Справа № 1715/18192/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2013 року Рівненський міський суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді - Рудики Л.Д.

при секретарі - Хлуд І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2., ОСОБА_3 про визнання нікчемним договору купівлі - продажу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання нікчемним договору купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1, укладеного 28 січня 2006 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_2, ОСОБА_3 (покупці). Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що батько позивача ОСОБА_4 проживав сам у будинку АДРЕСА_1 та зловживав алкогольними напоями. Протягом 2005 - 2007 років на території міста Рівне діяла злочинна група, члени якої підшукували одиноких осіб, що зловживали алкогольними напоями або наркотичними засобами, й вивозили таких осіб до Росії та Білорусії, де залишали їх без документів та коштів, а тим часом на підставі підроблених документів заволодівали житлом потерпілих. Одним із потерпілих був ОСОБА_4, якого було вивезено до Свердловська й покинуто там без документів та грошей. Лише приблизно через рік позивачу вдалося повернути батька додому за допомогою працівників УБОЗ в Рівненській області. Під час розслідування кримінальної справи стало відомо, що було підроблено договір купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1, укладеного 28 січня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ОСОБА_3. У вказаній кримінальній справі ОСОБА_4 був визнаний потерпілим, а допитані як свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказали, що вони не мали наміру придбавати спірний будинок, коштів за будинок не сплачували, продавця ОСОБА_4 у нотаріуса не бачили, в будинку ніколи не проживали і не мали а ні документів, а ні ключів від будинку. Формальними покупцями будинку їх попросив виступити ОСОБА_5 (обвинувачений по кримінальній справі) за „могорич". Висновок почеркознавчої експертизи, яка була проведена в ході кримінальної справи, підтверджує факт, що ОСОБА_4 не підписував договір купівлі - продажу будинку. На даний час ОСОБА_4 помер, а тому до суду звернувся його єдиний спадкоємець - ОСОБА_1

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися вчасно і належним чином - через оголошення в засобах масової інформації причини неявки суду не повідомили..

Суд, за згодою позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з»ясувавши обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги та заперечення, давши оцінку доказам,які мають значення для справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних міркувань.

Як вбачається із матеріалів справи 28 січня 2006 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_2, ОСОБА_3 (покупці) було підписано договір купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1.

До позовної заяви позивачем було долучено протоколи допиту ОСОБА_2, як свідка та ОСОБА_4 , як потерпілого у кримінальній справі, які були отримані в ході розслідування кримінальної справи щодо незаконного заволодіння будинком ОСОБА_4 При цьому, і свідок ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_4 були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу за відомо неправдивих показань.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду N 2 від 12.06.2009 „Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" не можуть бути використані як показання свідків їх письмові пояснення, тому у відповідних випадках (наприклад, якщо пояснення таких осіб мають значення для справи і допитати їх неможливо) вони приймаються судом як письмові докази (стаття 64 ЦПК).

Враховуючи, що ОСОБА_4 помер, а ОСОБА_2 не з'являється в судове засідання в зв'язку з чим їх неможливо допитати, суд приймає долучені позивачем вказані протоколи допиту, як письмові докази, у відповідності до наведених норм.

Згідно зазначених протоколів допиту повністю підтверджуються доводи позивача про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали наміру придбавати спірний будинок, коштів за будинок не сплачували, продавця ОСОБА_4 у нотаріуса не бачили, в будинку ніколи не проживали і не мали а ні документів, а ні ключів від будинку. Формальними покупцями будинку їх попросив виступити ОСОБА_5

Відповідно до висновку експерта №534 від 13.09.2008 року підпис в графі «Підписи ОСОБА_4.» в договорі від 28.01.2006 року, посвідченому приватним нотаріусом ОСОБА_6, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

Висновок експерта, подібно як і протоколи допитів, були отримані у встановленому законом порядку представником позивача адвокатом ОСОБА_7 із матеріалів кримінальної справи, що стверджується відповідною письмовою заявою адвоката та резолюцією судді, який розглядав кримінальну справу (Кухарець В.М.) та відміткою адвоката про ознайомлення з матеріалами справи та отримання з них копій процесуальних документів.

Звідси, суд вважає встановленим, що ОСОБА_4, як власник будинку АДРЕСА_1 не підписував 28 січня 2006 року договір купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1 із ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а тому вказаний будинок вибув із володіння ОСОБА_4 поза його волею та всупереч встановленому законом порядку.

У відповідності до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 41 Конституції України та статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено непорушність права власності.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Відповідно до ст.. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 N 9 правочинами, які порушують публічний порядок є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Підписання договору не власником ОСОБА_4, а невстановленою особою, не проведення розрахунків за договором свідчать про порушення публічного порядку - а саме встановленого законодавством порядку укладання правочинів щодо розпорядження майном та спрямований на використання всупереч закону приватної власності .

Тому, вказаний правочин є нікчемним, так як порушує публічний порядок, а саме спрямований на порушення конституційного права - права власності, що захищається статтею 41 Конституції України та вчинений з істотним порушенням чинного законодавства.

Свідоцтвом про смерть від 24 квітня 2012 року стверджується факт смерті ОСОБА_4

Згідно заяви від 23 травня 2012 року спадщину після смерті батька прийняв його син - ОСОБА_1

У відповідності до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно частини 5 статті 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття.

Звідси, ОСОБА_1, як спадкоємець потерпілого ОСОБА_4, має право вимоги майна, яке входить або мало ввійти до складу спадщини після смерті ОСОБА_4

Враховуючи, встановлені судом обставини, суд приходить до висновку наявність достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 203, 228, 321, 658, 1218, 1268 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 про визнання нікчемним договору купівлі-продажу - задовольнити.

Визнати нікчемним договір купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1, укладений 28 січня 2006 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_2, ОСОБА_3 (покупці).

Заочне рішення може бути переглянуте Рівненським міським судом за письмовою заявою відповідача шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду

Рівненської області Л.Д. Рудика