Справа №2-190/11

п/с 2/174/143/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Болоніної М.Б.

при секретарі Шараповій О.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача адвоката ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (третя особа - приватний нотаріус Вільногірського міського нотаріального округу ОСОБА_5) про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В :

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту, складеного та підписаного батьком позивача - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та посвідченого приватним нотаріусом Вільногірського міського нотаріального округу 26.04.2010р. (ар.с.2-3), який у подальшому уточнив (ар.с.88-89), де зазначає наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Вільногірську помер його батько - ОСОБА_6, після смерті якого відкрилась спадщина, що складається з трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач у встановлений законом строк, 30.09.2010р., звернувся до приватного нотаріуса Вільногірського міського нотаріального округу ОСОБА_5 із письмовою заявою про прийняття спадщини. Однак, в процесі збору та оформлення документів на прийняття спадщини йому стало відомо, що 26.04.2010р., близько 14.00год., його батьком було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, згідно з яким все своє майно у повному обсязі, в тому числі й зазначену вище квартиру, після своєї смерті його батько заповідав відповідачу, яка є його онукою.

Позивач вважає, що зазначений вище заповіт є недійсним, його складено й посвідчено незаконно, виходячи з наступного.

При житті його батько ОСОБА_6 страждав на цілу низку важких, хронічних захворювань, неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у Вільногірській міській лікарні, в зв'язку з чим потребував постійного стороннього догляду та нагляду. Більш того, за кілька місяців до смерті в батька стали проявлятися ознаки амнезії - він не впізнавав родичів, сусідів, плутав імена та прізвища, у зв'язку з чим постійно медикаментозно лікувався амбулаторно та періодично оглядався лікарями Вільногірської ЦМЛ.

24.04.2010р. в батька почали наростати в прогресії такі явища, як загальна слабкість та слабкість у лівих кінцівках, головокружіння, амнезія, на що він постійно скаржився. 25.04.2010р. його стан різко погіршився, йому було викликано швидку медичну допомогу, після чого 26.04.2010р. о 16.40год. батька терміново було поміщено у анестезіологічне відділення в палату інтенсивної терапії Вільногірської ЦМЛ, де йому було діагностовано гостре порушення мозкового кровообігу по ішемічному типу у правій гемісфері з лівостороннім геміпарезом, гіпертонічну хворобу 3-го ступеню, тяжку артеріальну гіпертензію. Під час перебування у лікарні батько 28.04.2010р. був оглянутий лікарем невропатологом, який підтвердив діагнози «Гостре порушення мозкового кровообігу по ішемічному типу у правому каротидному басейні, лівосторонній геміпарез легкого ступеню».

Є очевидним, що внаслідок своєї хвороби, пов'язаною з неврологічною патологією, його батько не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними внаслідок стійкого, важкого захворювання, пов'язаного з діяльністю головного мозку та кровообігу всього організму в цілому.

Таким чином, є сумнівним, що під час надання згоди на складання та підписання заповіту заповідач ОСОБА_6 діяв свідомо, оскільки він перебував під впливом тяжкої, хронічної хвороби, його волевиявлення не було вільним і не відповідало його дійсній волі та намірам. Більш того, є очевидним, що внаслідок неврологічного захворювання, пов'язаного з гострим порушенням мозкового кровообігу, батько не мав фізичної можливості на вільне волевиявлення й не міг свідомо надати згоду на складання та підписання від свого імені заповіту на користь відповідача.

Крім того, після смерті батька, спілкуючись з оточуючими його при житті людьми та сусідами, позивачу стало відомо, що в ході розмови нотаріуса та відповідача біля квартири батька, обидва усвідомлювали про тяжкий, хворобливий стан його батька та незаконність складання заповіту від його імені.

