АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/793/1385/13Головуючий по 1 інстанції
Категорія : скарга на ухвалу Іванов А.А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Магда Л. Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоМагди Л.Ф.
суддівТрюхана Г.М., Сіренка Ю.В.
при секретаріПосипайко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 березня 2013 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, треті особи: приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, про розірвання договору довічного утримання, вивчивши матеріали справи,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_7 19 березня 2012 р. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8, треті особи: приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, про розірвання договору довічного утримання.
Одночасно позивачка звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила заборонити вчиняти будь-які дії відповідачу та іншим стороннім особам стосовно квартири АДРЕСА_1 та заборонити вчиняти дії направлені на обмеження її права користування квартирою до вирішення справи по суті. Вказувала, що відповідач забрав у неї правовстановлюючі документи на квартиру, яка є предметом договору довічного утримання, а сторонні особи звертаються з вимогами, що дана квартира належить їм.
Тому просила суд заборонити вчиняти будь-які дії відповідачу та іншим стороннім особам стосовно квартири АДРЕСА_1 та заборонити вчиняти дії направлені на обмеження її права користування квартирою до вирішення справи по суті.
Вказана питання неодноразово розглядалося судовими інстанціями.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 березня 2013 р. заборонено ОСОБА_8 та іншим особам вчиняти будь-які дії стосовно квартири АДРЕСА_1 та вчиняти дії направлені на обмеження права користування ОСОБА_7 даною квартирою до вирішення справи по суті.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить про її скасування та постановлення нової ухвали по справі, якою скасувати заходи забезпечення позову, посилаючись на те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а ухвала суду повинна бути скасована і справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно із ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Судом при постановленні ухвали від 11 березня 2013 р. про заборону вчиняти будь-які дії відповідачу та іншим особам стосовно квартири АДРЕСА_1 та заборону вчиняти дії направлені на обмеження її права користування квартирою до вирішення справи по суті, зазначені вимоги Закону та роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України в повному об'ємі не були виконані.
Суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, не переконався в тому, що між сторонами у справі, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_8, дійсно виник спір з приводу права власності на квартиру АДРЕСА_1, зважаючи на те, що в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_8 від 13 квітня 2012 р. з якої вбачається, що він не заперечує проти позову своєї матері ОСОБА_7
Крім того, судом при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти будь-які дії стосовно квартири АДРЕСА_1 не були враховані, і в ухвалі не зазначено з яких підстав, судові рішення, що набрали законної сили, копії яких містяться в матеріалах справи, з приводу права власності та права користування цією квартирою, з яких, зокрема, вбачається, що ОСОБА_8 в даний час не має права власності на спірну квартиру, а ОСОБА_7 виселена з неї без надання іншого жилого приміщення.
Суд в ухвалі зазначає, що заборона на вчинення будь-яких дій накладається з метою запобігання передачі цієї квартири третім особам. При цьому суд не врахував, та не зазначив в ухвалі з яких підстав, ту обставину, що дана квартира вже передана у власність та користування третіх осіб у справі ОСОБА_6 (власник квартири) і ОСОБА_10 (зареєстрований у квартирі).
Накладаючи заборону на вчинення будь-яких дій стосовно квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_8 та іншим особам, суд не вказав ні в мотивувальній ні в резолютивній частинах ухвали яких інших осіб він має на увазі.
Суд також не мотивував свою ухвалу в частині заборони вчиняти дії ОСОБА_8 та іншим особам, направлені на обмеження права ОСОБА_7 на користування квартирою, не проаналізував чи така заборона не буде суперечити рішенню Уманського міськрайонного суду від 16 вересня 2010 р., що набрало чинності 12 січня 2012 р., про виселення ОСОБА_7 із вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 210 ЦПК України ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Між тим, в ухвалі суду першої інстанції, як зазначалося вище, фактично відсутня її мотивувальна частина.
Згідно з вимогами ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Отже, апеляційна скарга в частині вимоги про винесення апеляційним судом нової ухвали по суті заяви про забезпечення позову не підлягає до задоволення з тих підстав, що судом при вирішенні питання про забезпечення позову був порушений порядок, встановлений для його вирішення, тому колегія суддів позбавлена можливості вирішити це питання шляхом постановлення нової ухвали.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду не може залишатися без змін, підлягає до скасування, а справа повинна бути передана для вирішення питання про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково, ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 березня 2013 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, треті особи: приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, про розірвання договору довічного утримання скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий :
Судді :