Справа № 1579                                          Головуючий 1 інстанції - Скнарі на Н.М.

Категорія                                                    Доповідач - Кравченко Н.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 червня 2006 року Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Кравченко Н.В.,

суддів - Пригорнєвої Л.І., Кузнєцова В.М.

при секретарі - Пономарьовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ЗАТ " Антрацитівський завод збірних теплиць" на рішення Антрацитівського міськрайсуду Луганської області від 10 березня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ " Антрацитівський завод збірних теплиць" про відшкодування збитків заподіяних недоотриманням пенсії та моральної шкоди, -

встановила:

У січні 2006 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ЗАТ " Антрацитівський завод збірних теплиць", в якому послалася, що вона з 15 травня 1984 року до 23 лютого 2000 року працювала у відповідача на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1. З 2 грудня 2002 року їй у відповідності з Законом України " Про пенсійне забезпечення" була призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1, але як зараз з'ясувалося, вона мала право вийти на пенсію при пільговому стажі зі зниженням пенсійного віку у віці 51 рік, тобто ще з 23 листопаду 1999 року у період, коли позивачка працювала у відповідача. Позивачка вважає, що з вини позивача вона не скористалася своїм право виходу на пільгову пенсію у вказаний час, оскільки відповідач не виконав свій обов'язок по підготовці та надісланню її документів до пенсійних органів для вирішення питання призначення пенсії. Таким чином, позивачка вважає, що за цей період вона недоотримала пенсію у сумі 5075 гр. 38 коп., що є для неї матеріальною шкодою, спричиненою діями відповідача, яку вона просить стягнути з відповідача. Крім того, позивачка просить стягнути моральну шкоду, оскільки внаслідок вказаних дій відповідача вона пережила моральні страждання, відповідач відмовлявся вирішити добровільно виникле питання, вона була змушена неодноразово звертатися до нього з цього приводу, що потягло зміну її звичного укладу життя. Тому вона також просить стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 2000 гр.

Рішенням Антрацитівського міськрайсуду Луганської області від 10 березня   2006 року  позовні вимоги позивачки задоволено.

Суд стягнув з ЗАТ " Антрацитівський завод збірних теплиць" на користь ОСОБА_1 7376 гр.38 коп., з яких : 5025 гр.38 коп. - сума недоотриманої пенсії, 2000 гр. - моральна шкода, 300 гр. - юридична допомога, 51 гр. судовий збір.

В апеляційній скарзі відповідач з рішенням суду не згоден, вважає його таким, що не відповідає вимогам закону, скасувати його, справу надіслати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши    доповідача,        дослідивши            представлені        докази,

перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачка   з 15 травня 1984 року до 23 лютого 2000 року працювала у відповідача .   З 2 грудня 2002 року  їй у відповідності з Законом

України " Про пенсійне забезпечення" була призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1, яку вона отримує з названого часу. У грудні 2005 року при її зверненні до пенсійного органу з'ясувалося, що вона мала право вийти на пенсію при пільговому стажі зі зниженням пенсійного віку у віці 51 рік, тобто ще з 23 листопаду 1999 року у період, коли позивачка працювала у відповідача.

Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України " Про пенсійне забезпечення, затвердженого наказом Міністра соцзабезпечення України №15 від 4 березня 1992 року з послідуючими змінами, обов'язок слідкувати за настанням права на пенсію працівниками, покладено на підприємства, які повинні щорічно на початку року виявляти таких осіб, складати списки таких осіб, які надавати до пенсійних органів, попереджати працівників про необхідність надання заяви про перехід на пенсію, надає допомогу у витребуванні необхідних документів, після чого підприємство передає документи до пенсійних органів для прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні пенсії.

Судом встановлено, що відповідач до моменту звільнення позивачки від нього на інше підприємство 23 лютого 2000 року, вказаний обов'язок належним чином не виконав, внаслідок чого, позивачка була позбавлена можливості отримувати пенсію з дня настання у неї такого права, тобто з 23 листопаду 1999 року по досягненню нею відповідного віку.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, не заперечуються фактично відповідачем.