Таким чином, на думку позивача, заповіт, який складено 26.04.2010р від імені ОСОБА_6 і посвідчено приватним нотаріусом Вільногірського міського нотаріального округу, є недійсним, оскільки надання згоди на складання та підписання заповіту не відповідало волі заповідача, а його волевиявлення не було вільним внаслідок наявності в нього тяжкої, хронічної хвороби, пов'язаної із неврологічним захворюванням, що перешкоджало нормальній діяльності головного мозку, в зв'язку з чим він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Позивач просить визнати заповіт, складений та підписаний від імені ОСОБА_6, та посвідчений приватним нотаріусом Вільногірського міського нотаріального округу 26.04.2010р., недійсним, стягнути з відповідача на його користь всі зазнані ним судові витрати та витрати, пов'язані з оплатою юридичної допомоги адвоката.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги та їх обґрунтування підтримав у повному обсязі, суду також пояснив, що про заповіт батька йому відомо не було, від своєї сестри ОСОБА_7 він дізнався, що батько свою 3-кімнатну квартиру подарував онуці ОСОБА_3, проти цього не заперечував, але коли дізнався, що батько заповідав ОСОБА_3 квартиру, вирішив оскаржувати заповіт. У спадкову масу після смерті батька увійшли гараж, квартира і хата у селі, гараж і хата цінності не представляють. За життя батько у лікаря-психіатра не спостерігався, на обліку не перебував. Позивачу від свідка ОСОБА_8 відомо, що вона чула розмову нотаріуса і ОСОБА_7, під час якої нотаріус повідомила, що заповіт незаконний, оскільки ОСОБА_6 у важкому стані.

Відповідач позов не визнала, суду також пояснила, що її дід ОСОБА_6 психічними розладами ніколи не страждав, мав гіпертонічну хворобу, простатит, але лікуватися не хотів. 24.04.2010р. дід став себе погано почувати, була викликана «швидка допомога». 26.04.2010р. приїхала його дочка ОСОБА_7, запропонувала лягти в лікарню, але він відмовився, попросив викликати нотаріуса, показав, де знаходяться гроші, розказав, який пам'ятник йому треба поставити. ОСОБА_7 на таксі привезла нотаріуса, нотаріус розмовляла з дідом наодинці, після чого поїхала до нотконтори і повернулась з документами. У цей же день діда госпіталізували, на другий день відповідач відвідувала його у лікарні, він був у нормальному психічному стані. 29.04.2010р. у лікарні дід у її присутності повідомив позивача, що квартиру заповідав ОСОБА_3, а позивачу купить 1-кімнатну квартиру і залишить пасіку, пізніше позивач подзвонив їй і повідомив, що не буде доглядати батька, оскільки не являється спадкоємцем. Ключі від квартири знаходились у відповідача, ще з осені дід вів розмови про дарування їй квартири, однак потім вирішив скласти заповіт. Звернутись самостійно до нотаріуса він не міг, оскільки мав слабкість у ногах та простатит, не міг на тривалий час виходити з дому.

Третя особа - приватний нотаріус Вільногірського міського нотаріального округу ОСОБА_5 позов не визнала, надала суду письмові заперечення проти позову наступного змісту (ар.с.26-27).

Нею, приватним нотаріусом Вільногірського міського нотаріального округу Дніпропетровської обл., 20.05.2010р. за №01-14/52 було направлено лист на адресу позивача ОСОБА_1 про те, що 19.05.2010р. відкрита спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6, при цьому було роз'яснено які необхідно при собі мати документи для прийняття спадщини. Позивач ОСОБА_1, отримавши даний лист (копію якого він додає до позовної заяви), до 30.09.2010р., тобто до дати подачі ним заяви про прийняття спадщини, неодноразово протягом червня-серпня 2010р. разом зі своєю дружиною звертався до нотаріальної контори, де йому було роз'яснено, що оскільки заповіт складено на одну квартиру, то майно, яке заповітом не охоплено, буде спадкуватися за законом, і відповідно до ст.1270 ЦК України йому необхідно подати заяву про прийняття або про відмову від прийняття спадщини. Однак, позивач відмовлявся від подачі заяви, заявляв, що йому нічого не потрібно і нічого він не хоче, при цьому завжди він з дружиною були емоційно збуджені, погрожували, що «вони цього так не оставлять, що вона пошила їх в дурні». 30.09.2010р. позивач звернувся до контори і подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, у той час як у позовній заяві йдеться про те, що позивач 30.09.2010р. вперше звернувся до нотаріальної контори.

