ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" жовтня 2008 р. Справа № 60/43-08
вх. № 6057/4-60
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Панаріна М.М. - виконуючий обов"язки начальника, на підставі наказу №5 від 15.02.2008 р. відповідача - ОСОБА_1 - особисто, паспорт НОМЕР_1
розглянувши справу за позовом Харківського будівельно-монтажного управління № 4 цивільної авіації, м. Харків
до Суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення 63998,88 грн.
ВСТАНОВИВ:
Харківське будівельно-монтажне управління № 4 цивільної авіації (позивач) звернулося до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідача - Суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості за договором користування спорудою б/н від 09.03.2006 року та договорами про надання послуг по забезпеченню контрольно-перепускного режиму на об"єкти відповідача б/н від 01.10.2006 року та від 29.12.2007 року у сумі 9568,81 грн., збитків - 4201,67 грн., а також неустойки - 50228,40 грн. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що згідно договору користування спорудою б/н від 09.03.2006 року відповідач прийняв у тимчасове володіння одноповерхову будівлю (слюсарно-механічна майстерня літ.Р-1), загальною площею 358,6 кв.м., що розташована за адресою: м.Харків, вул.Нестерова, 2, та згідно п.5.1. та 5.2. договору зобов`язався сплачувати орендну плату у розмірі 2203 грн. за місяць на перед не пізніше 1 числа кожного місяця, але свої зобов"язання щодо своєчасного внесення орендної плати не виконав, у зв"язку з чим виникла заборгованість за період з 09.03.2006 року по 10.04.2006 року в сумі 2368,81 грн., строк дії даного договіру було припинено 10.04.2006 року, однак, відповідач повернув орендовану споруду 31.03.2007 року, у зв"язку з чим позивачу було заподіяно збитки у вигляді упущеної вигоди та нараховано неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення за період з квітня 2006 року по березень 2007 року, крім того, між сторонами 01.10.2006 року та 29.12.2006 року також були укладені договори про надання послуг по забезпеченню контрольно-перепускного режиму на об"єкти відповідача, за якими заборгованість відповідача станом на 31.03.2007 року склала суму 7200 грн.
В судовому засіданні 01.10.2008 р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 06.10.2008 р. о 15:30 год. для надання сторонами додаткових доказів.
06 жовтня 2008 року відповідач через канцелярію господарського суду Харківської області надав документи згідно супровідного листа (вх. № 14901), які долучені судом до матеріалів справи.
Позивач у судовому засіданні наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву, зокрема посилаючись на те, що позивачем не доведено документально позовні вимоги. Крім того, відповідач зазначає, що ним сплачувалася орендна плата за користування приміщенням у 2006 р. та 2007 році, щомісячно складалися акти про фактичне надання позивачем послуг за користування приміщенням та погоджувалася оплата за відповідний період, договором плата за користування приміщенням не була встановлена, договірні відносини щодо користування приміщенням фактично продовжувалися за волевиявленням сторін, що підтверджується підписанням сторонами актів виконаних робіт, здійснення відповідачем оплати за користування приміщенням та укладенням договорів про надання послуг по забезпеченню контрольно-перепускного режиму на об"єкти відповідача. За таких обставин, відповідач вважає, що ним не було завдано позивачу збитки, позивачем не доведено вини відповідача у заподіянні йому збитків, наявність потенційних наймачів (орендарів), відповідних погоджень на передачу орендованого майна, крім того, відповідач заперечує проти нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення за період з квітня 2006 року по березень 2007 року, оскільки позивачем пропущено строк позовної давнини встановлений в 1 рік, що є підставою для відмови в позові в цій частині. Щодо позовних вимог в частині нарахування заборгованості за договорами про надання послуг по забезпеченню контрольно-перепускного режиму на об"єкти відповідача б/н від 01.10.2006 року та від 29.12.2007 року у сумі 9568,81 грн. відповідач також зазначає, що позивачем документально не підтверджено виконання ним своїх зобов"язань за даними договорами.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, що були присутні у судовому засіданні, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив, що 09.03.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір б/н користування спорудою, 01.10.2006 року договір б/н про надання послуг по забезпеченню контрольно-перепускного режиму на об"єкти відповідача та 29.12.2006 року, також, договір б/н про надання послуг по забезпеченню контрольно-перепускного режиму на об"єкти відповідача.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
09.03.2006 р. між Харківським будівельно-монтажним управлінням № 4 цивільної авіації (позивач) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (відповідач) було укладено договір користування спорудою, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове володіння одноповерхову будівлю (слюсарно-механічна майстерня літ. Р-1), загальною площею 358,6 м2, що розташована по вул. Нестерова, 2 в м. Харкові.
Згідно пункту 5.1 договору відповідач за користування спорудою зобов'язаний платити орендну плату у сумі 2203,00 гривень за місяць, відповідно до п. 5.2. договору плата за користування сплачується на перед у безготівковому порядку не пізніше 1 числа кожного місяця.
10.04.2006 року сторонами було підписано додаткову угоду до договору користування спорудою від 09.03.2006 року, якою було припинено дію даного договору з дня підписання даної додаткової угоди, тобто зазначений договір припинив свою дію 10.04.2006 року.
Однак, як вбачається з матеріалів справи позивач продовжував користуватися спорудою до 31.03.2007 року та повернув її згідно акту прийому-передачі нежитлової будівлі від 31.03.2007 року.
Проте, відповідач в порушення п. 5.1. договору повністю не розрахувався за користуванням наданим йому приміщенням, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 2368,81 грн., що складається з сум заборгованості: за період з 09.03.2006 року по 31.03.2006 року - 1634,48 грн.; за період з 01.04.2006 року по 10.04.2006 року - 734,33 грн.
