Справа № 110/1588/13-ц
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" травня 2013 р.
Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим
у складі головуючого судді - Романової Л.В.
при секретарі - Осинській Ю.П.
за участю: представника заявника - ОСОБА_1
представника заінтересованої особи ДПСУ - Шенягіної Т.Ю.
заінтересованої особи - стягувача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красноперекопськ АР Крим заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни, заінтересовані особи - Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна податкова служба України, стягувач - ОСОБА_3, про зміну способу і порядку виконання рішення по справі № 2-10/2002 року,
в с т а н о в и в:
18.01.2013 р. головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України звернувся до суду з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Красноперекопської ОДПІ, Державної податкової служби України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про стягнення коштів, мотивуючи тим, що в провадженні знаходиться дублікат виконавчого листа по цивільній справі № 2-10/2002 року про стягнення з Міністерства фінансів України на користь ОСОБА_3 суми 3532-02 грн. Вказана сума підлягає списанню з розрахункового рахунку Головного управління Державного казначейства України № 32404300101, код банку 300001, код 20055032, ОПЕРУ управління НБУ у м. Києві. 16.05.2011 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 26466775. Боржнику встановлено семиденний строк з моменту отримання копії постанови самостійно виконати рішення суду. 22.12.2011 року відділом, з метою примусового стягнення з боржника грошових коштів на користь стягувача, до Державного казначейства повторно направлено платіжну вимогу. Листом від 07.05.2012 р. та 27.06.2012 року за підписом представника Міністерства фінансів України ОСОБА_7 відділ повідомлено про те, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну податкову службу України» видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Пунктом 2 постанови КМУ від 09.12.1993 року № 1022 «Про формений одяг посадових осіб органів державної податкової служби» встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з виготовленням форменого одягу здійснюється за рахунок асигнувань, передбачених у Держаному бюджеті України на утримання державної податкової служби. Таким чином, головним розпорядником коштів державного бюджету, який забезпечує форменим одягом посадових осіб органів державної податкової служби є Державна податкова служба України. Повідомлено, що у кошторисі Міністерства фінансів України не передбачені видатки на покриття заборгованості згідно зазначеного виконавчого документу. Тому виконання вищевказаного судового рішення має здійснюватися за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених головному розпоряднику коштів державного бюджету, який забезпечує форменим одягом вищезгаданих посадових осіб - Державна податкова служба України, в порядку, установленому постановою КМУ від 03.08.2011 року № 845 «Про затвердження порядку виконань рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ».
Вказані обставини ускладнюють виконання судового рішення, а саме неможливість боржника Міністерства фінансів України виконати рішення суду.
Заявник - головний держвиконавець Державної виконавчої служби України в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений, у заяві просив розглянути справу за його відсутності.
В судовому засіданні представник відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України заяву підтримала, просить задовольнити. Також вважає, що зміна способу та порядку виконання рішення суду відповідає положенням ст.373 ЦПК України, також можливо розглянути заяву незалежно від того, що постановою від 26.02.2013 р. державного виконавця Каращук К.Л. виконавчий лист № 2-10/2002 повернутий без виконання на підставі ст. 47 ч.1 п.9 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачеві ОСОБА_3
Представник заінтересованої особи ДПСУ заперечує проти задоволення заяви, просить відмовити.
Заінтересована особа ОСОБА_3 також заперечує проти задоволення заяви, просить відмовити. Вважає, що не можливо вирішувати поставлене питання оскільки стягувачеві повернутий виконавчий лист без виконання. Крім того, вважає, що зміна способу виконання рішення не дасть позитивного результату, а лише ще більш затягне час його виконання.
Представник Міністерства фінансів України за письмовими поясненнями заяву державного виконавця підтримав, просив розглянути справу за їх відсутності.
Державне казначейство України представника в судове засідання не направило, повідомлені про час, дату та місце розгляду справи належним чином, своєчасно. Письмових пояснень, заперечень до суду не надійшло.
Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали виконавчого провадження (в справі № 110/1461/13-ц), встановив наступні обставини.
Рішення по цивільній справі № 2-10/2002 року про стягнення з Міністерства фінансів України шляхом списання з розрахункового рахунку Головного управління Державного казначейства України на користь ОСОБА_3 суми 3532-02 грн. не виконано.
Виконавчий лист № 2-10/2002 за постановою від 26.02.2013 р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К.Л. повернутий без виконання стягувачеві.
В межах встановленого законом строку після отримання копії вказаної постанови ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державної виконавчої служби, про скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Каращук К.Л. від 26.02.2013 р. На даний час справа № 110/1461/13-ц за скаргою ОСОБА_3 не розглянута та знаходиться в провадженні Красноперекопського міськрайонного суду.
Отже, виконавче провадження № 26466775, що було відкрито 16.05.2011 р., на даний час закінчене на підставі ст. 47 ч.1 п.9 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчи лист повернутий стягувачеві ОСОБА_3
Відповідно до положень ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання рішення, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Посилання заявника на те, що суд може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду після повернення виконавчого листа є безпідставними.
Крім того, відповідно до положень ст. 373 ЦПК під порядком виконання рішення, як роз'яснюється Верховним Судом України в ухвалі від 19.03.2008 р., слід розуміти визначену законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також прав і обов'язків суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Поняття зміни способу виконання рішення випливає зі ст. 16 ЦК, в якій йдеться про можливі способи захисту цивільних прав та інтересів.
По суті заява головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України зведена до заміни боржника у виконавчому провадженні.
Таким чином, притягнення до участі у виконавчому провадженні як боржника Державну податкову службу України (яка була одним з відповідачів у справі) не може бути розцінено як зміна способу та порядку виконання рішення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду.
Керуючись ст. ст. 11, 60, 61, 209-210, 373 ЦПК України, ст. 11 ч.1, 50 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження», суд
У Х В А Л И В :
У задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни, заінтересовані особи - Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна податкова служба України, стягувач - ОСОБА_3, про зміну способу і порядку виконання рішення по справі № 2-10/2002 року відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красноперекопський міськрайонний суд в 5-денний строк з дня проголошення.
Суддя: Л. В. Романова