У заповіті, посвідченому нею 26.04.2010р. за реєстровим №485, заповідач ОСОБА_6 розпорядився квартирою АДРЕСА_1. Зміст даного заповіту нею було доведено до відома позивача, і 30.09.2010р. позивач подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, на майно, яке не охвачене заповітом, але позивач у позовній заяві неправдиво вказує, що заповідач ОСОБА_6 склав заповіт на все майно.

Померлого ОСОБА_6 вона знала особисто, так як він неодноразово звертався за вчиненням нотаріальних дій. Вперше він звернувся 10.09.2009р. з проханням відкрити спадкову справу після смерті дружини ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 Нею було роз'яснено, що відповідно до змін, які внесено до ЗУ «Про нотаріат», приватні нотаріуси мають право оформляти спадкові справи та видавати свідоцтва про право на спадщину на померлих після 02.06.2009р., а так як його дружина померла раніше вказаної дати - ІНФОРМАЦІЯ_4, то з цього питання йому необхідно звернутися до державної нотаріальної контори. Тоді він попросив скласти заяву про прийняття спадщини, а він її вже віднесе до державної нотаріальної контори. На його прохання нею було складено заяву про прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_9, справжність підпису на якій засвідчено нею 10.09.2009р. Пізніше ОСОБА_6 заходив до нотаріальної контори і звертався з проханням забрати спадкову справу з державної нотаріальної контори і оформити у неї, оскільки там великі черги і він не може довго стояти в черзі, бо болять ноги, вона йому пояснила, що спадкова справа відкривається тільки один раз і повинна бути оформлена і видана там, де її відкрито, тобто в даному випадку у державній нотаріальній конторі. За той час, протягом якого він неодноразово звертався до нотаріальної контори, він ніколи не жалівся на свій стан здоров'я, завжди мав вигляд здорової, дієздатної, вихованої і добропорядної людини, тільки казав, що останнім часом болять ноги, важко ходити, він не мав вигляду хворої людини, як позивач вказує в позовній заяві.

Третя особа заперечує проти стверджень позивача, що у момент підписання та посвідчення заповіту заповідач не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними.

Відповідно до ст.44 ЗУ «Про нотаріат» обов'язком нотаріуса є перевірити, чи усвідомлює особа у момент підписання правочину, в тому числі заповіту, значення своїх дій та (або) чи може особа керувати своїми діями. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними. Під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими ст.43 ЗУ «Про нотаріат» (крім посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов'язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою.

26.04.2010р. до неї в нотаріальну контору за адресою: АДРЕСА_10 звернулася гр.ОСОБА_7 з проханням від свого батька ОСОБА_6 запросити нотаріуса до нього додому, оскільки із-за поганого самопочуття самостійно приїхати в нотаріальну контору він не міг. З'ясувавши при цьому причину, через яку заповідач не може самостійно приїхати до її офісу, вона пояснила ОСОБА_7, що в неї практика вчинення нотаріальних дій на дому така: спочатку вона їде на виклик додому без нотаріальних документів і без реєстру для реєстрації нотаріальних дій, а лише для встановлення особи та для визначення її цивільної дієздатності, і чи дійсно фізична особа бажає вчинити нотаріальну дію, і чи її бажання є вільним. Після цього, якщо буде встановлено, що особа діє вільно без будь-якого примушення як фізичного, так і морального, розуміє значення своїх дій, і цивільно дієздатна, вона вдруге виїжджає додому, вже з реєстром для реєстрації нотаріальних дій і з нотаріальними документами, які необхідні для вчинення нотаріальних дій. При цьому вона зазначила, що виїхати на виклик додому зможе лише після того, як прийме усіх людей, які на той час були в неї в приймальні, з чим ОСОБА_7 погодилась.

