Справа № 1069 Категорія

Головуючий 1 інстанції- Сбитнєв В.Є. Доповідач - Кравченко Н.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 червня 2006 року Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого - Кравченко Н.В.,

суддів - Пригорнєвої Л.І., Кузнєцова В.М.

при секретарі - Пономарьовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Луганської обласної громадської організації "Молодіжний Фонд на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 28 листопаду 2005 року за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луганської міської ради, Луганської обласної громадської організації "Молодіжний Фонд", Управління Луганської міської Ради з приватизації житла, про визнання права на житлову площу, скасування розпорядження про приватизацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,    -

Встановила :

У червні 2005 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Луганського міськвиконкому, в якому послалася, що вона у 2003 року вселилася до АДРЕСА_1 у якості члена сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3, де стала постійно проживати, вела з ними спільне господарство, за спільні кошти придбавали необхідні продукти харчування та інші речі для загального користування. Оскільки ОСОБА_2 був тяжко хворим, вона здійснювала за ним догляд, піклувалася про нього. ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла і ОСОБА_3, після їх смерті позивачка залишилася проживати у вказаній квартирі. Позивачка вважає, що вона, як член сім'ї наймача спірної квартири, набула право на житлову площу у спірній квартирі, але відповідач не визнає за нею такого права, оскільки вона в квартирі не приписана. Тому позивачка просить визнати за нею право на житлову площу у вказаній квартирі з моменту її вселення в неї, тобто з 2003 року.

В подальшому позивачка доповнила свої позовні вимоги, надала новий позов до відповідачів Луганському міськвиконкому, Луганської обласної громадської організації "Молодіжний Фонд", Управлінню Луганської міської Ради з приватизації житла, в якому послалася на ті ж обставини, просила визнати за нею право на житлову площу у спірній квартирі, крім того послалася, що після смерті ОСОБА_3 1 червня 2005 року було на підставі розпорядження про приватизацію, видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру на ім'я померлої, та 9 червня 2005 року ця квартира від її імені, як продавця на підставі договору купівлі-продажу була продана відповідачеві Луганській обласній громадській організації "Молодіжний Фонд". Позивачка вважає, що і приватизація, і послідуюча купівля-продаж здійснені з порушенням законодавства, оскільки ОСОБА_3 наміру приватизувати квартиру та продавати її, за своє життя не виказувала, а після смерті таких питань вирішувати не могла. Тому позивачка також просить скасувати рішення про приватизацію спірної квартири, визнати недійсними свідоцтво на право власності на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_3 та договорі  купівлі-продажу  від її  імені  на ім'я     відповідача Луганської    обласної

їх пояснення про те, що квартира мала нежилий вигляд на момент їх відвідин, не є доказом того, що позивачка не вселялася у спірну квартиру та не проживала в ній у якості члена сім'ї наймача у вказаний нею період.

Позивачка пояснила, що після смерті ОСОБА_4, враховуючи, що ОСОБА_2 тяжко хворів, а ОСОБА_3 вела непристойний образ життя, вона тимчасово у спірній квартирі не знаходилася, готувала квартиру до ремонту. Ці пояснення позивачки відповідачем не спростовані.

Також надані відповідачем письмові докази, довідки, акти, відповіді, стосуються періоду після смерті ОСОБА_4, вони носять опосередкований характер, тобто складені зі слів осіб, які у квартирі постійно не мешкали, не відвідували її у спірний період, тому судова колегія вважає, що ці докази не можуть бути прийняті, як достовірні. Посилання відповідача на відповідь прокуратури Артемівського району м. Луганська, в якій містяться відомості про те, що з пояснень громадянина ОСОБА_5 вбачається, що він мешкав у спірній квартирі разом з ОСОБА_3 і при цьому позивачка в квартирі не проживала, на увагу не заслуговують, оскільки відповідачем доказів того, що вказаний громадянин дійсно постійно проживав у цій квартирі, а також самим вказаним громадянином, не надано. Сам відповідач наполягає, що квартира мала нежилий вигляд, тобто фактично підтверджує, що вказаний громадянин у ній не проживав.

Позивачка пояснила, що вказаний громадянин періодично з'являвся у спірній квартирі, навідував ОСОБА_3, але постійно не проживав, зловживав спиртними напоями і позбавив ОСОБА_3. життя.

Посилання відповідача на пояснення громадянина ОСОБА_6, про що також вказано у відповіді прокуратури, про те, що позивачка проживала за іншою адресою, також не заслуговує на увагу, оскільки ця обставина нічим не підтверджена.

Таким чином, рішення суду в цій частині відповідає вимогам закону і доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування його в цій частині.

Судова колегія вважає, що судом також зроблено правильні висновки відносно необхідності скасування розпорядження №НОМЕР_1 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло на ім'я ОСОБА_3 від 1 червня 2005 року, виданого Управлінням Луганської міської Ради по приватизації житла, обліку та розподілу житлової площі , на спірну квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 9 червня 2005 року між ОСОБА_3 та Луганською обласною' громадською організацією " Молодіжний Фонд".

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 1 червня 2005 року було на підставі розпорядження про приватизацію, видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру на ім'я померлої, та 9 червня 2005 року ця квартира від її імені, як продавця, на підставі договору купівлі-продажу була продана відповідачеві Луганській обласній громадській організації "Молодіжний Фонд".

Вказані     обставини     підтверджуються           наданими     доказами,     не

заперечуються відповідачем-апелянтом.

За таких обставин, суд правильно у відповідності зі ст..203, 215 ЦК України скасував та визнав недійсними названі документи.

Доводи відповідача апелянта про те, що вони були введені в оману, якимись шахраями при здійсненні угоди купівлі-продажу і що зараз ведеться розслідування кримінальної справи з приводу цього шахрайства, на увагу не заслуговують, оскільки ця обставина не є підставою, залишити вказані документи чинними.

громадської організації "Молодіжний Фонд", засвідчений 9 червня 2005 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 по реєстру № НОМЕР_2.

Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 28 листопаду 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Суд визнав за ОСОБА_1 право на житлову площу в АДРЕСА_1.

Скасував розпорядження №НОМЕР_1 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3.

Визнав недійсним свідоцтво про право власності на житло на ім'я ОСОБА_3 від 1 червня 2005 року, видане Управлінням Луганської міської Ради по приватизації житла, обліку та розподілу житлової площі , на спірну квартиру.

Визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 9 червня 2005 року між ОСОБА_3 та Луганською обласною громадською організацією " Молодіжний Фонд".

В апеляційній скарзі відповідач Луганська обласна громадська організація " Молодіжний Фонд" з рішенням суду не згоден, вважає його таким, що не відповідає вимогам закону, просить скасувати, справу надіслати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом встановлено, що наймачем спірної квартири АДРЕСА_1, був ОСОБА_2, який проживав в ній разом з донькою ОСОБА_3. У 2003 році з їх згоди у якості члена їх сім'ї у вказану квартиру для проживання вселилася позивачка ОСОБА_1, яка проживала з ними, вела спільне господарство, здійснювала догляд за тяжко хворим наймачем спірної квартири ОСОБА_2 У серпні 2004 року помер ОСОБА_2, а у травні 2005 року померла і ОСОБА_3, позивачка за свої кошти похоронила їх та залишилася проживати у спірній квартирі, приймала заходи щодо ремонту її.

Вказані обставини підтверджується матеріалами справи, наданими позивачкою доказами, які судом першої інстанції досліджені у встановленому порядку та їм дано належну оцінку.

Згідно зі ст.. 65 ЖК України наймач житлового приміщення має право за згодою інших членів сім'ї, вселяти у якості членів своєї сім'ї інших осіб, які набувають права користування житловою площею у цім приміщенні з моменту вселення, якщо між ними не було іншої домовленості.

За таких обставин судом обґрунтовано у відповідності зі ст.. 65 ЖК України було визнано за позивачкою право на житлову площу у спірній квартирі з моменту її вселення в неї.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково дійшов такого висновку, на увагу не заслуговують, оскільки ніяких достовірних доказів на підтвердження цьому, відповідачем не представлено.

Надані відповідачем письмові докази, а також пояснення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, допитаних апеляційною інстанцією у судовому засіданні, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Ніхто з представників відповідача -апелянта -Луганська обласна громадська організація " Молодіжний Фонд", за життя ОСОБА_4 у спірній квартирі не бував, вказані свідки вперше відвідали спірну квартиру вже після смерті ОСОБА_4.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що суд першої інстанції повинен був призупинити розгляд справи до завершення розслідування вказаної кримінальної справи, оскільки наявність вказаної справи не впливає на право позивачки про захист її житлових прав, які були порушені при здійсненні спірних угод.

Таким чином, рішення суду і в цій частині відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування його в цій частині.

Також не заслуговують на уваги доводи апелянта про те, що справа розглянута за його відсутності, що вплинуло на повноту та об'єктивність .

З матеріалів справи вбачається, що справа розглядалася протягом довгого часу, судові засідання провадилися неодноразово, кожного разу у судових засіданнях приймав участь представник відповідача - апелянта, який давав пояснення, приймав участь у дослідженні доказів, наданих суду, заявляв клопотання.

Про час та місце проведення судового засідання, у якому було постановлено рішення суду по суті спору, і в якому представник відповідача не був присутній, відповідач належним чином був повідомлений, про що є відомості у справі.

За таких обставин у суду були підстави для розгляду справи за відсутності представника відповідача-апелянта.

Судова колегія вважає, що відсутність представника відповідача -апелянта при прийнятті рішення, ніяким чином не відобразилася на повноті та всебічності з'ясування обставин справи та законності і обґрунтованості прийнятого судом рішення.

Керуючись ст. 307,308,313,314,315 ЦПК України судова палата судової колегії в цивільних справах апеляційного суду Луганської області, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу Луганської обласної громадської організації "Молодіжний Фонд" - відхилити.

Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 28 листопаду 2005 року за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луганської міської ради, Луганської обласної громадської організації "Молодіжний Фонд", Управління Луганської міської Ради з приватизації житла, про визнання права на житлову площу, скасування розпорядження про приватизацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири - залишити без зміни.

Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України у двомісячний строк з моменту її проголошення.

Головуючий : Судді :