Також, між позивачем та відповідачем 01.10.2006 року та 29.12.2006 року було укладено договори про надання послуг по забезпеченню контрольно-перепускного режиму на об'єкти відповідача, які знаходяться на території позивача за адресою:61031, м.Харків, вул. Нестерова, 2.
Відповідно до п. 3.1. договору від 01.10.2006 року плата послуг на місяць складає 3000,00 грн., а відповідно до п. 3.1. договору від 29.12.2006 року плата за послуги складає 3800,00 грн. на місяць.
Згідно п.3.2. вищезазначених договорів від 01.10.2006 року та 29.12.2006 року оплата вартості послуг, які надаються позивачем згідно цих договорів за попередній місяць, здійснюється відповідачем щомісячно не пізніше 10-го числа поточного місяця, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок позивача.
Однак, відповідач вчасно не розрахувався за надані послуги в наслідок чого у нього перед позивчем утворилась зоборгованіть за договорами про надання послуг по забезпеченню контрольно-перепускного режиму на об'єкти відповідача, які знаходяться на території позивача в наступних розмірах:
- за договором від 01.10.2006 року в розмірі 9000,00 грн., яка розрахована з
розміру плати 3000,00 грн. на місяць і складається з плати за жовтень 2006 року -
3000,00 грн., плати за листопад 2006 року - 3000,00 грн., плати за грудень 2006 року -
3000,00 грн.;
- за договором від 29.12.2006 року - в розмірі 11400,00 грн., яка розрахована з розміру плати 3800,00 грн. на місяць і складається з плати за січень 2007 року -
3800,00 грн., плати за лютий 2007 року - 3800,00 грн., плати за березень 2007 року -
3800,00 грн.
Таким чином, станом на 31.03.2007 року заборгованість по вказаним договорам від 01.10.2006 року та 29.12.2006 року становить 7200,00 грн.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.
Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вказані обставини, те, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами наявність заборгованості перед позивачем, та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості по договору користування спорудою від 09.03.2006 року - 2368,81 грн. та договорами про надання послуг по забезпеченню контрольно-перепускного режиму на об'єкти відповідача, які знаходяться на території позивача від 01.10.2006 року та 29.12.2006 року, що становить - 7200,00 грн.
Пунктом 8.1. та 8.2. договору користування спорудою від 09.03.2006 року передбачено, що повернення об"єкта позивачу здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін та сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію та приступити до передачі об"єкта, протягом 3-х робочих днів з моменту закінчення терміну користування, відповідно до п. 8.4. договору об"єкт повинен бути переданий відповідачем та прийнятий позивачем протягом 5-ти днів з моменту початку роботи двосторонньої комісії.
Згідно п.8.6. договору об"єкт вважається фактично переданим позивачу з моменту підписання акту здачі-приймання.
31.03.2007 року сторонами був підписаний акт здачі-приймання.
Позивач зазначає, що відповідач спричинив позивачу збитки, у вигляді упущеної вигоди, у зв"язку з несвоєчасним поверненням у встановленому порядку нежитлової будівлі.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи вжиті кредитором щодо їх одержання (ст. 623 Цивільного кодексу України).
Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями особи, самою шкодою та наявністю вини (умислу або необережності).
Відсутність причинного зв'язку, як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.
Суд, розглянувши матеріали справи встановив, що посилання позивача на наявність понесених ним збитків у вигляді упущеної вигоди є безпідставними і документально не підтвердженими.
Позивачем не доведено суду, наявність потенційних наймачів (орендарів) на вищезазначену нежитлову будівлю, відповідних погоджень на передачу орендованого майна тощо.
Таким чином, суд, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми 4201,67 грн. - упущеної вигоди, недоведені суду документально, заявлені безпідставно, у зв"язку з чим не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення .
Згідно до п. 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч.4 ст 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звільнив приміщення відповідно до акту здачі-приймання 31.03.2007 року, а позивач звернувся до суду 11.08.2008 року, тобто пройшло більше року з дня порушення прав позивача відповідачем та, як вбачається з відзиву на позовну заяву відповідач заперечує проти позову в цій частині, зокрема, у зв"язку зі спливом позовної давності, тобто суд вважає, що відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки в сумі 50228,40 грн.
Таким, чином, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, відмовити в частині стягнення неустойки в сумі 50228,40 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 95,69 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 17,64 гривень слід покласти на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 22, п.1 ч. 2 ст. 258, ч.4 ст. 267, 509, 526, 530, 610, 611, 626, ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, ст.193, ч.2 та ч. 6 ст. 231, ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України, статтями 1, 5, 6, 12, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково в сумі 9568,81 грн.
Стягнути з Суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в "Приватбанку" м.Харкова, МФО НОМЕР_3) на користь Харківського будівельно-монтажного управління № 4 цивільної авіації (61031, м. Харків, вул. Нестерова, буд. 2, р/р 26000005010939 у ВАТ "Перший інвестиційний банк" філія в м. Харкові, МФО 350783, код ЄДРПОУ 01131773) заборгованості по договору користування спорудою від 09.03.2006 року в сумі 2368,81 грн., договорами про надання послуг по забезпеченню контрольно-перепускного режиму на об'єкти відповідача, які знаходяться на території позивача від 01.10.2006 року та 29.12.2006 року в сумі 7200,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 95,69 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 17,64 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Врешті частині позову в сумі 54430,07 грн. відмовити.
Повний текст рішення підписано 13 жовтня 2008 року.
Суддя
справа № 60/43-08