Справа № 22ц-6912/2007 Головуючий у 1 інстанції Пархоменко О.Ф.
Категорія - 36 Доповідач Будулуца М.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в
складі:
головуючого Краснощокової Н.С., суддів Будулуци М.С., Стратіло В.І.. при секретарі Маслакової М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 18 липня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 18 липня 2007 року, яким її позовні вимоги до ОСОБА_3 про стягнення аліментів в зв'язку з продовженням навчання задоволені частково. З ОСОБА_3 стягнуті аліменти на її утримання - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця на період навчання , але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, починаючи стягнення з 29 травня 2007 року і до 30 червня 2010 року, за умови продовження навчання.
Стягнуто з ОСОБА_3. на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн., а також витрати на інформаційно-технічне обслуговування розгляду справи у розмірі 30 грн.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути аліменти на її користь в більшому розмірі - 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця на період навчання і посилається те, що рішення ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права. В обґрунтування скарги вона вказала на те, що ухвалюючи рішення, суд не врахував, що відповідач має достатній середній заробіток і в змозі сплачувати аліменти на її користь у розмірі У* частини заробітку, які їй потрібні для продовження навчання в вищому учбовому закладі, розташованому в іншій місцевості, де вона навчається на контрактній основі за денною формою навчання і знімає житло для проживання, оскільки навчальний заклад не забезпечив її гуртожитком. А за умови, що батько вже сплачує аліменти на іншу неповнолітню дитину в розмірі 1/4 частині заробітку, загальний їх розмір не буде перевищувати 50 відсотків заробітку відповідача і, таким чином, він спроможній надавати їй аліменти в зазначеному розмірі. Суд, на думку позивачки, безпідставно зменшив розмір аліментів і не врахував в достатній мірі вищезазначені обставини.
В судове засідання апеляційного суду позивачка та третя особа ОСОБА_2 не прибули, але належним чином повідомлені про час і місце його засідання.
Відповідач ОСОБА_3. в заперечені проти задоволення апеляційної скарги вказав на те, що він сам перебуває на диспансерному обліку в лікувальному закладі, оскільки хворіє на виразкову хворобу шлунку, сечокам'яну хворобу та інші захворювання, на його утриманні перебуває старезна хвора мати і окрім цього він вже платить аліменти на утримання іншої неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини заробітку. Через ці обставини він не в змозі сплачувати аліменти дорослій доньці в більшому розмірі, про який вона зазначила в апеляції. Окрім цього, він зазначив, що мати дорослої доньки має самостійний заробіток і теж в змозі надавати відповідну матеріальну допомогу останній.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка, дійсно, є повнолітньою дочкою відповідача та з 1 вересня 2006 року навчається в вищому учбовому закладі за денною формою навчання, терміном закінчення - 30 червня 2010 року.
Відповідач працює на шахті і отримує середню заробітну плату, яка становить 1870 грн. на місяць.
Згідно з іншим рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 25 червня 2007 року з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_4 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції врахував, що у відповідача є ще одна неповнолітня дочка, на яку він сплачує аліменти у розмірі 1/4 частини його заробітку, і вважав, що стягнення з відповідача аліментів на користь позивачки в розмірі 1/8 частини його заробітку ( доходу ) на час навчання повнолітньої дочки буде відповідати принципу справедливості, інтересам сторін і неповнолітньої дочки. Тобто, суд врахував вимоги ст.ст. 199 СК України щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково та визначаючи щомісячний розмір аліментів - 1\8 частини заробітку (доходу ) відповідача, суд першої інстанції виходив із вимог, передбачених ст.ст. 182 і 200 Сімейного кодексу України, і врахував наявність можливості у відповідача надавати таку допомогу позивачці, саме в зазначеному розмірі.
Апеляційний суд вважає, що такий висновок суду є підставним, законним та обгрунтованим матеріалами справи, відповідає встановленим обставинам і наданим доказам сторонами у справі. Постановлене судове рішення є законним й обгрунтованим, та ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.
У відповідності до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права,
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змини.
Керуючись ст. ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 18 липня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.