ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 жовтня 2008 р.

№ 5/33

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

головуючого

Дунаєвської Н.Г.,

суддів

Михайлюка М.В.,

Мележик Н.І.

розглянувши  у відкритому  судовому   засіданні  касаційну  скаргу

Урядового органу державного управління - Державної інспекції з енергозбереження

на ухвалу

господарського суду Луганської області від 01.08.2008 року

у справі

№ 5/33 господарського суду Луганської області

за  позовом

Державної інспекції з енергозбереження

до	Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Луганськтеплокомуненерго"

про   за скаргою на бездіяльність

стягнення 506 997,76 грн. Державної інспекції з енергозбереження Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції

за участю представників сторін:

позивача

Лонська Ю.В.,

відповідача ВДВС

Айрапетян Д.Ю., не з’явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.04.2006 р. у справі № 5/33 позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача в доход державного бюджету 506997,76 грн. підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів, 5069,94 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою на бездіяльність Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції. Згідно уточнених вимог стягувач просив суд: визнати дії Жовтневого відділу ДВС Луганського міського управління юстиції незаконними; визнати постанову про зупинення виконавчого провадження від 12.06.2006 р. незаконною та скасувати її; визнати постанову про приєднання виконавчого провадження від 13.06.2006 р. незаконною та скасувати її; зобов’язати Жовтневий ВДВС Луганського МУЮ провести виконавчі дії по примусовому стягненню з відповідача на користь позивача в доход державного бюджету 506997,76 грн. підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів, 5069,94 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.08.2008 р. у справі № 5/33 (суддя: Закропивний О.В.) скаргу позивача задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ, яка полягає у не направленні позивачу постанови від 06.06.2006 р. про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу від 07.05.2006 р. у справі № 5/33. У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржену ухвалу змінити та задовольнити вимоги скарги на дії ДВС.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що  касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановив господарський суд, рішенням господарського суду Луганської області від 21.04.2006 р. у даній справі стягнуто з відповідача на користь позивача в доход державного бюджету 506997,76 грн. підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів та судові витрати.

На виконання зазначеного рішення видано наказ господарського суду Луганської області від 07.05.2006 року. З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 06.06.2006 р. Жовтневий ВДВС Луганського МУЮ відкрив виконавче провадження по виконанню наказу суду у справі № 5/33.

12.06.2006 р. виконавчою службою винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, а 18.06.2006 р. виконавче провадження зупинено з посиланням на наказ Мінпаливенерго України від 10.11.2005 р. № 568.

В обґрунтування скарги позивач посилається на те, що він не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження та інші постанови, що дає підстави для звернення до суду з даною скаргою на бездіяльність ВДВС.

Як з’ясував суд першої інстанції, згідно перевірки діяльності Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ здійсненої прокуратурою, дійсно постанова про відкриття виконавчого провадження за наказом від 07.05.2006 р. у справі № 5/33 за виконавчим провадженням № 200 не надсилалась сторонам виконавчого провадження. Жовтневий ВДВС Луганського МУЮ  не заперечує даний факт та посилається на надіслання документів за відповідними виконавчими провадженнями.

Відповідно до вимог ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

Статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Позивач заперечує факт отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження. Відповідач не надав доказів належного направлення вказаної постанови до проведеної прокуратурою перевірки роботи ВДВС у червні 2008 р.

Відтак, господарський суд задовольнив скаргу позивача у частині визнання неправомірної бездіяльності Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ через не направлення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.06.2006 року по виконанню наказу суду від 07.05.2006 р. у справі № 5/33.

Крім того, місцевий господарський суд наголосив, що відповідно до Закону України № 522-V "Про внесення змін до статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 січня 2008 року.

Водночас, суд першої інстанції прийшов до висновку, що згідно з п. 15 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження щодо виконання наказу господарського суду Луганської області від 07.05.2006 р. у справі № 5/33 підлягало обов’язковому зупиненню, оскільки відповідач входить до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

До того ж, згідно Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 28.12.2007 р. у п. 3.4 ст. 3  Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" цифри та слова 1 січня 2008 року змінено цифрами та словами 1 січня 2009 року.

З огляду на викладене, виконавча служба не може проводити виконавчі дії щодо боржника у даній справі до 01.01.2009 р., адже зведене виконавче провадження про стягнення з відповідача на користь держави, фізичних та юридичних осіб коштів підлягало зупиненню на підставі п. 15. ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Відтак, господарський суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні скарги в частині вимог про скасування постанови  про зупинення виконавчого провадження від 12.06.2006 р. та постанови про приєднання виконавчого провадження від 13.06.2006 р., а також щодо зобов’язання Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ провести виконавчі дії з примусового стягненню з відповідача на користь позивача до державного бюджету коштів за наказом господарського суду від 07.05.2006 р. у справі № 5/33.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 15 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного  комплексу,  які  беруть участь  у  процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"є підставою для зупинення виконавчого провадження.

Статтею 3 Закону України “Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” передбачено, що для участі у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом, орган управління підприємства паливно-енергетичного комплексу приймає відповідне рішення. Підприємство паливно-енергетичного комплексу, яке прийняло рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, підлягає реєстрації шляхом внесення цього підприємства до Реєстру.

Пунктом 3.2.6 ст. 3 Закону визначено, що перелік підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, затверджується наказом Міністра палива та енергетики України. Наказ є підставою для внесення до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, визначених переліком. Підприємство паливно-енергетичного комплексу вважається таким, що бере участь у процедурі погашення заборгованості, з дня видання наказу Міністерством палива та енергетики України про затвердження переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості. Документом, що підтверджує участь підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості, є виписка з Реєстру.

Господарський суд встановив, що наказом Міністерства палива та енергетики від 10.11.2005 р. № 568 відповідача у даній справі внесено до відповідного переліку, про що свідчить виписка з Реєстру.

Отже, висновок господарського суду про те, що відповідач є учасником процедури погашення заборгованості, яка встановлена Законом України “Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, є обґрунтованим.

Посилання скаржника на те, що виконавче провадження підлягає зупиненню на підставі п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” виключно у разі виникнення заборгованості підприємства паливно-енергетичного комплексу за виконавчим документом за енергоносії до 01.01.2005 р., відхиляється, оскільки зазначена правова норма не містить будь-яких виключень.

За змістом п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону, виконавче провадження підлягає зупиненню у разі внесення підприємства до відповідного реєстру. При цьому, перевірка наявності підстав для такого внесення належить до компетенції визначеного державного органу.

Необґрунтованим є довід скаржника про те, що дія Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не поширюється на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, оскільки предметом спору є стягнення підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів, а не борг, що виник внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Так, положення п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" не пов'язують факт включення підприємств в Реєстр підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” з підставами виникнення заборгованості підприємства паливно-енергетичного комплексу, стягнення якої відбувається в період, протягом якого підприємство перебуває в даному реєстрі.

Відтак, підстави для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду відсутні, оскільки вона є законною та обґрунтованою.  

Щодо доводів касаційної скарги, то вони спростовуються вищенаведеним. Крім того, відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини, які не були встановлені  у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу  одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти  докази.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну  скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 01.08.2008 року у справі № 5/33 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                                  Н. Дунаєвська

      

                                                                                                                                                                               Судді          :                                                                                                М. Михайлюк

                                                                                            Н. Мележик