Десь близько 12год.30хв. вона, прийнявши усіх громадян, виїхала додому з ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_1. Піднявшись в квартиру, ОСОБА_7 провела її в кімнату до ОСОБА_6, вона його впізнала. Крім ОСОБА_6 в кімнаті була молода дівчина, на яку він вказав, що це його онука ОСОБА_3. В квартирі ще був якийсь чоловік, хто він і як його звати не знає, їй його не представляли. На її питання, чому вона вимушена їхати до ОСОБА_10, а не він до неї прийшов, як це було раніше, він відповів, що погано себе почуває, бо щось як він сам сказав «розбарахлилось серце, ноги не дуже слухаються і він майже не виходить з дому», і тому попросив свою дочку, при цьому вказав на ОСОБА_7, щоб вона запросила приватного нотаріуса ОСОБА_5 Вона запитала, яку нотаріальну дію він хоче вчинити, він відповів, щоб вона вчинила для нього дві нотаріальні дії, перше - щоб посвідчила довіреність на ім'я його дочки, ОСОБА_7, для отримання в державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину після смерті дружини, ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4, бо він так і не получив свідоцтва про право на спадщину, тому що там завжди великі черги, а йому важко було стояти в черзі, бо болять ноги, а другу нотаріальну дію - зробити заповіт. Тоді вона попросила всіх вийти з кімнати і залишити їх вдвох з ОСОБА_6 Коли вони залишились вдвох, вона запитала у ОСОБА_6, на кого і на яке майно він хоче зробити заповіт, він відповів, що заповіт хоче зробити на свою онуку ОСОБА_3, а саме на квартиру АДРЕСА_1. При розмові з нею ОСОБА_6 не визивав ніяких сумнівів щодо своєї цивільної дієздатності, тобто він розумів значення своїх дій, керував ними, спілкувався вільно, без запинок, без повторювань, чітко називав речі своїми іменами, орієнтувався в часі, володів собою, своїми думками і діями. Впевнившись в повній цивільній дієздатності ОСОБА_6, вона попросила надати їй його паспорт та назвати прізвище, ім'я, по батькові своєї онуки, на яку він хоче зробити заповіт. ОСОБА_6 надав їй свій паспорт, ідентифікаційний номер, документи на квартиру і назвав ім'я ОСОБА_3, на яку просив зробити заповіт. Після цього вона вийшла з кімнати, попросила ОСОБА_7 відвезти її до контори для підготовки документів. Підготувавши документи, ОСОБА_7, яка чекала на неї в нотаріальній конторі, відвезла її на квартиру АДРЕСА_1 де ОСОБА_6 спочатку прочитав довіреність і заповіт уголос, підтвердив, що зміст довіреності і зміст заповіту відповідає його волевиявленню, а потім підписав довіреність і підписав заповіт. У заповіті ОСОБА_6 окрім власноручного підпису та власноручного напису свого прізвища, імені та по батькові, міститься також власноручний напис заповідача, що: «Текст заповіту прочитано ним вголос і ним підписано». Після підписання заповіту вона завершила його оформлення, і попрощавшись з ОСОБА_6, попросила відвезти її до нотаріальної контори, де було виконано реєстрацію заповіту у відповідному державному реєстрі.

У судовому засіданні третя особа у повному обсязі підтримала свої письмові заперечення, пояснила також, що померлого ОСОБА_6 знала раніше, він неодноразово звертався до неї з питань прийняття спадщини після смерті дружини, він і раніше вів розмову про те, що залишить квартиру своїй онуці. Весною 2010р. його дочка ОСОБА_7 викликала її додому, оскільки ОСОБА_6 не міг самостійно прийти за станом здоров'я. Під час співбесіди з ОСОБА_6 вона з'ясувала, що він хоче подарувати квартиру онуці, однак на той час він ще не оформив документально прийняття 1/2 частки квартири після смерті дружини, тому він вирішив скласти заповіт. Крім того, він попросив оформити на дочку довіреність на прийняття від його імені спадщини після дружини. При складанні заповіту ОСОБА_6 повністю віддавав звіт своїм діям, був при розумі і пам'яті. Розмови з дочкою ОСОБА_6 про незаконність заповіту третя особа не вела.

