№ справа:115/130/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Афанасьєв

№ провадження:11/190/692/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Дорошенко Т. І.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіЯзєва С.О.

СуддівДорошенко Т.І., Опанасюка О.Д.

За участю прокурора

виправданого представника потерпілогоОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_6 на вирок Сакського міськрайонного суду АР Крим від 04 березня 2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Саки, раніше не судимий,

виправданий за ч.1 ст.125 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Цивільний позов ОСОБА_6 залишений без розгляду.

Колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 звернувся до суду зі скаргою приватного обвинувачення в порядку ст. 27 КПК України 1960 року про порушення кримінальної справи та притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за ч.1 ст.125 КК України.

Постановою Сакського міськрайонного суду АРК від 17.11.2011 року порушено кримінальну справу у відношенні ОСОБА_4 за ч.1 ст.125 КК України.

Згідно зі скаргою ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 25.06.2011 року, приблизно о 10-00 год., у м. Саки біля будівлі «Бістро», розташованої по вул. Леніна, 12, з метою усунення перешкоди для знищення майна ОСОБА_6, побачивши як ОСОБА_7 почав бити останнього по голові, з метою усунення перешкод хуліганським діям ОСОБА_7, завдав ОСОБА_6 удар твердим предметом по правій руці. Після чого почав викручувати останньому великий палець лівої кісті руки і крутити на обох руках зап'ястя, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що не спричинили за собою короткочасного розладу здоров'я, а саме: забиття та розтяг зв'язка променево-зап'ястних суглобів, а також 2 саден на тильній частині правої кісті в основи 1-2 пальців.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_4 виправданий з тих підстав, що в його діях відсутня така обов'язкова ознака складу злочину, як умисел. При цьому суд виходив з того, що ОСОБА_4 не мав за мету настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння у вигляді завдання шкоди здоров'ю потерпілого, а діяв з метою усунення небезпеки, яка загрожувала ОСОБА_6

В апеляції потерпілий ОСОБА_6 просить виправдувальний вирок у відношенні ОСОБА_4 скасувати, постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, призначити йому реальну міру покарання та стягнути заподіяну злочином моральну шкоду.

Свої доводи апелянт мотивує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону.

На думку апелянта, головуючий по справі у суді першої інстанції був прямо заінтересований у її результатах, про що свідчить поведінка судді під час судового розгляду справи, а також порушення таємниці нарадчої кімнати, оскільки вирок був підписаний 04.03.2013 року, а оголошений 05.03.2013 року.

Повідомлені ним обставини нанесення тілесних ушкоджень, підтверджені відеоматеріалами, де добре видно як ОСОБА_4 схватив його за руки та викинув з інвалідної коляски. Наявний у матеріалах справи відеозапис повністю спростовує показання виправданого про те, що він просив його від'їхати від ковша екскаватора та попереджав про техніку безпеки.

Крім того, при новому розгляді справи не були враховані вказівки суду касаційної інстанції, який звернув увагу на те, що ОСОБА_4 цілеспрямовано застосував до нього фізичну силу, відтягуючи від екскаватору, а також апеляційної інстанції, яка прийшла до висновку, що необережність у діях виправданого була відсутня.

У запереченнях на апеляцію виправданий ОСОБА_4 просить апеляцію ОСОБА_6 відхилити, а вирок щодо нього залишити без змін.

Як вказує виправданий, обвинувачення ОСОБА_6 не відповідає дійсним обставинам справи. Він намагався лише розтиснути руки ОСОБА_6 від гідравлічних шлангів екскаватора, але ударів потерпілому не наносив та з коляски його не стягував. Судовою медичною експертизою жодних травм на голові ОСОБА_6 встановлено не було. Не зафіксували нанесення ударів, про які заявляв потерпілий, і матеріали відеозйомки. Про наявність у нього тупих предметів, якими він міг би завдати удари потерпілому, ніхто зі свідки не підтвердив.