Таким чином суд обґрунтовано дійшов висновку, що позивачка з вини відповідача не реалізувала своє право на вихід на пенсію з названого часу, а тому вона має право вимагати від нього відшкодування недоотриманої пенсії, як матеріальної шкоди, що відповідає вимогам ст.. 1166 ЦК України

Але судова колегія вважає, що при визначенні періоду, за який відповідач повинен відшкодувати позивачки шкоду, спричинену недоотриманням пенсії, суд помилково зарахував період після звільнення позивачки від відповідача.

Судова колегія вважає, що відповідач повинен нести відповідальність за свою бездіяльність щодо вирішення пенсійних питань позивачки тільки за період, коли вона знаходилася з ним у трудових відносинах, тобто до лютого 2000 року включно.

Судом встановлено, що за період до вказаного звільнення позивачки від відповідача розмір недоотриманою пенсії складає 217 гр.80 коп, що вбачається з відповідної довідки пенсійних органів, яка є у справі.

Суд першої інстанції уваги на цю обставину не звернув і стягнув з відповідача більшу суму.

Тому судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги у цій частині підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині розміру суми недоотриманої пенсії позивачкою, підлягає зміні з відповідним зменшенням цієї суми до 217 гр. 80 коп.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що їх вина у не призначенні позивачці пенсії з 23 листопаду 1999 року відсутня, оскільки у позивачки не було належних підтверджуючих відомостей і ці відомості були одержані тільки у грудні 2002 року, а тому вони не повинні відшкодовувати суми недоотриманої пенсії взагалі, на ув"агу не заслуговують, оскільки відповідачем не були виконані обов'язки по наданню позивачці допомоги у витребуванні необхідних довідок.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд необгрунтовано стягнув з них моральну шкоду на користь позивачки.

Оскільки судом встановлено, що діями відповідача позивачки заподіяно матеріальну шкоду, яка підлягає стягненню на її користь, тому суд  обґрунтовано дійшов

висновку, що також належить стягненню і моральна шкода заподіяла спричиненням матеріальної шкоди, що відповідає вимогам ст.. 1167 ЦК України.

Розмір моральної шкоди відповідачем, визначений судом, не оскаржується.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду у цій частині не вбачається.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги відносно того, що до справи не притягнуті у якості співвідповідачів інші особи, посилання про те, що судом відхилено клопотання відповідача про це, нічім не підтверджено, з протоколу судового засідання вбачається, що таких клопотань ніким не заявлялося.

Крім того, судова колегія вважає, що вказаним рішенням суду питання про права та обов'язки інших осіб не вирішувалися, тому посилання відповідача на необхідність притягнення до участі у справі інших осіб, не має юридичного значення.

Керуючись ст. 307,308,313,312,314,316 ЦПК України судова палата судової колегії в цивільних справах апеляційного суду Луганської області, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу апеляційною скаргою ЗАТ " Антрацитівський завод збірних теплиць" - задовольнити частково.

Рішення Антрацитівського міськрайсуду Луганської області від 10

березня   2006   року   за   позовом   ОСОБА_1   до   ЗАТ   "

Антрацитівський завод збірних теплиць" про відшкодування збитків заподіяних недоотриманням пенсії та моральної шкоди - змінити.

Зменшити суму матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої пенсії з вини ЗАТ " Антрацитівський завод збірних теплиць" до 217 гр. 80 коп., та вважати до стягнення з ЗАТ " Антрацитівський завод збірних теплиць" на користь ОСОБА_1 загальну суму 2568 гр. 80 коп., у тому числі 217 гр.80 коп., а не 5025 гр.38 коп - матеріальної шкоди .

У решті рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Це рішення апеляційної інстанції набирає чинності негайно після його проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після його проголошення.