Вислухавши пояснення учасників процесу, показання свідків, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ст.ст.57-60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів тощо; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав повідомлення приватного нотаріуса Вільногірського міського нотаріального округу про те, що заведена спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 (ар.с.4), свідоцтво про смерть ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (ар.с.6), виписний епікриз із медичної картки хворого ОСОБА_6, 1938р.н., в якому зазначено діагноз - «Гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом в правій гемісфері з лівобічним геміпарезом НК. Гіпертонічна хвороба третього ступеня важка артеріальна гіпертензія, 4 кат. ризику» (ар.с.8), свідоцтво про народження позивача (ар.с.9), довідку про паспортну реєстрацію ОСОБА_6 у спірній квартирі (ар.с.87).

Крім того, за клопотанням представника позивача з Вільногірської державної нотаріальної контори було витребувано фотокопії матеріалів спадкової справи №25/2010 до майна померлого ОСОБА_6 (ар.с.52-85), яка містить заяву ОСОБА_3 від 19.05.2010р. про прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_6 (ар.с.55), заповіт ОСОБА_6 від 26.04.2010р., в якому він заповідає ОСОБА_3 належну йому на праві особистої приватної власності квартиру у АДРЕСА_1 (ар.с.56), свідоцтво про смерть ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (ар.с.61), матеріали спадкової справи №130/2009 до майна померлої ОСОБА_9 (ар.с.70-78), заяви ОСОБА_1 від 30.09.2010р. та ОСОБА_7 від 21.10.2010р. про прийняття спадщини після смерті їх батька ОСОБА_6, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_8, гаража АДРЕСА_9, грошових внесків (ар.с.79).

Медична документація КП «Вільногірська центральна міська лікарня», яку було витребувано за клопотанням представника позивача, містить картку виїзду швидкої медичної допомоги №3530 від 25.04.2010р. до хворого ОСОБА_6 (ар.с.92), картку виїзду швидкої медичної допомоги №3943 від 07.05.2010р. до хворого ОСОБА_6 (ар.с.93), лікарське свідоцтво №102 від 08.05.2010р. про смерть ОСОБА_6, де причиною смерті зазначено набряк головного мозку, хвороби, що призвели до смерті - гостре порушення мозкового кровообігу, гіпертонічна хвороба (ар.с.94), журнал реєстрації хворих на приймальному покої, згідно якого ОСОБА_6 поступив 26.04.2010р. о 16.40 год. з діагнозом «Гіпертонічна хвороба 3 ст. ОНМК. Прав. геміпарез» (ар.с.95-96), лист-відповідь КП «ВЦМЛ» №12/156 від 27.01.2012р., де зазначено, що амбулаторна картка ОСОБА_6 не була знайдена (ар.с.123), повідомлення головного лікаря КП «ВМЦ ПМСД» №1088 від 11.10.2012р., згідно якого ОСОБА_6 на «Д» обліку у лікаря-психіатра не знаходився (ар.с.165), лист-відповідь КП «ВЦМЛ» №12/416 від 27.02.2013р., щодо відсутності амбулаторної картки померлого ОСОБА_6 (ар.с.185), листи-відповіді КП «ВМЦ ПМСД» та КП «ВЦМЛ» щодо відсутності амбулаторної картки ОСОБА_6 (ар.с.185,190).

У відповідності до акту №37 від 08.11.2012р. амбулаторної посмертної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, яку було проведено за клопотанням позивача, визначити психічний стан і вирішити експертні питання відносно ОСОБА_6 в період часу, що цікавить суд, тобто на момент складання та підписання ним заповіту о 14год.20хв. 26.04.2010р., не представляється можливим у зв'язку з відсутністю будь-яких об'єктивних даних про його психічний стан у цей період часу (ар.с.168-170).