Заслухавши доповідача, представника потерпілого, який підтримав доводи апеляції потерпілого, виправданого, який заперечував проти доводів апеляції та в останньому слові просив у її задоволенні відмовити, а виправдувальний вирок суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілого підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

В апеляційному порядку були перевірені доводи потерпілого ОСОБА_6 про заінтересованість головуючого у розгляді справи та порушення таємниці наради суддів, які на переконання колегії судів є безпідставними. Жодних обставин, які викликають сумнів в об'єктивності судді, матеріали справи не містять. Як свідчить протокол судового засідання, вирок суду був постановлений в день його проголошення - 04.03.2013 року.

Разом з тим, згідно з ч.4 ст.327 КПК України 1960 року виправдувальний вирок постановлюється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведена участь підсудного у вчиненні злочину. При цьому виправдувальний вирок в силу ч.1 ст.327 КПК України 1960 року повинен бути мотивований судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку, серед іншого, повинна містити підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинуватість виправданого.

За змістом вказаної норми закону у мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину, відсутність у діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину.

Відповідно до вимог ст.367 КПК України 1960 року підставами для скасування в апеляційному порядку виправдувального вироку може бути невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону.

Виправдовуючи ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, суд першої інстанції послався на відсутність у виправданого умислу на заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому.

Колегія судів не може погодитися з цими висновками суду виходячи з наступного.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 28.11.2011 року №177 ОСОБА_6 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я, у вигляді 2 саден на тильній частині правої кісті в основи 1-2 пальців, які виникли від дії тупого предмету або удару о такі, у час, який не суперечить 25.06.2011 року.

Як виходить з матеріалів справи, виправданий цілеспрямовано застосовуючи фізичну силу, рознімав пальці рук ОСОБА_6, відтаскуючи від екскаватора, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та матеріалами відеозаписів.

Аналіз такої поведінки виправданого та спосіб в який він намагався відтягнути ОСОБА_6 від ковша екскаватора свідчить, що ОСОБА_4 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його наслідки у виді заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому та свідомо допускав їх настання, що на переконання колегії судів, свідчить про наявність у діях виправданого непрямого умислу, як форми його вини.

Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що дії ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_6 були викликані тим, що для життя та здоров'я потерпілого, який схватився руками за гідравлічний шланг екскаватора, загрожувала небезпека. Про це свідчать показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, а також свідка ОСОБА_18, який показав, що 25.06.2011 року, коли він будучи машиністом-екскаваторником приступив до знесення будівлі «Бістро», ОСОБА_6 обхватив руками шланги екскаватора. Екскаватор він не глушив, оскільки у неробочому стані падає тиск у гідравліці, в результаті чого може впасти стріла. За правилами безпеки забороняється особам знаходитися під стрілою екскаватора, оскільки це створює реальну небезпеку для життя та здоров'я цих осіб.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що тілесні ушкодження були заподіяні ОСОБА_6 внаслідок того, що потерпілий намагаючись заважати роботі трактору, своїми діями поставив себе у небезпечну ситуацію, яку не можливо було усунути іншим шляхом.

З урахуванням усього зазначеного, встановивши відсутність у діях виправданого умислу на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому та правильно зазначивши про наявність реальної небезпеки для життя та здоров'я потерпілого за обставин, що склалися, суд не оцінив можливість заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 ОСОБА_4 у стані крайньої необхідності, чим допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону.

За таких обставин, апеляція потерпілого підлягає задоволенню частково, а виправдувальний вирок суду щодо ОСОБА_4 скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам та, в залежності від отриманого, з дотриманням всіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства України прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись п.15 Перехідних положень КПК України, ст.ст. 365-366 КПК України 1960 року колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Вирок Сакського міськрайонного суду АР Крим від 04 березня 2013 року у відношенні ОСОБА_4 - скасувати, кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Судді

Язєв С.О. Дорошенко Т.І. Опанасюк О.Д.