Справа № 1715/9113/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2013 року                     Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді: Рудики Л.Д.

при секретарі: Хлуд І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та залишення дитини з батьком, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та залишення дитини з батьком.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 12 лютого 2006 року. Від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який з червня 2010 року проживає з ним в м.Острог. У зв’язку з тим, що відносини між подружжям унеможливлюють подальше спільне проживання, в сім”ї відсутнє взаєморозуміння, сторони не підтримують фактичних шлюбних стосунків з вересня 2009 року, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, позивач просить суд розірвати шлюб, дитину залишити на проживання з ним, оскільки відповідач вихованням та утриманням дитини не займається.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги повністю, просив їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала частково.

Представник третьої особи на стороні позивача ОСОБА_4 опіки та піклування Рівненського міськвиконкому ОСОБА_5 в судове засідання не з»явилась, подала до суду заяву в якій просила справу розглядати в її відсутність, висновок органу опіки та піклування від 10.04.2013 року підтримала.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, з”ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю виходячи з наступного.

Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 12 лютого 2006 року. Від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

          Відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

          Як вбачається із пояснень позивача в судовому засіданні між сторонами склались неприязні стосунки, спільне проживання та ведення спільного господарства припинено з вересня 2009 року. Суд вважає, що подальше спільне життя подружжя суперечить їх інтересам та інтересам неповнолітньої дитини, що підтверджується численними зверненнями в правоохоронні органи щодо неправомірної поведінки один одного, по результатах розгляду яких винесені висновки по матеріалах ЖОІ, що містяться в матеріалах справи. Сторони втратили один до одного почуття любові, довіри і поваги, отже шлюб існує формально і його необхідно розірвати.

          Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Позивач скористався даним правом, звернувся до суду з цим позовом і наполягає на розірванні шлюбу.

Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить висновку про те, що вони врегульовані положеннями ст. 161 СК України, згідно якої місце проживання малолітньої дитини визначається за згодою її батьків, а у випадку недосягнення такої згоди може бути визначене у судовому порядку. Вирішуючи таке питання, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення, і не може передати дитину тому з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Виходячи з встановленого ст.ст.7, 141 СК принципу рівності прав батьків щодо дитини, при вирішенні цього питання жоден з них не має заздалегідь визначених переваг.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позову в частині визначення місця проживання дитини, суд приходить до наступного. Як випливає з фактичних обставин справи, дитина проживає разом з батьком, який створив належні умови для її життя, виховання та розвитку, що встановлено органом опіки та піклування у його висновку, займається вихованням дитини. Крім того, позивач за місцем проживання характеризується позитивно, обставин, що згідно закону зумовлюють неможливість залишення дитини з ним, не вбачається.

Згідно п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», №11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні питання про те, з ким із батьків, які проживають окремо, будуть проживати неповнолітні діти, суд, виходячи з положень про рівність прав та обов’язків батьків щодо дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх дітей, при цьому, суд враховує хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання дітей.

Також суд приймаючи до уваги думку дитини, яка працівникам органу опіки та піклування пояснила, що хоче проживати з батьком, думку представника органу опіки та піклування, яка підтримала висновок про доцільність залишення дитини на проживання з батьком.та з метою забезпечення сприятливими умовами для проживання й навчання дитини, вважає за необхідне визначити місце проживання дитини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 з його батьком – ОСОБА_1 за місцем проживання останнього.

Відповідно до ч.2 ст. 141 Сімейного Кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111, 112 СК України, керуючись ст.ст. 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 12 лютого 2006 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 154.

Дитину ОСОБА_3, 14 червня 2006 року залишити на проживання з батьком ОСОБА_1.

Роз»яснити відповідачу, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Рівненського міського суду

Рівненської області                                                                                          ОСОБА_6