Згідно медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_6, він 26.04.2010р. був госпіталізований до Вільногірської центральної міської лікарні зі скаргами на загальну слабкість, слабкість у лівих кінцівках, запаморочення голови, амнезію. Йому було виставлено діагноз «Гіпертонічна хвороба, гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом у правій гемісфері з лівостороннім геміпарезом, тяжка артеріальна гіпертензія». 28.04.2010р. він був оглянутий невропатологом, на момент огляду скарг не висказував, свідомість ясна, підтверджено первісний діагноз. Проведено відповідне медикаментозне лікування, виписаний 07.05.2010р. з незначним поліпшенням самопочуття під нагляд дільничного терапевта та невропатолога.

З показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які були допитані у судовому засіданні за клопотанням позивача, виходить наступне.

Свідок ОСОБА_11, дочка позивача, показала, що 24.04.2010р. її дід ОСОБА_6 став погано себе почувати, жалувався на головний біль, забував імена, путався у дверях квартири, шукав вихід на балкон. Коли свідок спілкувалась з дідом у лікарні, він почувався нормально.

Свідок ОСОБА_12, дружина позивача, суду показала що ОСОБА_6 жалувався на оніміння лівої руки, погано спав, шукав туалет і балкон, до лікарні їхати не хотів. Під час знаходження у лікарні ОСОБА_6 сказав позивачу, що свою квартиру подарував ОСОБА_3, а йому купить 1-кімнатну квартиру, про заповіт вони дізналися від нотаріуса у вересні 2010р.

З показань свідка ОСОБА_8, сусідки ОСОБА_6, виходить, що 24.04.2010р. ОСОБА_6 звернувся до неї, щоб вона допомогла йому подзвонити дочці, він погано себе почував - обличчя було красне, боліла голова. Від сусідок ОСОБА_22 і ОСОБА_23 свідок чула, що вони бачили дочку ОСОБА_6 ОСОБА_8 з якоюсь жінкою, жінка казала, що це незаконно чи неправомірно, про цю розмову свідок повідомила дружину позивача. Про візит нотаріуса до ОСОБА_6 свідку нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_13, лікар «швидкої допомоги», показав суду, що на прохання родичів оглядав ОСОБА_6 вдома, у нього був високий артеріальний тиск, слабкість у лівих кінцівках, дезорієнтація, свідок порекомендував деякі лікарські препарати і запропонував госпіталізацію. ОСОБА_6 неадекватно оцінював свій стан, вважав себе здоровим, не хотів лягати у лікарню, був контактним, усіх оточуючих впізнавав, розумів, про що йдеться мова.

Свідок ОСОБА_14, зав. терапевтичним відділенням Вільногірської ЦМЛ, показав суду, що хворого ОСОБА_6 він не пам'ятає, однак згідно медичної документації, а саме карти стаціонарного хворого, ОСОБА_6 26.04.2010р. поступив до приймального відділення лікарні, жалувався на слабкість, онімілість лівих кінцівок, амнезію. Йому було виставлено діагноз «Гіпертонічна хвороба, гостре порушення мозкового кровообігу у правій гемісфері, лівосторонній геміпарез», він перебував у палаті інтенсивної терапії, оглядався невропатологом, патології свідомості виявлено не було. 28.04.2010р. його було переведено до терапевтичного відділення, стан стабілізувався, 07.05.2010р. він був виписаний.

У підтвердження заперечень проти позову представник відповідача посилався на матеріали, зібрані по справі за ініціативою позивача, а також на показання свідків.

Так, свідок ОСОБА_15, сусідка позивача, показала, що часто спілкувалась з ОСОБА_6, купувала у нього мед, він завжди її впізнавав, вів себе нормально, ніяких відхилень у його поведінці вона не помічала.

