РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 104/3240/12Головуючий суду першої інстанції:Лущеко Л.Г.

№ провадження: 22-ц/190/2399/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Летягіна О. В.

"13" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Летягіної О.В.

Суддів:Адаменко О.Г., Павловської І.Г.

При секретарі:Востріковій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа: Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9 на рішення Білогірського районного суду АР Крим від 29 січня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі просять суд стягнути з відповідача на їх користь у відшкодування матеріальної шкоди суму 7081,32 грн., та у відшкодування моральної шкоди суму 14000 грн., а також судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивують тим, що ОСОБА_6 на праві власності належить автомобіль Кia Ceed, державний номер НОМЕР_1, придбаний в період шлюбу з ОСОБА_7.

25 серпня 2012 року у м. Білогірську водій ОСОБА_8, керуючи автомобілем Skoda Oktavia, державний номер НОМЕР_2, здійснив зіткнення з автомобілем Кia Ceed , державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7

Постановою Білогірського районного суду АР Крим від 11.09.2012 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_8 був притягнутий до адміністративної відповідальності і на нього було накладене адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права управління транспортними засобами строком на шість місяців.

ОСОБА_8 04.01.2012 року уклав з НАСК «Оранта» договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до листа НАСК «Оранта» від 14.11.2012 року, позивачам буде відшкодовано тільки 17658,68 грн. матеріального збитку. А в результаті ремонтно-відновлювальних робіт, позивачами витрачено на ремонт автомобіля 24740 грн. Тобто, різниця між реально понесеними позивачами витратами на ремонт автомобіля і тією сумою, яка підлягає виплаті НАСК «Оранта», складає 7081,32 грн.

Вважають, що дану суму, зобов'язаний відшкодувати відповідач.

У автомобілі позивачів в якості пасажирів знаходилися їх близькі родичі, які були налякані ДТП. В результаті ДТП, автомобіль позивачів тривалий час знаходився в ремонті, вони були позбавлені можливості їм користуватися.

Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 29 січня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у відшкодування матеріальної шкоди 7081, 32 грн., у відшкодування моральної шкоди 5000 грн., та судові витрати.

В решті вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та у задоволенні позову відмовити.

Зокрема, посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, та зобов'язання по відшкодуванню шкоди понесеної в результаті страхового випадку, законом покладається на страхову компанію.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є такою що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи суму у відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Стягуючи з відповідача солідарно на користь позивачів суму 5000 гривень у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що їм заподіяна моральна шкода у вигляді моральних страждань від скоєння відповідачем ДТП.

З такими висновками суду не може погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають вимогам закону.

Судом першої інстанції було встановлено, що 25 серпня 2012 року о 17-00 годині у м. Білогірську на вул. Шевченка біля будинку № 22-а, водій ОСОБА_8, керуючи автомобілем Skoda Oktavia, державний номер НОМЕР_2, при виконанні маневру "обгін на перехресті", здійснив зіткнення з автомобілем Кia Ceed , державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, яка здійснювала поворот наліво, що привело до ДТП із спричиненням матеріального збитку, чим допустив порушення п.п. 1.3, 1.5, 14.6 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року.

Постановою Білогірського районного суду АР Крим від 11.09.2012 року водій ОСОБА_8 притягнутий до адміністративної відповідальності за скоєнні даної ДТП за статтею 124 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права управління транспортними засобами строком на шість місяців (а.с. 14). Постановою Апеляційного суду АР Крим від 11.10.2012 року, апеляційна скарга ОСОБА_8 залишена без задоволення, постанова Білогірського районного суду АР Крим від 11.09.2012 року залишена без змін.

З матеріалів справи слідує, що 04 січня 2012 року ОСОБА_8 уклав з НАСК «Оранта» поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/0759630, яким забезпечений транспортний засіб автомобіль Skoda Oktavia, державний номер НОМЕР_2.

Зі змісту поліса вбачається, що страхова сума відповідальності на одного потерпілого при заподіянні шкоди майну потерпілого складає суму 50 000 гривень. Розмір франшизи - нуль (а.с. 75).

З листа НАСК «Оранта» № 09-02-09/27478 від 14.11.2012 року вбачається, що відносно виплати страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу Кia Ceed, державний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП 25.08.2012 року за участю забезпеченого транспортного засобу Skoda Oktavia, державний номер НОМЕР_2 вони пояснюють наступне. Дане ДТП зареєстрована в страхової компанії як страховий випадок. Згідно автотоварознавчого дослідження № АК2532ВА-31.08/,1 складеного спеціалістами ТОВ «Гарант-АСІСТАНС», від 31.08.2012 року матеріальний збиток завданий транспортному засобу Кia Ceed, державний номер НОМЕР_1, в результаті пошкодження при ДТП склав 17658,68 грн. Дану суму вони зобов'язуються сплатити найближчим часом потерпілим ОСОБА_6. Проте, вартість ремонтне - відновлюваних робіт, яка була фактично понесена потерпілими вони можуть відшкодувати тільки у разі документального підтвердження відновлення транспортного засобу на спеціалізованому для даної моделі дорожньо-транспортного засобу підприємстві (а.с. 16).

