№ справа:123/1366/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Білоусов

№ провадження:11-кп/190/173/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Кордик С. В.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПетюшевої Н.М.

СуддівКордика С.В., Капустіної Л.П.

За участю прокурораЯрошенко Л.Д.

при секретарі обвинуваченого захисника Іоновій С.Я. ОСОБА_6 ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження № 12013130400000315, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 січня 2013 року, з апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні - Грачової О.В. та захисника - адвоката ОСОБА_7 на обвинувальний вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 04 березня 2013 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м. Сімферополя, маючий повну загальну середню освіту, не одружений, не працюючий, інвалід ІІ групи, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 09 грудня 1999 року вироком Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим за ч. 2 ст. 142 КК України /1960 року/ на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 08 серпня 2003 року умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 21 день; 25 січня 2012 року вироком Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням на 2 роки,

визнаний винним та засуджений за ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 /один/ рік 3 місяці позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 25 січня 2012 року і остаточно до відбуття призначено покарання у виді 1 /одного/ року 6 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 490 гривень 40 копійок.

Вирішено питання про речові докази.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за те, що він на початку листопада 2012 року, перебуваючи на лікуванні в протитуберкульозному диспансері в с. Піонерське, у невстановленої особи на ім'я ОСОБА_9, придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - каннабіс /марихуану/ без мети збуту, з метою особистого вживання, яку перевіз в домоволодіння АДРЕСА_2 та яка була виявлена і вилучена в нього працівниками міліції 16 січня 2013 року приблизно о 16 годині масою 20,5 г /в перерахунку на суху речовину/.

У апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - Грачова О.В., не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій, ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції внаслідок м'якості та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону з постановленням нового вироку із застосуванням до обвинуваченого більш суворого покарання.

Стверджує, що судом першої інстанції у мотивувальній частині вироку не встановлена інкримінована обвинуваченому кваліфікуюча ознака злочину повторність та не зазначена форма вини ОСОБА_6 Вказує і на необґрунтоване застосування до обвинуваченого положень статті 69 КК України при призначені покарання та немотивоване призначення остаточного покарання за сукупністю вироків.

На думку апелянта, неодноразові судимості ОСОБА_6, в тому числі і за аналогічний злочин, вчинення кримінального правопорушення в період іспитового строку, та характеризуючи дані про особу винного, не давали суду підстав для призначення йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 309 КК України.

Посилається також на відсутність у вступній частині вироку вказівки на номер кримінального провадження, що присвоєний йому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, та невизначеність у резолютивній частині вироку порядку розподілу судових витрат у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом вимог кримінального процесуального закону при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, і, як наслідок, невідповідність призначеного обвинуваченому покарання обставинам кримінального провадження, порушує питання про зміну вироку суду і зменшення строку призначеного покарання.

Апеляційні вимоги обґрунтовані тим, що при судовому провадженні в суді першої інстанції обвинувачений показав про інший спосіб придбання наркотичного засобу ніж був йому інкримінований, тому суд повинен був дослідити докази щодо цих обставин кримінального провадження.

На думку захисника зазначений ОСОБА_6 спосіб придбання наркотичного засобу при допиті в суді свідчить про меншу суспільну небезпеку злочину, ніж спосіб, який обвинувачуваний вказував в ході досудового розслідування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, провівши судові дебати, в яких обвинувачений та його захисник наполягали на задоволенні апеляційної скарги сторони захисту, а прокурор просив задовольнити апеляційну скаргу державного обвинувача, вислухавши останнє слово обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що обвинувачений пояснив суду про придбання ним наркотичного засобу в інший спосіб, ніж встановлено органом досудового розслідування, а саме він знайшов його серед речей свого померлого товариша, колегія суддів до уваги не бере.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час його судового розгляду суд першої інстанції, у зв'язку із повним визнанням обвинуваченим вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні та його згоди з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а також відсутності жодних заперечень прокурора та захисника щодо встановлених обставин, в тому числі і встановленого органом досудового розслідування способу придбання наркотичного засобу, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у його вчиненні, правильно кваліфікувавши дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів без мети збуту, вчинене повторно.

Доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному проваджені про те, що в мотивувальній частині вироку не зазначена форма вини обвинуваченого та кваліфікуюча за ч. 2 ст. 309 КК України така ознака як повторність, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у вироку достатньо чітко і зрозуміло простежується визнана судом доведеною вина обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні у формі прямого умислу та кваліфікуюча ознака повторність.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України встановивши наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання і відсутність обставин, що його обтяжують, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання за інкримінований йому злочин із застосуванням положень статті 69 КК України у виді 1 року 3 місяців позбавлення волі.

Судом першої інстанції у вироку достатньо мотивовано обговорене питання про призначення обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 309 КК України, оскільки встановлені судом дані про особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, на думку колегії суддів знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину.

Так, обвинувачений характеризується посередньо, страждає на наркоманію, є інвалідом ІІ групи, має декілька тяжких захворювань, зокрема страждає на туберкульоз та ВІЛ-інфекцію ІV клінічної стадії, при цьому останній вину свою визнав, у вчиненому щиро розкаявся, від слідства і суду не переховувався, в тому числі допоміг органу досудового розслідування розкрити злочин всього за сім днів. Всі ці обставини, на переконання колегії суддів, зменшують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а тому висновок суду про необхідність застосування статті 69 КК України є обґрунтованим.

Щодо наявності у обвинуваченого судимостей, в тому числі і за аналогічний злочин, а також вчинення нового кримінального правопорушення в період іспитового строку за попереднім вироком, то слід зазначити, що ці обставини судом враховані і вплинули на кримінально-правові наслідки для ОСОБА_6, оскільки остаточне покарання у виді позбавлення волі йому було призначене судом реально.

Відсутність у вироку достатнього мотивування способу призначення остаточного покарання за сукупністю вироків, на думку колегії суддів, не може в даному випадку бути підставою для скасування вироку, оскільки вбачається, що судом дотримані вимоги статті 71 КК України, остаточне покарання призначено шляхом часткового приєднання до покарання за новим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком, а прокурор не пропонує та не просить застосувати інший спосіб призначення покарання.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги прокурора про відсутність у вироку номеру кримінального провадження, що присвоєний йому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, оскільки за умови законності, обґрунтованості та вмотивованості вироку в цілому, ця обставина ніяким чином не порушує прав обвинуваченого ОСОБА_6, не впливає на обсяг та кваліфікацію інкримінованого йому злочину та відповідно до статей 408, 409 КПК України не є безумовною підставою для скасування вироку.

Відсутність у вироку вказівки про вид стягнутих судових витрат та номеру рахунку експертної установи не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в розумінні статті 412 КПК України, а тому не може бути підставою для скасування вироку.

У тому разі, якщо вирок суду в частині стягнення процесуальних витрат буде не зрозумілим учасникам судового провадження чи органу його виконання, вони не позбавлені права звернення до суду в порядку статті 380 КПК України із заявою про роз'яснення судового рішення.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність залишення апеляційних скарг прокурора та захисника без задоволення, а вирок суду без змін.

Ураховуючи викладене та керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні - Грачової О.В. та захисника - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а обвинувальний вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 04 березня 2013 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом безпосередньої подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а обвинуваченим в той же строк та в тому ж порядку з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Судді

Н.М. Петюшева С.В. Кордик Л.П. Капустіна