Свідок ОСОБА_7, сестра позивача і мати відповідача, суду показала, що мешкає з дочкою у м.Дніпропетровську, ОСОБА_3 на вихідні їздила до м.Вільногірська до батьків свідка, доглядала бабу під час хвороби. Після смерті матері свідок хотіла забрати батька до себе, але він відмовився. Батько страждав на простатит, але робити операцію не хотів. 21.04.2010р. вона до нього приїздила, він був у нормальному стані, розповів, що посварився з однією жінкою і з приводу цього розстроєний. Через кілька днів їй подзвонила сусідка батька ОСОБА_8 і повідомила, що батько погано себе почуває, у нього болить голова. Свідок поїхати не змогла, поїхала її дочка ОСОБА_3, а вона приїхала через день зі свідком ОСОБА_17, який купував мед. Батько важко дихав, попросив викликати додому нотаріуса, щоб оформити квартиру на ОСОБА_3. Поки свідок ходила до нотаріуса, батька відвідав лікар ОСОБА_13, сказав, що нічого страшного немає, треба кілька днів пролікуватись у стаціонарі. Нотаріусу свідок пояснила, що батько слабкий, в нього часте сечовиділення, тому він не може сам прийти до нотконтори. Нотаріус приїхала до батька, він її впізнав, розмовляли вони в кімнаті одні, після чого нотаріус поїхала до нотконтори за документами, повернулась і все оформила. Батько повідомив ОСОБА_3, що квартира буде їй, просив квартиру не продавати, повідомив, що ОСОБА_1 залишається гараж, пасіка, мед, а також розказав, де знаходяться гроші, як організувати його похорони. Після цього вони повезли його до лікарні, лікар ОСОБА_14 оглянув його, призначив лікування.

З показань свідка ОСОБА_18, сусіда ОСОБА_6, виходить, що він часто спілкувався з ОСОБА_6, вони розмовляли на усі теми, ніяких відхилень у психіці свідок не помічав.

Свідок ОСОБА_17 показав суду, що часто купував у ОСОБА_6 мед, 26.04.2010р. дізнався, що ОСОБА_7 їде до батька і поїхав разом з нею за медом. У квартирі була ОСОБА_3, ОСОБА_6 попросив ОСОБА_7, щоб вона викликала до нього додому нотаріуса, поки вона ходила до нотконтори, приходив лікар. Нотаріус задавала ОСОБА_6 деякі питання, він відповідав, потім вони розмовляли одні в кімнаті, після чого нотаріус з'їздила до нотконтори за документами і все оформила. ОСОБА_6 усім присутнім повідомив, що заповідав квартиру ОСОБА_3, пояснив, де знаходяться гроші, як його поховати, після чого дочка повезла його до лікарні.

Свідок ОСОБА_19 показав, що дружив з ОСОБА_3, відвідував з нею її діда у лікарні, у його присутності дід ОСОБА_3 сказав своєму сину ОСОБА_20, що квартиру він за заповітом оформив на ОСОБА_3, а йому залишається пасіка.

Аналізуючи обставини справи, підтверджені відповідними доказами, та надаючи їм юридичну оцінку, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

У судових засіданнях з розгляду справи було встановлено, що батько позивача ОСОБА_6, 72 років, за життя страждав судинними захворюваннями, з приводу загострення хвороб він перебував на стаціонарному лікуванні у міській лікарні з 26.04.2010р. по 07.05.2010р., йому діагностувались гіпертонічна хвороба, гостре порушення мозкового кровообігу у правій гемісфері, лівосторонній геміпарез, помер ІНФОРМАЦІЯ_3