З матеріалів справи вбачається, що в результаті ремонтно-відновлювальних робіт позивачами витрачено на ремонт автомобіля 24740,00 грн., що підтверджується копією акту виконаних робіт № Не-0000277 від 01.10.2012 року та копією квитанції (а.с. 21, 22).

Тобто, різниця між реально понесеними позивачами витратами на ремонт автомобіля і тією сумою, яка підлягає виплаті НАСК "Оранта" складає 7081 грн. 32 коп., що підтверджується розрахунком, наданим позивачами (а.с. 49).

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-V1 страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п.9.1, 9.2 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000 гривень на одного потерпілого.

Пунктом 22.1 статті 22 цього ж закону передбачається, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров'ю майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України передбачається, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пленумом Вищого Спеціалізованого Суду України п.16 Постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснюється, що оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-V1 обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком в межах передбаченого договором страхового відшкодування.

З аналізу зазначених правових норм слідує, що сума матеріальної шкоди завданої майну потерпілого у наслідок дорожньої транспортної пригоди, яка сталася за виною водія забезпеченого страховим полісом транспортного засобу, у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Оскільки сума матеріальної шкоди заявлена позивачами, 24740 гривень 68 коп., не перевищую суму зазначену як ліміт страхової відповідальності - 50 000 гривень, то всі вимоги позивачі повинні пред'являти до страхової компанії, оскільки відповідно страхового полісу страхова компанія зобов'язалася відшкодовувати заподіяну відповідачем шкоду перед третіми особами відповідно до умов договору в межах встановленого полісом ліміту страхової відповідальності.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав задовольняти позовні вимога про стягнення сум у відшкодування матеріальної шкоди та стягувати суму шкоди з відповідача, тому рішення суду в цієї частині скасовує з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Необґрунтованими, колегія суддів вважає і висновки суду відносно стягнення з відповідача солідарно на користь позивачів сум у відшкодування моральної шкоди.

Ч.1 статті 1167 ЦК України передбачається, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч.1 та п.2,3 ч.2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Пленумом Верховного Суду України п.5 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової ) шкоди роз'яснюється, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди(немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини остатнього в її заподіяні.

Проте, суд першої інстанції на ці положення закону не звернув увагу та те з'ясував в чому саме полягала моральна шкода заподіяна кожному з позивачів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є власником автомобілю, однак під час ДТП в ній не знаходився і про саму дорожньо - транспортну пригоду дізнався пізніше. Свої вимоги про відшкодування моральної шкоди зв'язує з пошкодженням його автомобілю та неможливістю, у зв'язку з ремонтом нею користуватися.

ОСОБА_7, яка знаходилася за кермом автомобіля під час ДТП, заподіяння їй моральної шкоди пов'язує з душевними стражданнями, які вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, які знаходилися під час ДТП в автомобілі, дочки ОСОБА_10, яка знаходилася на 7 місяці вагітності та малолітнеї онуки позивачів.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає рішення суду в частини стягнення з відповідача на користь позивачів солідарно 5000 гривень таким, що підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про частково задоволенні позовних вимог та про стягнення з відповідача на користь власника автомобіля ОСОБА_6 1000 гривень та на користь водія автомобіля та особи, яка знаходилася під час ДТП в автомобілі разом з близькими родичами та зазнала душевні страждання через хвилювання за своє та їх здоров'я - 2000 гривень.

При цьому, колегія суддів не приймає як підставу для відшкодування моральної шкоди позивачам її заподіяння душевними стражданнями, які зазнала повнолітня дочка позивачів ОСОБА_10, оскільки з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди сама ОСОБА_10 не зверталася і повноважень пред'являти її інтереси в суді позивачам не надала.

Відповідності до положень ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави 114 грн.70 коп. та з позивачів, у зв'язку з відмовою у позові про відшкодування матеріальної шкоди, на користь відповідача підтверджені документально судові витрати по 57 грн.35 коп. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Рішення Білогірського районного суду АР Крим від 29 січня 2013 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення.

ОСОБА_7, ОСОБА_6 в позові до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Позов ОСОБА_7, ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди 1000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 у відшкодування моральної шкоди 2000 гривень.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 судові витрати у дохід держави 114 гривень 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 судові витрати по 57 гривень 35 коп. з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді