суддя першої інстанції виходила з того, що в порушення ч.3 п.3 ст.394 ЦПК України не наданий документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи та в порушення ч.3 п.4 ст.394 ЦПК України не наданий документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше).

Відповідно до ч.4 ст. 395 ЦПК України розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні. Частиною 5 цієї статті визначено, що неявка без поважних причин у судове засідання будь-якої із сторін або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою з сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала від 10.04.2013 року постановлена одноособово суддею не в судовому засіданні, сторони та представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_10, яка подавала до суду клопотання, в судове засідання не викликалися, що і стало причиною неповного з'ясування обставин щодо належного чи неналежного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи (а.с.8).

Враховуючи те, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням встановленого для вирішення цього питання порядку, вона підлягає скасуванню на підставі вимог п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 303, 304, 312, 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу судді Керченського міського суду АР Крим від 10 квітня 2013 року скасувати, передати питання на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому руху справи.

Судді:

Приходченко А.П. Авраміді Т.С. Самойлова О.В.