26.04.2010р. у ОСОБА_6 почали проявлятись загальна слабкість, запаморочення голови, онімілість лівих кінцівок, амнезія, лікар «швидкої допомоги» ОСОБА_13, який був запрошений родичами у приватному порядку, запропонував госпіталізацію. У цей же день у присутності своєї дочки ОСОБА_7, онуки ОСОБА_3 та покупця меду ОСОБА_17, ОСОБА_6 зробив необхідні розпорядження на випадок своєї смерті - повідомив, де знаходяться гроші, висловив побажання стосовно похорон та влаштування пам'ятника, а також виявив бажання оформити свою квартиру на онуку ОСОБА_3 Приватний нотаріус ОСОБА_5, яка прибула додому на прохання ОСОБА_6, переконалась у його цивільній дієздатності, при спілкуванні з нею ОСОБА_6 не визивав ніяких сумнівів щодо стабільності його психіки, він розумів значення своїх дій, керував ними, спілкувався вільно, без запинок, орієнтувався в часі, володів собою, своїми думками і діями. З дотриманням необхідної процедури було складено, підписано та посвідчено заповіт від імені ОСОБА_6, яким він заповідав своїй онуці ОСОБА_3 належну йому 3-кімнату квартиру у АДРЕСА_1.

Під час перебування у лікарні ОСОБА_6 повідомив позивача про те, що заповідав квартиру онуці, а йому залишає інше своє майно - гараж, пасіку, мед.

Даних про те, що ОСОБА_6 за життя страждав будь-яким психічним захворюванням і в момент складання заповіту за своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, судом не здобуто. Усі свідки з обох сторін, крім ОСОБА_11 та ОСОБА_12, дочки та дружини позивача, які є заінтересованими особами, показали суду, що ОСОБА_6 перебував у ясній свідомості, психічних відхилень у нього оточуючі не помічали. На обліку у лікаря-психіатра ОСОБА_6 не перебував, за медичною допомогою до цього спеціаліста не звертався.

Актом амбулаторної посмертної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, яку було проведено комісією у складі 4 спеціалістів з дослідженням матеріалів цивільної справи та усієї наявної медичної документації, визначити психічний стан і вирішити експертні питання відносно ОСОБА_6 в період часу, що цікавить суд, а саме на момент складання та підписання ним заповіту о 14год.20хв. 26.04.2010р., не представилось можливим у зв'язку з відсутністю будь-яких об'єктивних даних про його психічний стан у цей період часу.

Факту складання заповіту ОСОБА_6 під впливом фізичного або психічного насильства будь-яких осіб також не встановлено. Факт розмови нотаріуса з дочкою ОСОБА_6, при якому нотаріус висловлювалась щодо незаконності складання заповіту, на який посилався позивач, жодним чином не підтверджений, а навпаки, спростований поясненнями третьої особи та свідка ОСОБА_7

Таким чином, суд вважає, що спірний заповіт був складений і підписаний батьком позивача ОСОБА_6 та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 у повній відповідності до діючого законодавства, підстави для визнання його недійсним відсутні. У зазначеному заповіті ОСОБА_6, хвора людина похилого віку, цілком зрозуміло висловив свою свідому волю щодо розпорядження майном, яке йому належить, на випадок своєї смерті від загострення хвороб.

Судові витрати позивача відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають, оскільки йому у позові відмовляється.

Судові витрати відповідача, які складаються з оплати правової допомоги адвоката у сумі 2 400грн. і підтверджені документально (ар.с.199) підлягають відшкодуванню за рахунок позивача у повному обсязі, оскільки не перевищують граничних розмірів, встановлених Постановою КМУ від 27.04.2006р. №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». З журналів судових засідань (ар.с.98,99-101,108,152,154,155,157,200,201,202,203) вбачається, що адвокат відповідача ОСОБА_4 безпосередньо затратив в суді 11год., тому з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на день розгляду справи, який становить 1 147грн., граничний розмір компенсації складатиме 5 046грн. із розрахунку: 1 147 х 40% х 11 = 5 046.

Керуючись ст.ст.10,11,58-60,88,209,212,213,215,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м.Вільноігрська дніпропетровської обл., який працює у фірмі «Променергосервіс» (м.Єнакієво Донецької обл., вул.Первомайська, 2), який зареєстрований та фактично мешкає у АДРЕСА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка зареєстрована та фактично мешкає у АДРЕСА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 2 400грн. у відшкодування судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію повного рішення, в порядку ст.222 ЦПК України направити особам, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення.

СУДДЯ М.Б.БОЛОНІНА