2

Справа №0911/3358/2012

Провадження 22ц/779/1146/2013

Категорія 42

Головуючий у 1 інстанції Безбородько В.А.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.,

суддів Мелінишин Г.П., Бойчука І.В.

секретаря Драганчук У.М.

з участю: представника апелянта ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3 та її представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про виселення без надання іншого житлового приміщення, з апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Надвірнянського районного суду від 29 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року з позовом в суд звернулася ОСОБА_3, і після уточнення позовних вимог просила виселити ОСОБА_6 з власного житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1Заявлені вимоги обґрунтувала тим, що рішенням Надвірнянського районного суду від 23 грудня 2011 року її в порядку спадкування визнано власником житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 Право власності нею зареєстровано в ОКП «Івано-Франківському бюро ОБТІ» 17 лютого 2012 року. Відповідач зареєстрований в її домоволодінні, проте не проживає тут вже більше року, що підтверджується актами депутатів сільської ради.

Як власник не може користуватися та розпоряджатися належним їй майном, попередила відповідача про необхідність виселення через нотаріуса, тому просить його виселити.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 29 березня 2013 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_6 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

На дане рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що рішення є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Необґрунтовано залишено без задоволення його клопотання про допит свідків, неправильна оцінка доказів по справі призвела до поверхового та необ'єктивного розгляду.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка вимоги скарги підтримала, позивача та її представників, які вимоги скарги не визнали, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 як власник будинку має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права власності шляхом виселення відповідача з будинку без наданні іншого житла.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позивач відповідно до вимог ст. 16 ЦК обрала спосіб захисту який передбачений законодавством.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права власності та розпорядження майном.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, згідно рішення суду від 23 грудня 2011 року Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області є власником спадкового будинку АДРЕСА_1 після смерті матері. Визнане за позивачкою право власності на житловий будинок зареєстровано 17.02. 2012 року на номером 14624865.

З довідки про склад сім'ї вбачається, що ОСОБА_6 зареєстрований в будинку АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 168 ЖК УРСР, договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім'ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці.

Таке ж положення передбачене ч. 3 ст. 825 ЦК України, за яким договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї. Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці.

Заява ОСОБА_3 з вимогою про висенення ОСОБА_6 із житлового будинку АДРЕСА_1 отримана ОСОБА_7 15 вересня 2012 року, що нотаріально підтверджено, а отже процедуру попередження наймача про наступне виселення із займаного жилого приміщення позивачем дотримано.

Під час розгляду справи апеляційним судом позивачка підтвердила, що будинок відповідачем закритий на ключ, а виселення необхідно для використання будинку для проживання.

Представник апелянта погоджується на проживання позивачки в будинку, однак син не звільняє приміщення у зв'язку з неможливістю на даний час зареєструватись в іншому місці.

Суд першої інстанції на підставі ст. 391 ЦК України дійшов вірного висновку про те, що закон не передбачає переходу прав і обов'язків в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника.

При вирішенні позовних вимог судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 29 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді Г.П. Мелінишин            І.В. Бойчук